Золоті Поля

— Ні! Робота в порту зараз на найважливішому етапі, не можна допустити жодної помилки. Хрещений, вам краще піти туди і за всім наглядати! До того ж, ви ніколи не займалися фермерством, і якщо підете, то можете зробити тільки гірше! — Юй Сяоцао відхилила пропозицію хрещеного і додала: — А може... завтра мама буде попереду робити ямки, а я — кидати насіння, так підійде?

Фань Цзичжень все одно не погоджувався:

— У тебе поранена рука. Що буде, якщо туди потрапить бруд і почнеться інфекція? Тоді ти не допоможеш, а лише додаси клопоту!

Сяолянь та Юй Хан наввипередки запропонували:

— Я завтра не піду в порт (не буду приймати морепродукти), а піду в поле допомагати!

— Досить! Перестаньте сперечатися!! Це всього лише десяток му землі, а ви вже розвели таку метушню. Що буде, якщо, як каже Сяоцао, ми купимо десятки чи сотні му родючої землі? Будете цілими днями не спати від турбот? Отже, вирішено: завтра в поле підемо я, ваша мама і Сяоцао. Сяоцао буде лише стояти збоку і дивитися, щоб не було помилок, і нічого не робитиме! Усі інші нехай займаються своїми справами! — Юй Хай нарешті проявив авторитет голови сім'ї і прийняв остаточне рішення.

Перед сном Сяоцао, як завжди, пішла до сусіднього західного двору і своєю маленькою ручкою, обмотаною бинтами, перевірила пульс хрещеної. Завдяки правильному харчуванню та підтримці водою з духовним каменем, пані Фань, незважаючи на вагітність, почувалася краще, ніж коли тільки-но приїхала до Тангу. Юй Сяоцао із заспокоєнням прибрала руку.

Пані Фань обережно взяла її маленьку ручку, схожу на свиняче копитце, і з легким жалем пожартувала:

— Ой! Наша панночка попрацювала лише один день, а вже так поранила свою ручку?

Юй Сяоцао надула губки і тихо поскаржилася:

— Це хрещений занадто перебільшує. Це всього лише кілька пухирців, а він замотав так, ніби в мене рука зламана.

Фань Цзичжень увійшов до кімнати, погладив живіт дружини і, дивлячись на руку Сяоцао, сказав пані Фань:

— Ти б бачила, на її білій ніжній долоньці з'явилося кілька кривавих пухирців розміром з арахіс. Коли їх прокололи, витекло чимало крові з водою. Ех! Це ж усього десяток му землі, ми ж не настільки бідні, щоб не мати змоги найняти людей! У крайньому разі можна купити кілька міцних біженців. Навіщо все робити самим?

Юй Сяоцао засміялася і сказала:

— Ми і так занадто привертаємо увагу в селі. Щойно купили понад десять му землі, якщо ще й людей для роботи купимо, хіба про нас не почнуть пліткувати позаочі?

— Нехай пліткують, хто хоче. Якщо мають здібності — нехай теж купують землю і слуг! — обурився Фань Цзичжень, надувши щоки.

Юй Сяоцао знала, що хрещений просто переживає за неї, тому з усмішкою змінила тему:

— Хрещений, хрещена має народити щонайпізніше наступного місяця. У селі умови погані, та й повитухи не дуже професійні. Як ви дивитеся на те, щоб завтра повернутися до міста і чекати на пологи там?

Почувши про майбутню дитину, Фань Цзичжень миттю розплився в дурнуватій усмішці і хихикнув:

— Це питання ми вже обговорили з твоєю хрещеною. Щойно ви посадите кукурудзу та картоплю, ми повернемося до міста.

Зараз Фань Цзичжень глибоко довіряв медичним навичкам своєї названої доньки. Його дружина вже немолода, та ще й народжує вперше, досвіду немає. Якщо названої доньки не буде поруч, йому буде неспокійно! Проте кукурудза та картопля — це те, за що його донька підписала військову розписку перед принцом Яном, і це не можна було відкладати. На щастя, до передбачуваної дати пологів дружини (термін «передбачувана дата пологів» він теж уперше почув від Сяоцао) залишався ще цілий місяць.

Лінлун подивилася на великий, круглий живіт своєї пані і подумала, що було б надійніше повернутися до міста якомога швидше. Вона тихо сказала:

— Пані, завтра нехай Чженьчжу залишиться вдома з вами, а я піду в поле, подивлюся, чи зможу допомогти. Ще одна пара рук — швидше впораємося!

Пані Фань підвела усміхнені очі, подивилася на свою найулюбленішу старшу служницю і з усмішкою сказала Фань Цзичженю:

— Лінлун і Чженьчжу, ці дві дівчини, переїхавши з нами до Тангу, неабияк настраждалися! У столиці такі старші служниці, як вони, жили, мов панянки з дрібних сімей — «десятьма пальцями весняної води не торкалися» (тобто не робили ніякої важкої роботи), і кожна мала під своїм керівництвом кількох молодших служниць. А тут, у селі Дуншань, їм доводиться і дрова рубати, і готувати, і овочі садити, і врожай збирати... Це справді важко для них!

Чженьчжу швидко заперечила:

— Пані, що ви таке кажете! Це ж ви нас принижуєте! Ви така поблажлива, добра і милосердна, що мої колишні подруги з родини Ся заздрили мені, що я служу такій хорошій пані!

Лінлун легенько розминала плечі пані Фань і з усмішкою додала:

— Звісно! У столиці свої переваги, а в селі Дуншань — свої. Тут чиста вода і красиві гори, подивишся — і настрій покращується. Ми щодня їмо гірські та морські делікатеси, моє обличчя вже навіть округлилося. Якщо чесно, у столиці надто багато правил, а в селі Дуншань набагато вільніше!

Пані Фань поплескала Лінлун по руці і з усмішкою сказала:

— Ви обидві дуже слухняні. Ваша пані все пам'ятає! Добре, завтра Лінлун разом із подружжям Ван Фу піде в поле і подивиться, чим можна допомогти.

Рано-вранці наступного дня сім'я Юй із трьох осіб, Лінлун та двоє слуг родини Фань прибули на поле. Після цілого дня напруженої роботи напередодні вони встигли посадити майже два му. Пані Лю вже майже освоїла техніку роботи сапкою, і завдяки підказкам Сяоцао вона швидко ввійшла в ритм.

Ван Фу, який переїхав із міського будинку, до того, як продати себе родині Фань, був досвідченим селянином. Він осягнув сільськогосподарську роботу швидше, ніж подружжя Юй Хая. Сапка в його руках ніби мала власний розум: ямки виходили швидко і рівно. Його дружина йшла слідом, вправно кидаючи насіння і загортаючи його землею. Працювали вони дуже злагоджено.

Лінлун була служницею з покоління в покоління в родині Ся, вона виросла у високих стінах багатих маєтків і ніколи не мала справи з сільським господарством. На щастя, кидати насіння в землю було неважко. Спочатку вона трохи вагалася, але з часом теж пристосувалася.

Юй Хай ішов з відром води за ними і поливав кожну посіяну насінину. Води не мало бути занадто багато, щоб не замочити насіння і не зіпсувати його, але й не занадто мало, щоб не знизити рівень проростання. Однак насіння, замочене у воді з духовним каменем, таких проблем не мало.

З появою ще трьох людей та покращенням навичок ефективність роботи значно зросла! До вечора з восьми му залишилося менше двох.

Повертаючись додому, пані Лю з усмішкою сказала:

— Завтра ми, напевно, зможемо закінчити посів кукурудзи. Це все завдяки Лінлун і подружжю брата Ван Фу, інакше нам довелося б працювати ще кілька днів.

Ван Фу лише добродушно усміхнувся, а його дружина спритно відповіла:

— Ми не заслуговуємо на таке звернення від пані Юй. Ви ж родичка нашого генерала, тобто для нас майже як господиня. Якщо ви просто називатимете нас на імена, це вже буде великою честю!

Лінлун, побачивши, що пані Лю хоче ще щось сказати, швидко змінила тему:

— Завтра за першу половину дня ми, напевно, закінчимо садити кукурудзу. А коли ж ми зможемо посадити ще му картоплі?

Юй Сяоцао підхопила:

— Насіння картоплі вже проросло. Найпізніше післязавтра можна буде садити. Сестро Лінлун, ви сьогодні, напевно, дуже втомилися? Прийміть гарячу ванну і добре відпочиньте. Завтра мої руки вже будуть у нормі, нам утрьох із батьками буде достатньо!

Побачивши, що Лінлун збирається заперечити, вона додала:

— У міському будинку вже давно ніхто не жив. Хоча там і залишалося кілька слуг доглядати за маєтком, перед переїздом усе одно потрібно, щоб хтось поїхав туди, перевірив усе і добре прибрав. Крім того, треба заздалегідь знайти повитух... Сестро Лінлун, ви найдовіреніша особа хрещеної, а зараз, коли вона на останніх місяцях, їй не обійтися без вас!

Дружина Ван Фу з легким улесливим тоном сказала:

— Завтра панночці Лінлун не потрібно приходити. Ми з чоловіком прийдемо допомогти, ми впораємося!

Лінлун подумала: панночка Сяоцао каже правду. Завтра їй краще поїхати до міста і все перевірити. Пані та її майбутня дитина — це найважливіше!

Так минуло ще два дні роботи, і понад десять му землі родини Юй були нарешті засіяні. Сяоцао не встигла відпочити й дня, як подружжя Фань забрало її з собою до міста. Лінлун виявилася дуже здібною: за два дні вона ідеально привела до ладу весь маєток. Вона також знайшла двох відомих у місті повитух, яких запросили жити в маєтку Фань і яких годували найкращою їжею.

Ці дві повитухи зазвичай приймали пологи в багатих родинах міста. Найбільший чиновник, з яким вони мали справу, був головний констебль (бутоу) або дрібні чиновники повітового управління (дяньлі, дяньши), які не мали високих рангів. Почувши, що їх запрошують до маєтку імператорського уповноваженого, вони так злякалися, що ледь трималися на ногах, не наважувалися й слова сказати, і слухняно пішли за слугами родини Фань.

Проживши в маєтку день, вони потроху оговталися, і в їхніх серцях зародилася таємна радість: приймати пологи в дружини імператорського уповноваженого — це ж велика честь! Якщо все пройде добре, вони отримають не тільки славу, а й гроші! Вони чули, що імператорський уповноважений стане батьком у зрілому віці, тож можна бути впевненим, що щедрі чайові їм гарантовані!

Приїхавши до міста, Сяоцао теж не сиділа склавши руки. Після невеликого розслідування вона знайшла Лі Да, найавторитетнішого маклера (я-куай) у місті.

Лі Да з певним хвилюванням привели до маєтку Фань. Враховуючи його зв'язки в суспільстві, як він міг не знати, що це маєток імператорського уповноваженого? Навіщо він знадобився імператорському уповноваженому? Можливо, їм не вистачає слуг і вони хочуть когось купити?

Його прийняла дівчинка, якій на вигляд було менше десяти років. Хоча її одяг здавався простим, кожна деталь була зручною і вишуканою. Така маленька дівчинка навряд чи могла бути старшою служницею. Невже... це та сама названа донька імператорського уповноваженого?

Лі Да не смів поводитися нешанобливо і шанобливо вклонився. Юй Сяоцао усміхнулася і сказала:

— Маклере Лі, не варто стільки церемоній, сідайте і поговоримо!

Проводячи час із пані Фань, яка походила зі шляхетної родини, Юй Сяоцао мимоволі перейняла дещицю її манер. Коли Лі Да сів, вона з привітною усмішкою тихо промовила:

— Маклере Лі, я чула, що більше половини маклерських справ у Тангу проходить через ваші руки! Скажіть, чи немає поблизу великих ділянок сільськогосподарської землі на продаж?

Лі Да швидко випрямився, трохи подумав і відповів:

— Панночко, ви бажаєте купити великий маєток (нун-чжуан) чи лише землю?

— Маєток? Є маєтки на продаж? — Юй Сяоцао знала, що сільськогосподарські маєтки зазвичай належали багатим сім'ям і включали не лише великі площі родючої землі, а й передавалися разом із орендарями-селянами (дянь-нун). Якщо вдасться купити маєток, це значно зекономить їй час і зусилля!

Лі Да поспішно відповів:

— Одна багата родина на прізвище Ма з міста зазнала невдачі в бізнесі і терміново потребує грошей. Тому сім'я Ма планує продати маєток, який включає шістдесят му найкращої родючої землі, тридцять му середньої та вісімдесят му бідної землі. Цей маєток розташований на схід від міста, всього за якихось десять лі.

Загалом сто сімдесят му, та ще й між містом Тангу та селом Дуншань — це ідеально підходило Сяоцао. Якщо ціна не буде захмарною, Сяоцао була готова купити його!

— А яка ціна...