Золоті Поля

Цін'ер була служницею, яку приставили до Сяолянь. Дві старші служниці та дві менші були названі за кольорами. Цін'ер та Бі'ер були старшими служницями, приблизно такого ж віку, як Утун. Хун'ер і Чен'ер були молодшими, дванадцяти-тринадцяти років, і теж були дуже кмітливими.

Сяоцао і Сяолянь не бачилися багато днів, тому мали нескінченні теми для розмов. Проте здебільшого щебетала Сяолянь, а Сяоцао тихо і з усмішкою слухала. Вони обидві не звикли до того, щоб їх постійно обслуговували, тому відправили Утун і Цін'ер спати в бічну кімнату. З Цін'ер усе було гаразд, а от Утун після подорожі до села Дуншань була такою виснаженою, що заснула, ледве торкнувшись подушки. Оскільки в сусідній кімнаті спали двоє людей, сестри не могли довго розмовляти. Поговоривши ще трохи, вони теж лягли спати.

Наступного дня погода знову була сонячною. Оскільки вони були у власному дворі, поспати довше не було гріхом. Юй Сяоцао лежала на теплому кані (ліжко-піч), закутавшись у ковдру, і не хотіла вставати. Інші члени родини Юй, звиклі до роботи та ранніх підйомів, прокинулися рано-вранці. Лю-ши було дуже незвично, коли її обслуговували під час одягання та вмивання; вона відчувала себе скуто і не могла розслабитися. Якби вони були в селі Дуншань, вона б уже давно закатала рукави і пішла працювати в теплицю на задньому дворі. А тепер сиділа у вітальні, тримаючи чашку з медовою водою, і не знала, чим зайнятися.

«Пані, панночка Хе з маєтку Великої старшої принцеси та панночка Юань з маєтку канцлера прийшли з візитом, щоб привітати другу панночку з переїздом до нового будинку...» — з усмішкою доповіла приємна на вигляд маленька служниця, увійшовши до кімнати.

Лю-ши подивилася на неї: як же її звати? Вчора все було так поспішно, кілька служниць були одягнені однаково і мали приблизно однаковий вік, тому вона справді не могла їх розрізнити. Почекайте, що сказала ця дівчина? Панночка з маєтку Великої старшої принцеси? Панночка з маєтку канцлера? Сяоцао ж зовсім недавно приїхала до столиці, як вона встигла познайомитися з такими знатними панночками?

«Е-е...» — побачивши, що маленька служниця опустила голову і тихо чекає на її вказівки, Лю-ши трохи подумала і запитала: «Друга панночка вже встала?»

«Відповідаючи пані: ще ні! Можливо, вона дуже втомилася після вчорашнього.» — тихо відповіла Сяо Хуань.

Лю-ши злегка насупила брови, не знаючи, що робити. Повагавшись мить, вона сказала: «Спочатку підіть і розбудіть другу панночку, запитайте її, що нам робити.»

Піпа, яку Сяоцао тимчасово перевела для обслуговування пані, тихо нагадала: «Пані, можливо, варто спочатку запросити двох панночок увійти, подати їм чай і солодощі, щоб не здатися неввічливими до гостей.»

«Піпа каже правильно, зробіть так, як вона каже!» — Лю-ши спокійно кивнула, але в душі не була такою спокійною, як здавалося. Ці двоє були або родичками імператора, або доньками високопосадовців, і вона справді не знала, як з ними поводитися.

На щастя, коли Юй Сяоцао почула про візит двох старших подруг, вона блискавично, наче на війні, вмилася, наспіх заплела волосся у дві коси і встигла прийти до вітальні якраз перед появою Хе Ваньнін і Юань Сюеянь.

«Молодша сестричко Сяоцао, ти така несправедлива! Переїхала до нового будинку і навіть не сказала нам, щоб ми могли прийти і привітати тебе!» — Голос Хе Ваньнін пролунав ще до її появи.

Юй Сяоцао з усмішкою вийшла їм назустріч, і, побачивши їхні порожні руки, пожартувала: «Хіба ви не казали, що прийшли привітати мене з новосіллям? Чому ж не принесли подарунків!»

«Хм! Ти ж навіть не надіслала нам запрошень, то чому ми повинні самі приходити з подарунками?» — Хе Ваньнін підійшла, вхопила її за ніжну й гладеньку щічку і легенько потягнула.

Юй Сяоцао потерла свою щічку, зиркнула на неї і поскаржилася Юань Сюеянь: «Старша сестро Юань, подивися на неї, вона тільки й знає, що знущатися з менших.»

Юань Сюеянь ледь помітно усміхнулася і сказала: «Ваньнін, не забувай, що сьогодні ти прийшла просити про послугу. Якщо ти зараз образиш людину, потім будеш плакати!»

Поки вони розмовляли, уся компанія увійшла до вітальні. Лю-ши обережно підвелася і дещо ніяково усміхнулася їм. На щастя, Хе Ваньнін мала легкий характер і поспішила сказати: «Пані Юй, ви старша, сідайте на почесне місце. Вибачте за наш несподіваний візит, просимо не ображатися.»

«Ні-ні, не ображаюся... Сяоцао, добре приймай двох шановних гостей, а я піду побачуся з управителями маєтку. Дівчата, не соромтеся, почувайтеся як удома, а я вас покину.» — Лю-ши відчула, що якщо вона залишиться, то всім буде незручно, тому вона підвелася і повернулася до своєї кімнати.

«Пані Юй, робіть те, що повинні!» — Хе Ваньнін провела поглядом Лю-ши, а потім тихо сказала Сяоцао: «Ти схожа на матір: світла шкіра, великі очі, така ніжна і тендітна. Можливо, вода і земля в Тангу такі хороші, що в тебе і твоєї матері шкіра така гладенька і біла, як нефрит?»

Юй Сяоцао згадала про більшість своїх односельців, чия шкіра була засмаглою від морських вітрів, хіхікнула і сказала: «Це наша природна краса, вона не має великого відношення до навколишнього середовища. Якщо ж справді шукати причину нашої гарної шкіри, то це, мабуть, тому, що ми користуємося власноруч зробленим милом і часто п'ємо квітковий чай, правда?»

Хе Ваньнін торкнулася свого обличчя, яке стало значно гладкішим, усміхнулася і сказала: «Ти знаєш, відколи я почала користуватися милом, яке ти мені подарувала, моя шкіра більше не суха і стала набагато ніжнішою. Моя бабуся навіть сказала, що я останнім часом стала світлішою! Мій шматок уже майже закінчився, коли ж нарешті відкриється твоя крамниця? Старша сестра Юань сказала, що у вашому клубі буде введена система членства. Розкажи швидше, як це працюватиме.»

Юй Сяоцао підморгнула Їнчунь, вказала на ароматний квітковий чай на столі і тихо сказала: «Це жасміновий чай, який я ароматизувала власноруч, він дуже смачний, скуштуй! А ще ці медові тістечка, це нові солодощі, які я попросила приготувати на кухні.»

Зробивши ковток жасмінового чаю, який мав насичений аромат квітів і чаю, Хе Ваньнін прицмокнула язиком і сказала: «Усі кажуть, що ти з села, але ти бачила і знаєш більше, ніж ми, які вважаємо себе панночками зі шляхетних родин. Взяти хоча б ці солодощі й чай: вони набагато смачніші за ті, що в найкращих чайних і кондитерських столиці! Розкажи, які властивості має цей жасміновий чай?»

«Жасміновий чай очищує печінку, покращує зір, втамовує спрагу, знімає стрес, розсіює ущільнення і сповільнює старіння, він корисний для тіла і душі.» — Юй Сяоцао взяла медове тістечко і почала їсти його маленькими шматочками. Її ж бо витягли з ліжка рано-вранці, і вона ще навіть крихти в роті не мала.

Почувши про стільки корисних властивостей, Хе Ваньнін швидко випила весь чай зі своєї чашки і звернулася до Утун, яка прислуговувала поруч: «Налийте ще чашку — молодша сестричко Сяоцао, твоя мама часто п'є жасміновий чай? Вона виглядає такою молодою, зовсім не схожа на жінку, у якої є така доросла донька, як ти!»

Юань Сюеянь, зазвичай холодна і відсторонена, побачивши її жадібну поведінку, крадькома зиркнула на неї; їй справді не хотілося визнавати, що ця безсоромна дівчина — її хороша подруга. Проте, дізнавшись про таку кількість корисних властивостей жасмінового чаю, вона теж не втрималася і зробила маленький ковток. Густий і солодкий аромат розкрився в роті; не кажучи вже про властивості, одного лише смаку було достатньо, щоб цей чай став дуже популярним.

«Моїй мамі тридцять один рік, вона лише останні кілька років виглядає все молодшою; раніше через важку роботу вона була дуже виснаженою...» — Оскільки Юй Сяоцао часто бачилася з Лю-ши, вона не дуже помічала її поступові зміни, але після слів Хе Ваньнін зрозуміла, що мама дійсно стала виглядати молодшою і свіжішою, ніж коли Сяоцао тільки переселилася в це тіло; головним чином, її колір обличчя став набагато кращим.

«Тоді не треба й питати, це точно вплив тих квіткових чаїв, які ти робиш! Мені байдуже: зважаючи на наші стосунки, коли крамниця відкриється, ти обов'язково повинна дати мені членство, і всі лімітовані квіткові чаї та інше теж повинні бути залишені для мене.» — Хоча Хе Ваньнін не дуже розуміла, що таке система членства, вона відчувала, що це не може бути чимось поганим, тому вирішила зайняти місце заздалегідь.

«Звісно!» — Потім Юй Сяоцао тихо пояснила їй систему членства: «Система членства матиме чотири рівні: найнижчий — Бронзове членство, яке можна отримати, витративши дві тисячі лян срібла; воно дає знижку п'ять відсотків на всі товари та послуги. Далі йде Срібне членство, яке можна отримати, накопичивши десять тисяч лян срібла витрат; воно дає знижку десять відсотків. Потім — Золоте членство, для якого потрібно накопичити п'ятдесят тисяч лян срібла; воно дає знижку двадцять відсотків на всі послуги та товари клубу і знімає обмеження на купівлю лімітованих товарів. Найвищий рівень — Діамантове членство, яке можуть отримати лише ті, хто зробив особливий внесок у розвиток клубу, або ті, хто накопичив двісті тисяч лян срібла витрат. Діамантове членство дає пожиттєву знижку п'ятдесят відсотків, а також привілей першочергово пробувати нові товари та послуги; лімітовані товари надаватимуться без обмежень... Усі членські картки є іменними і не можуть бути передані іншим особам; у разі передачі членство буде анульовано.»

Щодо системи членства, попередній план Юй Сяоцао був саме таким. Юань Сюеянь також вперше почула такі деталі і в глибині душі була вражена її сміливістю та методами. Хе Ваньнін і говорити не варто, вона не переставала прицмокувати язиком: «Боже мій! Для Діамантового членства потрібно витратити двісті тисяч лян срібла? Це справді витрачати гроші, як воду! Проте в столиці немає браку в багатіях; якщо якість товарів буде хорошою, напевно, знайдуться простаки, які будуть шикуватися в чергу, щоб віддати вам гроші! Я не жадібна, про Діамантову картку я забуду, але Золотої членської картки мені цілком вистачить...»

Юй Сяоцао переглянулася з Юань Сюеянь і з усмішкою сказала: «Старша сестро Хе, ти надто погано про нас думаєш, чи не так? Як хорошій подрузі двох головних акціонерок оздоровчого та косметологічного клубу, тобі обов'язково треба дати статус Діамантового члена! Звісно, якщо тобі справді незручно це приймати, тоді не треба...»

«Хто сказав, що я не хочу? Ще й як хочу!!» — Хе Ваньнін кинула на неї погляд, що означав «я не помилилася в тобі».

«Цінність речей зростає, коли їх мало; на початковому етапі я планую підготувати лише десять Діамантових карток. Ми троє отримаємо по одній, дві відправимо Імператриці, щоб вона могла нагороджувати ними інших, і ще одну — моїй названій матері. Залишиться п'ять, які будуть призначені для тих заможних клієнтів...»

Спочатку Юй Сяоцао хотіла залишити одну картку і для Лю-ши, але, зважаючи на її характер, та сама туди не піде. Зрештою, Діамантова картка дає право привести з собою в клуб одну людину, тож у крайньому разі вона зможе сама брати матір із собою, щоб та насолоджувалася різними процедурами. Що стосується інших товарів, то це ще простіше: вона просто купуватиме їх і приноситиме додому для всієї родини.

Членські картки були виготовлені кілька днів тому; цзюньван Ян зв'язався з відомим ковалем, і той за вимогами Сяоцао, після численних експериментів і завдяки якомусь випадковому збігу обставин, створив вид легованої сталі. Однак кількість цього матеріалу була обмеженою, тому його використовували лише для виготовлення Діамантових членських карток.