Золоті Поля

Чжао Хань побачив рослину, яку завзято викопував золотий кіт, — вона мала пальчасто-складне листя з овальними листочками і здалася йому знайомою. Трохи вагаючись, він сказав:

— Сяо-Цао, твій кіт, мабуть, якийсь перевертень? Він навіть женьшень упізнає?

— Женьшень? Ти кажеш, Сяо-Тан'юань викопує женьшень? — Зі збудженого стану Маленького Небесного Каменя Юй Сяоцао відчула, що цей женьшень, мабуть, незвичайний, можливо, йому понад сто років! Столітній женьшень... Ми багаті!!

Юй Сяоцао в кілька кроків підбігла, дістала з кошика маленьку лопатку і обережно почала допомагати золотому коту викопувати женьшень. Невдовзі було викопано корінь заввишки 30-40 сантиметрів, що нагадував фігурку людини.

Голос Чжао Ханя затремтів від хвилювання:

— Цьому дикому женьшеню щонайменше сто років! Легенда каже, що за сто років женьшень набуває форми людини, за п'ятсот — у нього з'являються риси обличчя, а за тисячу він набуває розуму! Цей женьшень уже має людську форму, і навіть можна розгледіти риси обличчя — Сяо-Цао, ти викопала справжнього короля женьшеню!

Золоте кошеня обтрусило бруд із лапок, стрибнуло на руку Сяо-Цао, обійняло женьшень лапками і з насолодою промуркотіло:

[Яка густа духовна енергія! Дай мені вдосталь насититися!!]

— Обережно! — Чжао Хань блискавично схопив кошеня і міцно тримав, незважаючи на його спроби вирватися. — Це безцінний скарб, не дозволь своєму коту його зіпсувати!

Юй Сяоцао з усмішкою подивилася на Маленького Небесного Каменя, який вишкірив зуби, погрожуючи Чжао Ханю, кинула йому заспокійливий погляд і подумки сказала: «Не поспішай, женьшень нікуди не втече, поговоримо вдома!»

[Цей проклятий смертний! Якби не те, що він тобі допомагав, цей божественний камінь розірвав би його на шматки!] — Маленький Небесний Камінь люто вимахував лапами, що для інших виглядало лише як пусті погрози.

Чжао Хань вважав кошеня дуже милим і погладив його пухнасту голову, але випадково отримав дві подряпини від розлюченого звірка.

— Сяо-Тан'юань, не можна дряпатися! — Сяо-Цао поспішно визволила золоте кошеня з рук Чжао Ханя.

Звільнившись, Маленький Небесний Камінь спритно стрибнув на плече Сяо-Цао, наїжачив шерсть і сердито загарчав на Чжао Ханя. Але для Чжао Ханя це звучало як миле нявкання маленького кошеняти.

Юй Сяоцао загорнула женьшень у траву і непомітно капнула кілька крапель води з духовним каменем, щоб зберегти його свіжість. Це справжній скарб, він коштує купу грошей! Треба його добре зберегти!

Гора здавалася невисокою, але піднятися на неї було нелегко. На щастя, після пів року вживання води з духовним каменем тіло Юй Сяоцао стало набагато витривалішим, ніж раніше, а з допомогою Чжао Ханя вони швидко подолали пагорб.

— Вау! Це і є твої очеретяні зарослі? — Юй Сяоцао була зачарована красою, що відкрилася перед нею.

Серед гір розкинулося тихе смарагдове озеро, береги якого були густо порослі очеретом. Червоне сонце, пробиваючись крізь зарості, відбивалося в чистій воді.

Над поверхнею води піднімався туман, огортаючи все озеро. Неподалік стояло дерево з розлогими гілками, яке в цьому тумані виглядало наче з небесної казки.

Пухнасті китиці торішнього очерету, мов пір'я журавлів, кружляли в повітрі. Придивившись, можна було побачити молоді зелені пагони, що пробивалися крізь землю, випромінюючи життєву силу. Навколо на гілках щебетали і гралися невідомі пташки, час від часу з цікавістю поглядаючи на двох несподіваних гостей...

Чжао Хань зробив крок уперед, став поруч із Юй Сяоцао і подивився на цей тихий райський куточок:

— Так! Ці очеретяні зарослі з трьох боків оточені горами; високі скелі захищають від холодних північних вітрів, тому навіть у люту зиму тут тепло, як навесні. Багато перелітних птахів, що повертаються рано, зупиняються тут на відпочинок.

— Дивись! Там дикі качки!! Давай пошукаємо, може, поруч є качині яйця!! — Юй Сяоцао збуджено кинулася в очерет.

Чжао Хань подивився в напрямку, куди вказувала Сяо-Цао, і його губи здригнулися в усмішці. Він у кілька кроків наздогнав Сяо-Цао, щоб захистити її, і, стримуючи сміх, запитав:

— Сяо-Цао, ти знаєш, як виглядають дикі гуси?

— Дикі гуси? Звісно бачила! Але зграї літають високо в небі, тому важко розгледіти, як саме вони виглядають! Брате Хань, невже ти теж не знаєш диких гусей? Тоді як ми їх зловимо?! — Юй Сяоцао продовжувала нишпорити поглядом у траві, не замовкаючи ні на мить.

Чжао Хань пирснув сміхом. Під здивованим поглядом Сяо-Цао він вказав на птахів, яких вона назвала «дикими качками», і, виблискуючи білими зубами, сказав:

— Це і є дикі гуси! Дикі качки схожі на свійських, у селезнів зелене пір'я на голові, тому їх називають крижнями. А дикі гуси мають пурпурово-коричневе пір'я, біле черево, плоский дзьоб, короткі ноги і перетинки між пальцями. Вони зазвичай живуть зграями біля води і літають рядами...

Юй Сяоцао крізь очерет уважно роздивилася дикого гусака і скривила губи:

— Та ну! Мені вони теж схожі на качок!! Гаразд, якщо ти кажеш, що це дикі гуси, хай будуть дикі гуси! Якщо зловимо не те, і син префекта тебе поб'є, не звинувачуй мене...

Слухаючи бурмотіння дівчинки, Чжао Хань з усмішкою похитав головою, зняв з-за спини свій особливий довгий лук, дістав стрілу і прицілився в найближчого гусака...

— Чекай, чекай! — Юй Сяоцао поспішно опустила його лук і насупилася. — Для обряду заручин синові префекта потрібні живі гуси, правда? Якщо ти випадково вб'єш їх, усі зусилля підуть намарно?

— Дикі гуси дуже обережні, до них важко підібратися. Вони живуть на воді, як їх зловити без лука? Я добре стріляю, якщо поцілю в крило, гусак не втече! — Чжао Хань упевнено знову підняв лук.

Юй Сяоцао все ще не погоджувалася:

— Поранений гусак виглядатиме негарно! Дай мені подумати, як інакше це зробити!

Дикі гуси живуть зграями і дуже пильні, тому на них важко полювати. Через це багато сімей для обрядів використовують свійських гусей замість диких.

Наречена сина префекта — молодша донька столичного чиновника, її батько займає високу посаду. Тому префект, звісно, хоче провести всі обряди ідеально, щоб не осоромитися перед сватами. Тож за пів року до заручин він почав шукати живих диких гусей.

Але зараз рання весна, більшість гусячих зграй ще не повернулися на північ. Якби не унікальне розташування цих очеретяних зарослів, знайти живого гусака, та що там, навіть пір'їну, було б неможливо!

Юй Сяоцао трохи подумала і раптом ляснула в долоні:

— У мене є ідея, не знаю, чи спрацює!

— Яка ідея, розкажи? — запитав Чжао Хань, роздумуючи над шансами підплисти під водою до зграї.

Сяо-Цао сказала:

— Я зігну швейну голку у великий гачок і насаджу на нього приманку, яку люблять гуси. Коли гусак проковтне приманку, ми потягнемо за волосінь. Якщо гачок зачепиться за шию, він уже не втече!

Чжао Хань подумав і, не маючи кращого варіанту, вирішив спробувати!

Сяо-Цао розігріла швейну голку на вогні і за допомогою заліза зігнула її у формі гачка. Чжао Хань зловив трохи риби та креветок, які люблять гуси, і віддав Сяо-Цао для приманки.

Зробивши імпровізований гачок, Юй Сяоцао непомітно капнула на приманку трохи води з духовним каменем і попросила Чжао Ханя кинути її в бік зграї гусей.

Приманка впала за три-чотири метри від зграї. Гуси-вартові тривожно закричали «і-я і-я», і зграя миттєво розбіглася, а дехто навіть злетів у повітря.

Чжао Хань розчаровано вдарив кулаком об долоню, думаючи, що перша спроба провалилася. Він уже хотів витягнути гачок, але Сяо-Цао зупинила його:

— Чекай! Ловити гусей — це як ловити рибу, є тільки один секрет: «чекати»! Почекаємо і побачимо!!

Бачачи впевненість Сяо-Цао, Чжао Хань набрався терпіння, присів у очереті і пильно стежив за рухами гусей.

Розсіяна зграя, не відчувши небезпеки, швидко заспокоїлася. Густа духовна енергія від приманки скоро привабила кількох гусей неподалік. Сильний самець, змахнувши крилами, кинувся вперед, схопив приманку і гордо подивився на конкурентів.

Деякі гуси, побачивши, що приманку вже схопили, відступили; інші ж не хотіли здаватися і кинулися на переможця, витягуючи довгі шиї, намагаючись вихопити їжу з дзьоба.

Переможець спритно ухилився від нападників, перебираючи лапами у воді, підплив до своєї пари і обережно поклав приманку перед нею, ніжно потершись шиєю об її тіло. При цьому він не забув грізно глянути на інших гусей, що наближалися.

Гуска теж висловила вдячність партнеру, граційно опустила голову і проковтнула ароматну приманку...

— Мені аж шкода їх ловити! — Кажуть, що дикі гуси не живуть наодинці, тому вони завжди парами. Якщо один гусак гине, його партнер теж помирає від туги або вчиняє самогубство. Побачивши цю сцену, Сяо-Цао відчула жаль.

Чжао Хань теж був зворушений і тихо сказав:

— Не хвилюйся, після обряду цих гусей випустять на волю.

Сказавши це, він мовчки потягнув за волосінь. Гуска, що проковтнула приманку, повільно підпливала до берега, а її партнер невідступно слідував за нею, мов вірний лицар принцеси.

— Я тягнутиму волосінь, а ти тримай сітку. Коли гусак підпливе ближче, накинеш сітку, — сказала Юй Сяоцао, непомітно кидаючи у воду поруч ще одну приманку з духовною водою.

Гусак, здавалося, відчув духовну енергію від приманки і швидко поплив у їхній бік, скоро опинившись у зоні досяжності Чжао Ханя. З мисливськими навичками Чжао Ханя гусакові не було куди втікати. А гуска після кількох спроб вирватися теж опинилася в пастці.

Юй Сяоцао, ризикуючи бути покусаною, обережно вийняла гачок із дзьоба гуски і, боячись, що пошкодила їй горло, потайки напоїла кількома ковтками води з духовним каменем.

Чжао Хань здивувався: гуска, яка щойно відчайдушно пручалася, в руках Сяо-Цао стала слухнянішою за домашню качку і нерухомо висіла в її руці. А гусак у його руках був надзвичайно лютим і боляче клюнув його кілька разів!