Золоті Поля

У ресторані «Чженьсю» з усією серйозністю поставилися до цього банкету. Завдяки ретельній попередній підготовці страви подавали одну за одною дуже швидко.

Спочатку подали вісім холодних закусок: курка, від якої слинка тече, біле м'ясо з часником, качині язички в соусі, гусячі лапки в маринаді, салат зі шпинату, кисло-гострі чорні деревні гриби, салат з медузи, морська капуста в олії чілі...

Слухаючи розповіді третього панича Чжоу, Верховний імператор як почесний гість куштував кожну страву і схвально кивав. Раптом його погляд затримався на двох стравах, яких не мало бути на столі, але які здалися йому такими знайомими і бажаними.

Повітовий начальник У простежив за його поглядом і насупився:

— Хіба ми не домовлялися про вісім холодних закусок? Чому подали дві зайві?

Чжоу Цзисюй теж помітив ці дві страви, і його серце стиснулося — це ж тушковані страви родини Юй, які він приніс з пристані! Хіба він не наказував віднести їх у свою кімнату? Як вони опинилися тут?

Згадавши інгредієнти цих страв — свинячу голову і вуха, які зазвичай навіть прості люди неохоче їли через специфічний запах, не кажучи вже про багатіїв, — він злякався. Подати таке столичному вельможі — це велика неповага, за яку можна і головою накласти!! Від цієї думки спина Чжоу Цзисюя вмить вкрилася холодним потом.

Він вимушено посміхнувся і сказав:

— Це, мабуть, офіціант помилився, я зараз же їх заберу...

— Стривай! — Верховний імператор негайно зупинив його. Свиняча голова під чарочку була його улюбленою стравою в минулому житті, коли він був генералом. Він не їв цього вже кілька десятиліть і навіть уві сні бачив, як смакує великими шматками свинячу голову!

Коли він став імператором, то наказував придворним кухарям готувати тушковану свинячу голову, але смак був не той. Чим більше він не міг цього отримати, тим більше хотів. Йому вже скоро сімдесят, і він хотів би перед смертю хоч раз скуштувати справжню тушковану свинячу голову!

Очі Верховного імператора майже прикипіли до тарілки зі свинячою головою з часником, але він вирішив знайти благородну причину залишити цю страву:

— Раз уже подали, то нехай залишається! Розкажи, як ці дві страви називаються?

На чолі третього панича Чжоу виступив холодний піт, і він, трохи затинаючись, відповів:

— П'ятий... П'ятий пане, ці дві страви... не дуже підходять для високого столу, бачите...

— Чому це не підходять? Виглядають непогано! Дайте я спробую на смак... — Палички Верховного імператора, які вже давно були напоготові, природним рухом потягнулися до його улюбленої страви — свинячої голови!

Повітовий начальник У не міг дозволити такій поважній особі, як Верховний імператор, куштувати неперевірену їжу. Він поспішно підсунув свинячу голову з часником до себе і з усмішкою сказав:

— П'ятий пане, краще я спочатку скуштую. Якщо смак буде нормальний, то залишимо!

Бачачи, як ласий шматочок віддаляється від нього, Верховний імператор насупив густі брови:

— Чому у вас стільки заморочок? Дасте поїсти чи ні? Це ж не імператорський палац! Стільки зайвих церемоній!!

«Мій пане, саме тому, що це не палац, треба бути вдвічі обережнішим! З вашим статусом, якщо в Тангу трапиться хоч найменша неприємність, голів усієї моєї родини не вистачить, щоб розплатитися!» — подумки ридав повітовий начальник У.

— Пане! Дозвольте старому слузі спробувати страву за вас? — смиренно запитав повний старий без бороди з трохи жіночним голосом, що стояв за спиною Верховного імператора.

Це був головний євнух Лю Фушен, який служив йому кілька десятиліть. Коли імператор тільки зійшов на трон, багато хто хотів його смерті, дегустатори змінювалися один за одним, і лише Лю Фушен, який згодом став головним євнухом, залишився з ним. І так тривало вже понад тридцять років!

Лю Фушен мав великий авторитет перед Верховним імператором. Хоча обличчя імператора залишалося похмурим, він мовчки погодився на прохання.

Головний євнух Лю взяв срібні палички, швидко підхопив шматочок свинячої голови і смужку свинячого вуха з двох тарілок, поклав до рота і деякий час ретельно пережовував, смакуючи. Унікальний смак змусив його ледь стриматися, щоб не взяти ще шматочок. За тридцять років служби Верховному імператору такого з ним ще не траплялося.

За мить Верховний імператор нетерпляче знову взяв палички і з роздратуванням сказав:

— Я ж казав, що все гаразд? Ви занадто обережні!

Кажучи це, він уже підхопив товстий шмат свинячої голови і збирався покласти до рота, коли його знову перебив третій панич Чжоу.

— Слухай, малий третій Чжоу! Ти даси П'ятому пану поїсти чи ні? Якщо не даси вагомої причини, я тебе покараю!! — Верховний імператор ледь не перевернув стіл, але, згадавши про улюблену свинячу голову на столі, стримав гнів.

Чжоу Цзисюй ледь не плакав, але змусив себе сказати:

— П'ятий пане, ці дві тарілки — це свиняча голова і свинячі вуха... це не їжа для людини вашого статусу!

«Я чудово знаю, що це голова і вуха, я любив їх ще в молодості!» — Верховний імператор придушив гнів і терпляче пояснив:

— Малий третій, їжа не поділяється на благородну і низьку, вона буває лише смачною або несмачною! Свого часу, коли я завойовував імперію... кхм, коли я йшов за імператором завойовувати імперію, ми їли коріння і кору, а впійманий щур здавався делікатесом!! Що не так зі свинячою головою? Це теж м'ясо! Під час голоду шматок м'яса ніде було дістати...

Після спогадів про важкі часи і солодке життя, коли його нарешті перестали перебивати, Верховний імператор нарешті зміг скуштувати улюблену свинячу голову — тільки б вона його не розчарувала!

Після першого шматка він ледь не розплакався від щастя. Це був саме той смак, про який він мріяв, який не давав йому спокою: м'яка і ніжна текстура, що тане в роті, насичений смак жиру і маринаду, що вибухає на язику, залишаючи аромат, від якого неможливо відірватися.

— Добре, добре, добре!! — тричі вигукнув Верховний імператор, запихаючи до рота ще один шматок ідеально збалансованого м'яса з салом, ретельно пережовуючи і смакуючи, довго не бажаючи ковтати. — М'ясо ніжне, ароматне, насичене, жирне, але не приторне! Той, хто це приготував, — справжній майстер тушкування!!

Верховний імператор з'їв пів тарілки на одному подиху, лише потім сповільнився, смакуючи хрусткі вушка в олії чілі. За цей обід він з'їв на одну миску рису більше, ніж зазвичай, і майже повністю спорожнив дві тарілки з закусками, майже не торкнувшись гарячих страв, окрім кількох легких овочевих.

Після їжі Верховний імператор, погладжуючи повний живіт, із задоволенням згадував смак справжньої тушкованої свинячої голови: нарешті він поїв автентичного м'яса. Ті придворні кухарі і знамениті майстри мали лише гучні імена, вміли робити всякі викрутаси, але за десятиліття так і не змогли відтворити смак, який він хотів. Сьогодні його мрія нарешті здійснилася, це було неймовірне задоволення! Навіть краще, ніж коли він завоював імперію і зійшов на трон!

— Свиняча голова і вушка в олії чілі приготовані чудово, саме на мій смак! Покличте кухаря, який приготував ці дві страви, П'ятий пан хоче його щедро нагородити!

Верховний імператор розмірковував, як переманити цього кухаря. Якщо знадобиться, він розкриє свою особу і використає владу, щоб забрати його!!

Але третій панич Чжоу стояв нерухомо з ніяковим виразом обличчя. Повітовий начальник У злегка насупився і запитав:

— Племіннику, ти не чув слів П'ятого пана? Швидше клич кухаря отримати нагороду!

— П'ятий пане, чесно кажучи, ці дві страви приготував не кухар нашого ресторану «Чженьсю»! — після довгих вагань нарешті зізнався Чжоу Цзисюй.

— Зухвало! Яка сміливість, годувати П'ятого пана їжею невідомого походження!! Ти визнаєш свою провину?! — Начальник охорони, спочатку злякавшись, а потім розлютившись, зробив крок уперед і грізно закричав.

Верховний імператор, який був повністю поглинутий думками про те, як переманити кухаря, почув це і був глибоко розчарований. Він зупинив начальника охорони, який хотів вибухнути гнівом, і серйозно запитав:

— Малий третій! Ти знаєш, хто приготував ці дві страви?

— Це... того, хто приготував ці дві страви, ви, П'ятий пане, теж бачили. — Побачивши, що П'ятий пан починає втрачати терпіння, Чжоу Цзисюй безпорадно зізнався.

— Я теж бачив? — Насуплені брови Верховного імператора раптом розгладилися. — Це та маленька дівчинка, що була тут раніше, так?

«Ах ти ж дівчисько, нарешті я тебе спіймав за хвіст, еге ж? І ти ще прикидаєшся! Я ж казав, що тільки наш земляк із майбутнього може приготувати справжній домашній смак! Але якщо ти не хочеш, щоб про тебе дізналися, я буду милосердним і не викрию тебе. Однак я маю отримати з цього вигоду!»

— П'ятий пан мудрий! — Чжоу Цзисюй із легкою тривогою відповів, не знаючи, чи це на добро, чи на біду для Сяо-Цао. Він вирішив, що якщо вельможа розгнівається, він захищатиме її з усіх сил!

— Нагородити! Сьогодні я задоволений! Щедро нагородити!! — Верховний імператор не міг дочекатися, щоб знову побачити дівчинку. Може, зробити її придворним кухарем і забрати в столицю?

Але восьми-дев'ятирічний придворний кухар, та ще й дівчинка, — це може викликати сумніви. Може... нехай третій син (нинішній імператор) удочерить її, дасть титул принцеси, і вона житиме в літній резиденції, розважаючи мене, названого дідуся? Це ж не занадто?

Поки Верховний імператор розмірковував, як викрасти дівчинку, Юй Сяоцао вже постукала і увійшла разом зі стурбованим Юй Хаєм.

— Простолюдин Юй Хай вітає панів! — Юй Хай вклонився повітовому начальнику У, як годиться.

Юй Сяоцао із запізненням упала на коліна слідом за батьком: кляте старе суспільство, бідні простолюдини мусять ставати на коліна перед можновладцями, яке приниження! Ну що ж, вважатиму, що вклоняюся Будді в храмі!!

Поки Юй Сяоцао подумки заспокоювала себе методом А-К'ю, Верховний імператор махнув рукою:

— Встаньте! Дайте їм стільці!!

— Не сміємо, не сміємо! — Як міг Юй Хай сісти перед великою людиною, перед якою навіть повітовий начальник не наважувався дихнути? Краще відповідати стоячи!

Верховний імператор, бачачи, що його привітність не зняла напруги з батька і доньки, не став наполягати, а тоном буденної розмови запитав трохи скуту Юй Сяоцао:

— Дівчинко, тушкована свиняча голова і вуха — це ти приготувала?

Свиняча голова і вуха? Хіба це не те, що третій панич Чжоу купив для себе? Невже він нагодував цим важливу персону? Якщо з ним щось трапиться, вона не зможе взяти на себе відповідальність!

Люто зиркнувши на третього панича Чжоу, Юй Сяоцао опустила очі і тихо відповіла:

— Так... це приготувала я!

— Не хвилюйся! Твоя тушкована голова вийшла непоганою, саме на мій смак, я хочу тебе щедро нагородити! Кажи, яку нагороду ти хочеш? — Верховний імператор розмірковував, чи не буде це занадто жорстоко — змусити таку малу дитину покинути дім і батьків?