Золоті Поля

Щодо фантазій третьої тітки, Юй Цао не стала давати зайвих пояснень. Вона дістала сироп, налила його в супову ложку, додала туди трохи гарячої води і тоном великого сірого вовка, що спокушає Червону Шапочку, сказала: «Ніер, сестричка принесла солодку цукрову водичку, вона дуже смачна, хочеш скуштувати ковточок?»

Ніер уже розуміла слова, і, почувши про солодку цукрову водичку, наче мишеня, що розвідує обстановку зовні нори, висунула одне око з материнських обіймів і з цікавістю зиркнула на ложку в руці Юй Цао. Побачивши, що всередині щось чорне, схоже на гіркі ліки, які батьки вливали їй кілька днів тому, вона поспішно знову сховала голову в мамині обійми і почала хлипати: «Уу-уу».

У Юй Цао все ж був один прийом для дітей; вона дістала торт, який Ян Лю спекла сьогодні вранці для тренування, змащений червоним джемом і прикрашений зацукрованою полуницею, і її голос став ще м'якшим і солодшим: «Ніер, у сестрички тут є полуничний тортик! Такий пухкий, м'який і солодкий, дуже смачний! Тільки слухняні дітки можуть отримати в нагороду такий шматочок!»

Відколи Юй Цзян почав допомагати зі збором морепродуктів, рівень життя родини стрімко зріс, і діти також час від часу могли поласувати цукерками та випічкою. Проте їхня сім'я звикла до ощадливості, тому цукерки та випічку не можна було їсти скільки завгодно; можливість поласувати ними раз чи два на місяць вже вважалася великим щастям.

Почувши про смачний торт, Ніер забула про сльози і крадькома визирнула з маминих обіймів на торт у руках Цао. Червона полуниця і торт, що випромінював насичений аромат, міцно прикували до себе погляд Ніер. Вона забула про сором'язливість, і її голова нарешті виринула з обіймів дружини Юй Цзяна.

«Вип'єш ліки, і Ніер отримає в нагороду полуничний тортик, у братиків і сестричок такого немає!» — Юй Цао продовжувала спокушати сором'язливого «білого кролика». — «Сестричка обіцяє тобі, що мікстура зовсім не гірка. Ніер найсміливіша, хочеш спробувати?»

Ніер глянула на ліки в правій руці Цао, потім на торт у лівій, її погляд кілька разів метнувся туди-сюди, і врешті-решт, наважившись, вона злегка кивнула.

Юй Цао поспішно влила мікстуру у відкритий рот Ніер. Спочатку обличчя Ніер зморщилося, здавалося, вона приготувалася до гіркого смаку. Але коли ліки потрапили до рота, вираз її обличчя раптом розслабився. Ніер округлила очі, з деякою недовірою дивлячись на ложку в руці Юй Цао, де ще залишилося трохи чорної мікстури. Вона двічі прицмокнула губами, ніби намагаючись розпробувати післясмак.

«Ніер просто молодчинка! Давай, допий цей залишок, і зможеш з'їсти тортик!» — Юй Цао набрала ложкою трохи теплої кип'яченої води з миски. Цього разу Ніер не чинила жодного опору і легко випила ліки до останньої краплі.

Юй Цао щедро розхвалила Ніер, а потім ложечка за ложечкою згодувала їй полуничний торт. Малеча тепер зовсім не боялася людей, вона з радісною усмішкою їла торт і збуджено махала ручками та ніжками до рідних.

Після цього випадку Ніер більше не так сильно опиралася прийому ліків. Проте ця розумна мала кожного разу перед тим, як пити мікстуру, спочатку облизувала її язичком для перевірки, і лише переконавшись, що вона солодка, слухняно випивала. Іноді, коли їй було замало, вона навіть зі сльозами просила випити ще ковток!

Жінка, яка була в хороших стосунках із третьою тіткою Цао, побачивши, що після прийому саморобної мікстури Юй Цао хвороба Ніер швидко полегшилася і минула, поспішила передати новину своєму братові з сусіднього села. Єдиний син її брата також застудився і сильно кашляв, його симптоми були схожі на ті, що у Ніер, хоча хвороба протікала дещо легше.

Братові тієї жінки було вже під тридцять, коли він нарешті здобув такий дорогоцінний скарб, тому можна уявити, як сильно боліло його серце через цю хворобу сина. Почувши, що родина Юй має чудодійні ліки, він одразу ж прихопив срібло і прийшов просити допомоги.

Юй Цао розпитала про симптоми і вже знала, що робити; її сироп від застуди та кашлю якраз підходив для цього випадку, тому вона налила чоловікові пляшечку, якої вистачило б на тиждень. Однак ця пляшечка мікстури коштувала недешево — п'ятсот венів за штуку, адже лікарські трави в ній коштували грошей, а також треба було додати чимало очищеного меду, тож собівартість становила щонайменше триста венів!

Той чоловік зціпив зуби і купив пляшечку; його дорогоцінний синочок приймав ліки лише один день, а симптоми вже зменшилися, через три дні він майже одужав, а після ще двох днів для закріплення результату хвороба повністю відступила. Завдяки цьому, передаючись із вуст у вуста, звістка розлетілася, і люди з усіх навколишніх сіл потягнулися до села Дуншань по ліки.

Окрім дитячого сиропу від застуди та кашлю, Юй Цао також зробила пігулки проти застуди, пігулки від кашлю, а також протизапальні та жарознижувальні пігулки, розклавши їх у різні порцелянові глечики. Ці пігулки були вдосконалені на основі звичайних відварів, у них було менше очищеного меду, тому й ціна була значно нижчою.

Продаючи дитячий сироп, вона заодно продавала і ці види пігулок. Оскільки ефект від пігулок родини Юй був досить помітним, поступово про них пішов розголос, і людей, які приходили за лікуванням, ставало все більше. Але медична практика не входила в плани Юй Цао, вона вивчала медицину лише для того, щоб приховати ефект від рідини з духовного каменю. Тому більшості тих, хто приходив лікуватися, вона відмовляла.

Для сторонніх її відмовкою було: «Цзюньван Ян милосердний, він подарував нашій родині кілька рецептів ліків від застуди та кашлю. Я ще молода, мої медичні знання неглибокі, тому я не смію легковажно лікувати людей. У місті є Тунженьтан, тамтешні лікарі мають високу майстерність та благородну лікарську етику, ви можете звернутися за лікуванням туди. А я тут лише продаю пігулки та мікстури…»

Багато людей, які приходили на лікування, побачивши, що легендарний божественний лікар Юй — це лише дівчинка років десяти, починали сумніватися у своєму серці, а почувши її пояснення, більше не наважувалися наполягати на лікуванні в неї. Проте, почувши, що рецепти пігулок і мікстур походять від самого принца, селяни переймалися ще більшою довірою, і продажі стабільно зростали.

Настала зима, і ніхто не міг гарантувати, що він сам або його родина не підхопить застуду чи щось подібне. Ззовні пігулки були запечатані воском, і за умови правильного зберігання вони без проблем могли пролежати понад півроку. Тому майже всі, чиї сімейні статки дозволяли, запасалися кількома пігулками — про всяк випадок!

Повернувшись зі столиці, лікар Сунь, почувши про пігулки родини Юй, особисто, незважаючи на хуртовину, поспішив до села Дуншань і довго розмовляв із Юй Цао та її батьком. Кажучи, що розмовляв із батьком та донькою, насправді саме Юй Цао вела головну роль у цій бесіді.

Обидві сторони уклали угоду: Тунженьтан постачатиме лікарські трави, родина Юй візьме на себе обробку, а прибуток ділитиметься навпіл. Насправді лікар Сунь мав намір купити рецепт за високу ціну, але Юй Цао не погодилася.

Якби рецепт потрапив до рук лікаря Суня, він би обов'язково побачив, у чому підступ: лікарські трави, пропорції та методи виготовлення — усе це було неважливим, головним була рідина з духовного каменю в руках Юй Цао. Без неї, навіть якби Тунженьтан отримав рецепт, це було б даремно.

Однак через це Юй Цао, яка не встигла відпочити і насолодитися спокоєм навіть кількох днів, знову стала зайнятою. Щодня розтирати ліки, змішувати, скручувати пігулки, запечатувати їх воском... Хоча Ін Тао та Ян Лю допомагали, а іноді Юй Хай та пані Лю теж долучалися, Цао все одно була заклопотана так, що голова йшла обертом. Прибуток від пігулок та мікстур був значним: лише на тих, що продавалися вдома, за півмісяця вони заробили майже сто тейлів срібла. Після початку співпраці з Тунженьтаном її частина роботи стала майже безвитратним бізнесом, тож чому б не виділити частину прибутку і не найняти людей для допомоги?

Таким чином, виробництво пігулок перетворилося на конвеєр: за розтирання ліків, скручування пігулок і запечатування воском відповідали окремі люди, і лише етап змішування Юй Цао тримала під своїм контролем. Східний та західний флігелі західного двору були звільнені під майстерні для пігулок і мікстур, а з села найняли десятьох спритних та уважних молодих жінок і старших дівчат. І хоча надворі лютувала хуртовина і стояв крижаний холод, у приміщенні кипіла гаряча робота.

Продажі пігулок і мікстур були напрочуд гарними. Не лише в міському Тунженьтані, але й усюди, де були філії Тунженьтану, продавалися пігулки та мікстури родини Юй. Особливо в столиці: коли хворіли діти високопосадовців, знаті та багатих купців, вони теж не любили пити гіркі ліки, а з появою сиропу вмовити дитину випити ліки більше не було проблемою. Мікстури в столичному Тунженьтані розкуповували майже відразу після надходження, і щоб купити цю солодку мікстуру, перед кожною аптекою Тунженьтан шикувалися довгі черги.

Оскільки лікувальний ефект пігулок і мікстур поступово ставав відомим широкому загалу, продажі ще більше зросли, і нестача товару стала звичною справою. Тунженьтан знову і знову квапив родину Юй розширити виробництво; родина Юй перетворила весь сусідній двір на майстерню з виготовлення пігулок і мікстур, найняла ще понад двадцять осіб і працювала у дві зміни вдень і вночі без зупинки, але все одно не могла задовольнити попит Тунженьтану.

Коли лікар Сунь вкотре запропонував родині Юй збільшити обсяги виробництва, Юй Цао висловила протест: «Лікарю Сунь, у приготуванні пігулок і мікстур найважливіший крок залежить виключно від мене однієї. Навіть якби я мала три голови і шість рук, я б не впоралася! Подивіться на мене, я за ці дні аж схудла від втоми! Якщо будете квапити далі і мій організм виснажиться, про пігулки та мікстури можете взагалі забути!»

Лікар Сунь побачив, що підборіддя Юй Цао справді значно загострилося. Хоча він усе ще хотів знову підняти питання про рецепт, але, поміркувавши, зрозумів: якщо ситуація не дійде до крайньої безвиході, хто ж захоче продавати курку, що несе золоті яйця, комусь іншому! Заради довгострокової вигоди лікар Сунь перестав її квапити і натомість порадив Юй Цао більше уваги приділяти відпочинку.

Останнім часом Юй Цао справді сильно втомилася. У методах приготування пігулок і мікстур не було нічого складного, тому вона записала пропорції різних лікарських трав і віддала їх Ін Тао, яка весь цей час їй допомагала. Ін Тао була вражена такою честю: панночка настільки їй довіряла, що без жодних застережень передала їй таємний рецепт виготовлення ліків...

Дівчинка розчулилася до сліз і, схлипуючи, присягнула на вірність своїй панночці, раз у раз обіцяючи, що надійно зберігатиме рецепт. Найкращим способом зберегти рецепт було завчити його напам'ять. Вона витратила кілька днів, щоб вивчити весь рецепт назубок, а аркуш паперу, який їй дала Юй Цао, кинула в піч і спалила на попіл. У серці Ін Тао палало полум'я: рецепт приготування ліків тепер знають лише двоє людей у всьому світі — панночка і вона!

Те, що Ін Тао змогла виділитися серед такої великої кількості служниць у резиденції генерала, справді свідчило про її неабиякі здібності. Дуже швидко вона перебрала на себе всі справи Цао і виконувала їх так блискуче, що була навіть ефективнішою за саму Юй Цао! Юй Цао поспостерігала за нею два дні і повністю заспокоїлася. Вона скинула з себе всі тягарі і відповідала лише за постачання рідини з духовного каменю, ставши найбезтурботнішою людиною в домі.

Після подій минулого часу у всіх навколишніх селах поблизу села Дуншань майже не залишилося людей, які б не знали, що в родині Юй є дівчинка років десяти, здатна виготовляти надзвичайно ефективні пігулки та мікстури. Багато людей, які приходили по ліки, шанобливо називали її лікарем Юй. Насправді ж вона була щонайбільше фармацевтом, та ще й фармацевтом-шахраєм.