Золоті Поля

— Собачий імператор попередньої династії! Наставник вірно служив йому, а натомість отримав переслідування! Заслужено, що його вбив власний наближений, це справжня карма! — Гнів Фан Цзичженя сягав небес. Якби імператор попередньої династії не слухав наклепів, наставник не зазнав би стількох страждань, і вони б не розлучилися на стільки років.

Чжао Буфань усміхнувся і сказав:

— Це все справи давно минулих днів, не варто згадувати! Брате, вже пізно, повертайся відпочивати, завтра поговоримо.

— Я ледве знайшов вас, у мене стільки слів накопичилося! Сьогодні я не піду. Лі Лі, дізнайся, чи є вільні кімнати, і винайми одну для мене. Сьогодні ввечері я буду розмовляти з молодшим братом при свічках усю ніч! — Фан Цзичжень відчував, ніби все це сон, і боявся, що як тільки піде, сон розвіється.

Юй Сяоцао з батьком вже повернулися до своєї кімнати і тихо розмовляли.

— Тату, хто б міг подумати, що брат Хань — нащадок генерала! — Юй Сяоцао виділила головне з розповіді Фан Цзичженя: дідусь Чжао був великим генералом, якого переслідували через те, що імператор попередньої династії повірив наклепам.

Юй Хай повільно кивнув:

— Я давно помітив, що вся родина старшого брата Чжао володіє неабияким кунг-фу. Якщо вони походять з родини військових, це все пояснює!

— Тату, названий син дідуся Чжао — нинішній генерал. А чи можуть дідусь Чжао і дядько Чжао теж отримати реабілітацію і якийсь генеральський титул? — Очі Юй Сяоцао засяяли. Брат Хань стане нащадком генеральської родини, як круто!

Але Юй Хай не був таким оптимістом:

— Дядько Чжао все-таки був генералом попередньої династії і воював проти Верховного імператора. Яким би великодушним не був Верховний імператор, навряд чи він дасть йому титул. До того ж нинішній імператор, на відміну від Верховного, більше цінує цивільних чиновників, ніж військових.

Юй Сяоцао теж зрозуміла, що занадто розмріялася, і засміялася:

— Твоя правда! Я просто подумала, що якби родину брата Ханя нагородили, вони б точно поїхали з села Дуншань. Тоді я більше не змогла б ходити з ним на полювання в гори. Від цієї думки стало трохи сумно, але тепер, коли це малоймовірно, можна не хвилюватися!

Юй Хай згадав щось і розреготався:

— Ти все ще думаєш про полювання в горах? Мені заборонили ходити в гори, а тобі й поготів! Поки мама пильнує, нам обом годі й мріяти про походи в гори!

Юй Сяоцао напівжартома поскаржилася:

— Мама теж дає! Не можна ж через один випадок боятися все життя! На околицях Західної гори немає хижаків, навіщо тримати нас так суворо?

Юй Хай зітхнув:

— Твоя мама була дуже налякана тим випадком зі мною! У будь-якому разі, ми зараз не залежимо від полювання, щоб вижити! Цао-ер, добре, що ти в нас є, інакше я справді не знаю, як би ми пережили весняне безхліб'я!

Юй Сяоцао лягла під ковдру, потерла сонні очі і пробурмотіла:

— Тату, ми ж одна сім'я, навіщо ці церемонії? Далі ми житимемо все краще і краще...

Місячне світло пробивалося крізь віконну решітку, падаючи на біле спокійне обличчя Сяо-Цао, довгі вії відкидали тінь. Юй Хай тихо дивився на дедалі витонченіше личко доньки, згадуючи, якою вона народилася: худою, як мавпеня, такою слабкою, що навіть плакати не мала сил. Його серце наповнилося безмежними емоціями і вдячністю за те, що страждання молодшої доньки скінчилися і настали щасливі дні...

Батька і доньку розбудив стукіт у двері — це був Чжао Хань. Юй Сяоцао протерла очі і напівсонна одягла сукню. Чжао Хань ніяково сказав:

— Розбудив вас? Вибачте!

— Брате Хань, чому так рано? — Юй Сяоцао прикрила рота рукою і позіхнула.

Чжао Хань скривився:

— Це все мій старший дядько-наставник! Учора ввечері базікав з моїм батьком пів ночі, а сьогодні вдосвіта, ще й небо не посвітлішало, знову постукав у двері. Якби я знав, поселив би дядька з батьком в одній кімнаті, а сам пішов би в його кімнату!

— Твій дядько не бачив твого батька більше тридцяти років, звісно, їм є про що говорити! Давай сьогодні вдвох поїдемо відвозити диких гусей, не будемо заважати дядькові Чжао і твоєму дядькові згадувати минуле! — Юй Сяоцао стояла і ретельно чистила зуби зеленою сіллю, використовуючи зубну щітку, яку купила вчора.

Після переміщення в цей час вона бачила, як родина чистить зуби розжованими вербовими гілочками, і думала, що зубних щіток тут не існує. Вербові гілочки часто ранили ясна до крові, і вона ніяк не могла до них звикнути.

Учора, гуляючи нічним ринком, вона знайшла зубні щітки зі свинячої щетини. Після ошпарювання окропом ними було досить зручно користуватися. Зелену сіль вона теж купила на тому ж прилавку; казали, що жителі повітового центру чистять зуби саме нею.

Юй Хай, якого донька теж змусила чистити зуби, полоскав рота і сказав:

— Якщо брат Чжао зайнятий, то твій батько вільний. У домі префекта багато правил, ви двоє підлітків, дивіться не накличте біди.

Юй Сяоцао весело відповіла:

— Тату, ти нас недооцінюєш! Просто відвезти гусей, яка тут може бути біда? До того ж у нас тепер є покровитель! Дядько брата Ханя — генерал Чжаоюн, чиновник третього рангу! Заради його обличчя префект не буде нас кривдити!

— Не прикривайся чужим авторитетом! Ти завжди була занадто сміливою. У повітовому центрі все складно, не шукай пригод! — Юй Хай смикнув доньку за косу, серйозно попереджаючи.

Юй Сяоцао показала батькові язика і зморщила носа:

— Зрозуміла, твоя донька знає міру! Не смикай за косу, я ледве її заплела!

Вдома Юй Сяоцао зазвичай заплітала просту косу, складні зачіски їй не вдавалися. Вона довго мучилася перед тазом з водою, як перед дзеркалом, поки не зробила щось пристойне, щоб вийти на люди, і навіть прикрасила зачіску квіткою з намистин.

Юй Хай пожартував:

— Ти навіть зачіску зробити не вмієш, яка ж ти дівчина? Може, ти народилася не в тому тілі і мала бути хлопчиськом-бешкетником?

Юй Сяоцао закотила очі. Я точно твоя рідна донька? Так насміхатися!

Сніданок приніс підлеглий Фан Цзичженя Лі Лі, купивши його в найвідомішій крамниці сніданків повітового центру. Сяо-Цао з батьком теж перепало: куштуючи знамениті парові булочки (сяолунбао) та смажені пиріжки «Вухо» (ердоянь чжагао) повітового центру Цзіньвей, Сяо-Цао відчувала величезне задоволення. Поїздка вдалася, вона скуштувала багато страв, які важко знайти в Тангу!

Дізнавшись, що Чжао Хань збирається відвезти диких гусей до резиденції префекта, Фан Цзичжень відправив Лі Лі супроводити їх.

Зі зв'язками справи робляться легше. У резиденції префекта знали Лі Лі як підлеглого генерала Чжаоюна, тому головний управитель особисто прийняв їх. Побачивши двох вгодованих диких гусей з блискучим пір'ям, управитель був надзвичайно задоволений. Враховуючи рекомендацію генерала Чжаоюна, він не поскупився і заплатив за гусей сто лянів срібла!

Чжао Хань, як і домовлялися, віддав половину суми Юй Сяоцао. Сяо-Цао, яка зараз не мала гострої потреби в грошах, щедро сказала:

— Брате Хань, покупця знайшов ти, гусей упіймав теж ти. Я лише трохи допомогла, як я можу взяти твої гроші?

Чжао Хань рішуче відмовився забирати гроші назад і сказав:

— Якби не твоя секретна приманка, ми б не спіймали гусей так легко. Живих гусей зловити в рази важче, ніж мертвих. Хоч я добре стріляю з лука, я не міг гарантувати, що птахи залишаться неушкодженими! До того ж гуси жили у вас стільки днів, і, мабуть, ніхто, крім тебе, не зміг би відгодувати їх так добре. Ці гроші ви заслужили! Якщо не візьмеш, значить, зневажаєш мене!

Після таких слів Юй Сяоцао не могла відмовитися. Вона взяла гроші і сказала:

— Гаразд, тоді я їх прийму!

Поїздка до префекта і витрати на прогулянки по місту окупилися! Юй Сяоцао, відчуваючи себе багатою, цілий день гуляла повітовим центром, в обід поїла в непоганому ресторанчику, скуштувавши унікальні страви Цзіньвею. День пройшов дуже плідно. Якби не те, що забагато речей важко везти додому, Сяо-Цао точно витратила б усі п'ятдесят лянів!

Рано-вранці наступного дня компанія вирушила додому. Приїхали вчотирьох, а поверталися всімох — до них приєдналися Фан Цзичжень і двоє його підлеглих.

Фан Цзичжень усю дорогу не міг дочекатися, коли дістанеться села Дуншань. Він чудово їздив верхи, і його кінь був рідкісної породи. Дивлячись на повільний темп Сяо-Цао та інших, він не витримав:

— Сяо-Фань! Може... поїдемо вперед удвох? Лі Лі та інші тут, за Сяо-Ханя і решту можна не хвилюватися.

Чжао Буфань щиро розсміявся:

— Гаразд! Брате Цзичжень, давай позмагаємося в верховій їзді! Я замість батька перевірю, чи не занедбав ти свої навички за ці роки!

Фан Цзичжень ніби повернувся в молодість, коли десятирічний Сяо-Фань змагався з ним у їзді, а програвши, плакав!

— Ха-ха... Добре! Сяо-Фань, брат не буде піддаватися! Якщо програєш, не плач!! — пожартував Фан Цзичжень.

Чжао Буфань почервонів, зиркнув на сина, який хихотів, і відповів братові:

— Навіщо згадувати старе! Кажуть: «Розлучилися на три дні — дивися іншими очима»! Ми не бачилися понад тридцять років, я не занедбав ні стрільби, ні їзди жодного дня!

— З таким учителем занедбати неможливо!! Суворий учитель виховує вправних учнів, вірю, що ти мене здивуєш. Поїхали! — Фан Цзичжень зберіг йому обличчя і не став розказувати про дитячі конфузи.

Два вершники помчали вперед, здіймаючи куряву. Юй Сяоцао з заздрістю дивилася на їхні міцні спини. Їй теж хотілося відчути радість швидкої їзди. Але з її тендітною статурою і посередніми навичками їй це не світило.

Чжао Хань усміхнувся, ніби прочитавши її бажання:

— Хочеш, я прокатаю тебе частину шляху?

Юй Сяоцао хотіла погодитися, але батько безжально перебив:

— Не можна! «Чоловіки і жінки не повинні торкатися одне одного»! Цао-ер, якщо хочеш покататися, тато тебе покатає!

Юй Сяоцао надула губи і розчаровано похитала головою. Батькова їзда була не набагато кращою за її власну. Він навіть не їхав швидше, ніж її Сяо-Хуей!

— Сяо-Хуей, біжи! Тату, коли наздоженеш мене, тоді й поговоримо про катання! — Сяо-Цао легенько стиснула боки віслюка, і Сяо-Хуей миттєво рвонув з місця, швидко перебираючи копитами.

Сяо-Цао чула свист вітру у вухах, дерева обабіч дороги швидко миготіли назад, її широка спідниця розвівалася... Дзвінкий дівочий сміх лунав дорогою.

— Ого? Швидкість цього віслюка справді незвичайна! — Лі Лі здивовано витріщив очі. Звичайні віслюки так не бігають. Але як не подивись, цей сірий віслюк нічим особливим не вирізнявся!