Золоті Поля

Густа юшка з маленьких білих рибок, схожа на білосніжне молоко, булькала в казані, випромінюючи насичений аромат. У бульйон додали дві краплі води з духовним каменем, а з приправ використали лише сіль. Рибний бульйон і так був дуже насиченим, тож додавання інших спецій здавалося б зайвим. Перед подачею Сяоцао посипала юшку подрібненою кінзою і додала дві краплі кунжутної олії, від чого аромат став настільки апетитним, що в кожного б потекли слинки.

Під сповненими очікування поглядами Сяоцао та двох служниць пані Фань обережно зробила маленький ковток. Насичений аромат, здавалося, розбудив її апетит. Юшка була неймовірно смачною, а рибне м'ясо — надзвичайно ніжним. Непомітно для себе пані Фань з'їла цілу миску юшки і ще пів миски рибного м'яса, не залишивши нічого.

Чженьчжу та Лінлун стиснули одна одній руки, їхні очі блищали від сліз радості. Останнім часом поганий апетит їхньої пані викликав неабияке занепокоєння: за один прийом їжі вона з'їдала менше, ніж кіт. А якщо вона змушувала себе їсти, це призводило до зворотного ефекту — те, що вона ледве проковтнула, вона одразу ж випльовувала. Пані вже давно не доїдала навіть миску супу, тим більше, якщо в ньому було щось м'ясне. Дві віддані служниці раділи більше, ніж якби самі з'їли цей делікатес.

Пані Фань легенько промокнула куточки рота хустинкою, насолоджуючись післясмаком. Хоча їй хотілося випити ще кілька ковтків, вона стримала себе. Вона розуміла, що навіть найсмачнішу їжу потрібно їсти в міру, щоб не зіпсувати апетит знову.

Побачивши щиру усмішку Сяоцао, пані Фань ніжно погладила її гладке, блискуче волосся і тихо сказала:

— Тобі було важко! Останнім часом ти тільки й думаєш, як змусити мене з'їсти ще один шматочок, а сама так схудла від втоми! У ці дні ваша сім'я ще й зайнята будівництвом будинку, а ти після того, як приготуєш мені обід, повинна ще повертатися, щоб допомагати своїй матері. Я навіть не знаю, як тобі віддячити...

— Хрещена! Ми ж одна сім'я, навіщо ці церемонії? Ви моя хрещена мати, і ви для мене такі ж близькі, як і рідна мати. Зараз такий особливий період, якщо я не піклуватимуся про вас, то про кого? У моєї матері є тітонька Чжоу, старша тітка та моя бабуся, які їй допомагають. Якщо я туди піду, то навіть не знайду, чим зайнятися! Хрещена, якщо ви ще раз скажете такі чужі слова, я ображусь! — Сяоцао вдала, що сердиться, надувши щічки, як маленька розлючена жаба!

Пані Фань з усмішкою відповіла:

— Добре, добре, добре! Хрещена помилилася, ти маєш рацію, своїм не потрібно соромитися! Ти працювала весь ранок, іди додому і відпочинь. Я теж втомилася, трохи полежу в кімнаті...

Юй Сяоцао допомогла хрещеній лягти на ліжко, вкрила її тонкою парчевою ковдрою і, дочекавшись, поки та заплющить очі, тихо вийшла з кімнати. Вона знизила голос і сказала Лінлун:

— Слідкуй за часом, не дозволяй хрещеній спати занадто довго, щоб вона не відчувала дискомфорту вночі від того, що не зможе заснути!

Лінлун погодилася, провела її до дверей, а повернувшись, побачила, що її пані знову відкрила очі. Служниця з усмішкою сказала:

— Пані, ви справді благословенні, панночка дуже шаноблива і турботлива!

Пані Фань з усмішкою на обличчі легенько кивнула і сказала:

— Найправильніше, що зробив твій генерал у цьому житті, — це визнав Сяоцао своєю названою донькою! Ця дитина приносить удачу. Навіть лікар Сунь хвалив її рецепти лікувальних страв, кажучи, що вони дуже корисні для здоров'я генерала! Якби вона щодня не готувала для нас лікувальні страви, я б, мабуть, ніколи не змогла б мати власну дитину в цьому житті!

Лінлун поспішила додати:

— Панночка така добра людина, і саме вам з генералом пощастило зустріти її. Це також ваша удача!

Пані Фань повільно кивнула, поклала руки на свій плоский живіт і її губи вигнулися в материнській усмішці. Хіба ця дитина не благословенна? Вона ще не народилася, а в неї вже є сестра, яка піклується про неї всім серцем. Можливо, це буде її єдина дитина в цьому житті, але знаючи, що в неї є така добра і здібна сестра, пані Фань могла бути спокійною!

Коли Сяоцао повернулася додому, вона побачила, що дядьки та старші чоловіки, які прийшли допомогти, з апетитом обідають. На сусідній ділянці за кілька днів цегляні стіни вже виросли вище людського зросту, виглядаючи міцно та солідно. У селі Дуншань, окрім будинку старости, ніхто не міг дозволити собі побудувати будинок із цегли та черепиці. Коли Юй Хай замовив першу партію сірої цегли, все село вже гуло від розмов.

Дехто казав, що після розділення сім'ї Юй Хай продавав тушковане м'ясо, вирощував ранні овочі і навіть зайнявся великими кавунами. Схоже, він заробив чимало срібла, інакше як би він наважився витратити стільки грошей на будівництво цегляного будинку?

Старий Юй, який після обіду прямував до старого будинку, щоб допомогти, зустрів старого знайомого, з яким мав гарні стосунки. Той чоловік, побачивши його, розплився в усмішці, так що все його обличчя вкрилося зморшками, і голосно сказав:

— Старий Юй, знову йдеш допомагати своєму другому синові? Твій другий син справді неймовірний: у горах полює, у морі рибалить, вирощує овочі і торгує — для нього немає нічого неможливого! Старий Юй, тепер ти можеш просто сидіти і насолоджуватися спокійним життям!

Старий Юй любив слухати такі слова. Будівництво нового будинку другим сином справді тішило його як батька. П'ять великих кімнат із сірої цегли, та ще й з бічними прибудовами. Хоча каркас ще не був завершений, уже було зрозуміло, що будинок буде дуже солідним! Хоча він не живе в старому будинку, але щойно хтось згадує його другого сина, всі піднімають великий палець вгору! Для родини Юй це справжня гордість!

— А як інакше! Під час розділення майна в контракті було чітко написано, що він має лише давати трохи грубого зерна щомісяця! Але мій другий син має добре серце, він сам добре живе і не забуває шанувати батьків. Він не тільки самостійно замінив грубе зерно на біле, але ще й щомісяця дає п'ять лянів срібла на купівлю овочів! Ех! У нашому селі всі самі вирощують овочі, а рибу ловлять у морі, навіщо стільки грошей на їжу? Я сказав, що поверну їх йому, але другий син ні в яку не погоджується. Каже, щоб ми зберігали їх, і якщо захочемо щось купити в майбутньому, щоб не турбувалися про гроші! — У словах старого Юя звучали нотки хвастощів.

Він думав, що після того випадку між другим сином і ним виникне відчуження. Але він не очікував, що сім'я другого сина буде ставитися до нього з належною повагою і навіть потайки щомісяця давати йому п'ять лянів срібла. Після того, як він дізнався справжнє обличчя пані Чжан, він заради третього сина та молодшої доньки продовжував жити з нею, зберігаючи видимість нормальної сім'ї, хоча їхні шляхи розійшлися.

Проте він більше не дозволить пані Чжан домінувати в домі, і коли йому потрібно буде приймати рішення, він не вагатиметься. Ті срібні гроші, які дає другий син, він також потайки відкладає. У нього є не тільки третій син і молодша донька, у нього є ще й старша донька, яка вийшла заміж далеко звідси!

Ех! Старша донька досі ображається на нього!! Минуло вже понад десять років, а окрім весілля другого сина, коли вона приїхала один раз, за всі ці роки вона більше не поверталася до рідного дому. Того разу вона лише говорила з другим сином, а на інших взагалі не звертала уваги!

І не дивно, вона була такою гордою дівчиною, а пані Чжан видала її заміж у глушину, та ще й за вдівця, який був набагато старший за неї. Тоді в нього, мабуть, теж розум затьмарився, як він міг повірити словам пані Чжан і не розпитати все детальніше? Коли весільний паланкін прибув до дверей, було вже запізно... Ех! Тепер, згадуючи це, він справді відчував провину перед Цуйюнь, він підвів двох дітей Цуйюнь...

До речі про північний схід. Минулого разу, коли він був у місті, він чув від тамтешніх купців, що на північному сході цього року навесні та влітку не було жодного дощу, що є ознакою сильної посухи! Він не знав, як зараз живе його старша донька... Ні, він повинен попросити когось передати їй листа і розпитати про її стан. Якщо там справді посуха, він мусить сказати їй: «Хоча твоєї матері вже немає, у тебе все ще є сім'я».

Вітаючись із сусідами по дорозі, старий Юй дійшов до старого будинку. Першим, що він побачив, були його племінник Юй Цзян і старший онук, які були зайняті зважуванням морепродуктів. Перед ними вишикувалася довга черга, і окрім мешканців села Дуншань, були й трохи незнайомі обличчя із сусіднього рибальського села.

Через те, що відповідальний за прийом морепродуктів у рибальському селі не тільки самовільно піднімав ціни, а й брав неякісні морепродукти і неправильно їх зберігав, що часто призводило до їх псування, управитель майстерні родини Чжоу скасував тамтешній пункт прийому. Тому мешканцям рибальського села доводилося йти понад десять лі (понад 5 км), щоб продати морепродукти в селі Дуншань.

Хоча з прийому морепродуктів дохід становить лише кілька монет за цзінь, їхня кількість величезна. Старий Юй подумки підрахував: сім'я другого сина лише з прийому морепродуктів може заробляти кілька лянів срібла на день. А Юй Цзян заробляє щонайменше понад один лян срібла на день, чи не так?

Ех! Якби пані Чжан не діяла так жорстоко, другий син, можливо, зважив би на родинні зв'язки і дозволив би Дашаню (старшому синові) зайнятися цією роботою, що було б набагато краще за риболовлю! Дашань має лише силу, але його рибальські навички навіть гірші, ніж у нього (старого Юя), він цілими днями втомлюється до смерті, але не заробляє багато грошей... Тепер щось говорити марно, після всього, що зробила пані Чжан, добре, що другий син не зриває свою злість на Дашані, не те щоб ще й допомагати йому!

Старий Юй побачив, що на подвір'ї всі жваво обідають, і насичений аромат м'яса розносився вітром. Куточки рота старого Юя смикнулися, і він подумав: «Харчування на будівництві в другого сина занадто хороше! М'ясо щодня, ще й холодний зелений бобовий суп п'ють замість води. Гроші треба витрачати з розумом, наступного разу треба йому нагадати!» Старий Юй не став заходити у двір, лише кивнув Юй Хану, який з ним привітався, взяв лопату і почав місити глину!

У ті часи не було бетону, і цеглу клали на жовту глину, яка мала високу клейкість, змішану з подрібненою соломою. Будинки, побудовані таким чином, були дуже міцними! Старий Юй відчував провину перед другим сином, тому з першого дня будівництва він приходив допомагати. І він ніколи не обідав у них, ніби це якось пом'якшувало його відчуття провини.

Юй Хай, який закінчив обідати, і односельці, які прийшли йому допомогти, побачили старого Юя, який працював під палючим сонцем. Юй Хай швидко надів свій солом'яний капелюх на голову батька і сказав:

— Батьку, чому ви прийшли так рано? Зараз сонце таке пекуче, можна було б почекати, поки спека спаде!

— Влітку неможливо передбачити, коли піде дощ, він може піти в будь-який момент! Поки гарна погода, треба швидше будувати будинок. Хіба дві кімнати поруч зі старим будинком не повинні бути побудовані до осіннього збору врожаю? Небеса не чекатимуть на людей, а ми, рибалки, звикли до сонця, хіба це може нас зупинити? — Старий Юй витер піт з обличчя і продовжив працювати з іще більшою енергією.

Іншим людям, побачивши це, було соромно відпочивати. Лю Пей піднявся на бамбукові риштування, намазуючи глину на цеглу, і сказав:

— Дядечку Юй, не хвилюйтеся! Сьогодні ми попрацюємо трохи довше, і стіни будинку будуть майже готові! Завтра можна буде ставити балки (шан-лян)!

Старий Юй плюнув на долоні, схопив лопату і, безперестанку кидаючи глину в бамбуковий кошик, кивнув:

— Так! Спробуємо завтра поставити балки! Другий сину, встановлення балок — це велика подія, ти підготував петарди? Купив усі продукти для святкового столу?