Золоті Поля

Дві повитухи поглянули на маленькі, білі та ніжні руки Сяоцао, і їхні очі засяяли. Повитуха, яка повідомила про неправильне положення плода, видавила з себе усмішку і сказала:

— Панночко, якщо ви це зробите, то пані буде врятована! Не бійтеся, просто робіть те, що ми скажемо!

Пані Фань, змучена болем до напівсмерті, здавалося, вже втрачала свідомість. Юй Сяоцао дала їй випити кілька крапель духовної рідини, а потім, стримуючи власне хвилювання, ретельно вимила руки раз за разом і навіть спеціально змастила їх духовною рідиною, щоб повністю виключити будь-яку можливість занесення інфекції і завдання шкоди хрещеній.

Шийка матки вже відкрилася на сім пальців, а руки Сяоцао були маленькими та м'якими. Вона обережно ввела руку всередину і зовсім близько намацала маленьку ніжку. Відчувши дотик, ніжка навіть злегка штовхнула її. Сяоцао обережно проштовхнула цю ніжку назад, водночас розповідаючи повитухам, що вона робить. Можливо, завдяки її спокійному і впевненому тону, обидві повитухи витерли піт з обличчя, поступово заспокоїлися і крок за кроком керували рухами Сяоцао.

За допомогою двох повитух положення плода незабаром було виправлене. Коли Сяоцао намацала пухнасту голівку малюка, її серце, що завмерло від страху, нарешті заспокоїлося.

Малюк, здавалося, вже не міг дочекатися: щойно його положення виправили, пані Фань, яка була виснажена і тілом, і душею, навіть не встигла сильно потужитися, як голівка малюка прослизнула через родові шляхи, і він із голосним плачем впав прямо в руки Сяоцао.

Повитухи остаточно зітхнули з полегшенням. Одна з них допомогла перерізати пуповину, а інша м'якою тканиною витерла кров із тіла малюка. Усміхаючись Сяоцао, яка тримала немовля, вона сказала:

— Ляпніть його, щоб він заплакав!

Сяоцао з легкою панікою тримала м'яке тільце малюка. Новонароджений був весь червоний, а шкіра така ніжна, що здавалася прозорою. Малюк лежав із заплющеними очима, його обличчя було зморшкуватим, і неможливо було розібрати, на кого він схожий. Здавалося, йому було незручно в руках Сяоцао, він скривив личко і дригнув ніжками. Як Сяоцао могла підняти руку на таке маленьке і миле немовля?

Побачивши це, повитуха з усмішкою забрала новонародженого і вправно перевернула його. Можливо, перехід із м'яких рук у грубі руки повитухи не сподобався йому, бо не встигла вона ляпнути його по сідницях, як малюк розгнівано і голосно заплакав.

Фань Цзичжень, який тривожно чекав у дворі, почувши цей гучний і сильний плач, відчув полегшення, широко усміхнувся і пробурмотів:

— Смердючий хлопчисько, плаче досить голосно. Точно буде міцним хлопцем, весь у свого батька!!

Сяоцао за допомогою повитухи підклала пелюшку між ніжками малюка. Дивлячись на маленький і витончений чоловічий орган (дін-дін), вона лукаво подумала: якби цей хлопчисько виріс і дізнався, що його «горобчика» вона і бачила, і чіпала, цікаво, який би в нього був вираз обличчя?

З усмішкою на вустах вона загорнула малюка в пелюшки, зробивши з нього маленький згорток, піднесла його до хрещеної і тихо сказала:

— Хрещена, це молодший братик! Подивіться, який він жвавий.

Виснажена пані Фань з зусиллям розплющила очі, глянула на малюка, який плакав так, що аж почервонів, і на її губах повільно з'явилася усмішка, сповнена материнської любові. Ось він, малюк, з яким вона пов'язана кров'ю. Заради цієї дитини вона чекала так довго, так довго, що майже здалася. З його появою її життя нарешті стало повноцінним. Вимучена цим малюком цілий день, пані Фань, подивившись на дитину, міцно заснула. Уві сні усмішка на її губах залишалася такою ж зворушливою.

— Дружино... Моя дружина в порядку? — Фань Цзичжень, якого нарешті пустили до пологової кімнати, щойно увійшовши, навіть не запитав про дитину, а перш за все поцікавився станом пані Фань.

Лінлун, яка несла таз із брудною водою, тихо сказала йому:

— Тсс... Пані дуже втомилася і щойно заснула. Говоріть тихіше, щоб не розбудити її.

Почувши це, Фань Цзичжень поспішно стишив голос, і, намагаючись говорити якомога тихіше, запитав:

— З твоєю пані все добре?

— Все добре, все добре! Мати і дитина в безпеці!! — Обидві повитухи усміхалися так широко, що їхні обличчя нагадували хризантеми, ніби вони вже бачили блискучі срібні злитки (юань-бао), що манили їх.

Фань Цзичжень сів на край пологового ліжка. Навіть не глянувши на дитину, він зосередив свій погляд виключно на трохи блідому обличчі дружини. Обережно відкинувши неслухняне пасмо волосся з її щоки, він, ніби боячись розбудити її, ніжно прошепотів:

— Дружино, ти так настраждалася!

Тримаючи на руках забутого всіма малюка, Юй Сяоцао дивилася на них з поглядом, сповненим зворушення і заздрості. У цю епоху, коли чоловіки вважалися вищими за жінок (нань-цзунь нюй-бей), а полігамія була нормою, мати таку людину, яка не вміє говорити солодких слів і не робить романтичних вчинків, але всім серцем любить лише тебе одну — це справжнє щастя!

Якби Юй Сяоцао могла вибирати, і якби вона не зустріла людину, яка б кохала її всім серцем, вона б краще залишилася самотньою до кінця життя...

Малюк, якому заздалегідь дали ім'я Фань Хаолінь, здавалося, від народження не ладнав зі своїм батьком. Щойно Фань Цзичжень брав його на руки, він починав голосити, як привид, хоча сліз при цьому не було (тільки грім, без дощу). Фань Цзичжень, якому було шкода дружину за її страждання, також дивився на свого дорогоцінного сина, якого він отримав у віці за сорок, з невдоволенням. Пані Фань жартувала, що в минулому житті вони точно були ворогами.

Хоча Фань Хаолінь мав трохи вередливий характер, загалом він був досить спокійним малюком. Окрім тих моментів, коли він був голодний або коли його пелюшки були брудні (тоді він міг трохи поскиглити), решту часу він просто спав і спав!

Послухавши Сяоцао, яка сказала, що грудне вигодовування корисне і для дитини, і для матері, пані Фань вирішила годувати Хаоліня сама, хоча годувальницю (жу-му) найняли заздалегідь. Це викликало у Фань Цзичженя ще більше невдоволення цим малюком, який забирав на себе всю увагу його дружини. З появою сина його власне місце в серці дружини стрімко впало, чи не так?! Гм! Смердючий хлопчисько, подивимося, як я буду тебе ганяти (тренувати), коли ти підростеш!! На губах Фань Цзичженя з'явилася підступна усмішка.

Щойно поївши маминого молока, малюк Фань Хаолінь, який пускав бульбашки на руках у своєї названої сестри, раптом чхнув («пчи-ху») і невдоволено зморщив личко.

Пані Фань з легкою тривогою подивилася на нього і запитала:

— Що трапилося? Може, він застудився під час обіднього купання?

Від самого народження малюку давали пити розведену воду з духовного каменя, тому Юй Сяоцао чудово знала, що він здоровий і міцний, як бичок. Вона з усмішкою відповіла:

— Є багато причин для чхання, це не обов'язково означає хворобу. Хрещена, молодший братик абсолютно здоровий, не будьте такою напруженою!

Пані Фань злегка зніяковіло усміхнулася і сказала:

— Чекала майже двадцять років, щоб нарешті отримати це маленьке створіння, звісно, я трохи нервую! Сяоцао, в майбутньому ти обов'язково повинна нагадувати мені, щоб я не розбалувала його!

Юй Сяоцао поклала Хаоліня, який уже міцно спав у неї на руках, на ліжко поруч із хрещеною і тихо сказала:

— У народі кажуть: суворий батько і любляча мати (янь-фу ци-му). Хіба в нас немає хрещеного батька?

Пані Фань трохи подумала і розсміялася:

— З характером твого хрещеного, незважаючи на його густу бороду, він усе ще як дитина. Він навіть ревнує мене до власного сина, це просто смішно!

Юй Сяоцао пожартувала:

— Хіба це не доводить, що хрещений хвилюється за вас і дорожить вами! Ви не можете турбуватися лише про братика, забуваючи при цьому про хрещеного!

— Саме так, саме так! Доню, ти маєш рацію!! — Фань Цзичжень відчинив двері і зайшов, з широкою усмішкою на обличчі. Він погладив Сяоцао по голові і похвалив: — Молодець, доню! Недарма хрещений тебе так любить!

Пані Фань відчула легку сором'язливість у душі, але приховала свою радість за великим і демонстративним закочуванням очей...

Після народження дитини, окрім свята повного місяця (мань-юе), найважливішим обрядом було обмивання на третій день (сісань). На третій день після народження проводили церемонію купання, на яку збиралися родичі та друзі, щоб побажати немовляті щастя. Мета «сісань» була двоякою: по-перше, змити бруд і захистити від лиха та хвороб; по-друге, помолитися за щастя і благополуччя.

Оскільки більшість родичів і друзів перебували в столиці, обряд «сісань» малюка Фань Хаоліня вийшов простим, але урочистим. Простим — бо прийшло небагато людей; багато хто зі столиці, отримавши звістку, не встиг би приїхати. Урочистим — бо батьки та люди навколо надавали цій події великого значення, і все було підготовлено за всіма правилами.

У другій половині третього дня після народження Фань Хаоліня сім'я Юй прийшла заздалегідь. Пані Лю та старша тітка Сяоцао (Юй Цайфен) допомагали організовувати обряд.

Обличчя двох повитух сяяли від радості, немов квіти. За допомогою служниць вони встановили стіл для пахощів (сян-ань) у вітальні перед пологовою кімнатою і поставили на нього зображення тринадцяти божеств, таких як Богиня, що прискорює пологи (Цуй-шен Нян-нян), Богиня, що дарує дітей (Сун-цзи Нян-нян), Богиня віспи (Доу-чжень Нян-нян) та інші. У курильницю замість попелу насипали рис, щоб встромляти в нього палички пахощів. У головах ліжка пані Фань також стояли зображення «Діда і Баби Печі-ліжка» (Кан-гун Кан-му), а перед ними стояли п'ять мисок із тістечками з османтусом як підношення.

Служниці поставили на стіл мідний таз із відваром із гілок софори та полину, а також інші церемоніальні предмети. У цей час почали приходити чиновники містечка Тангу, управителі з порту, а також кілька довірених осіб Фань Цзичженя, приносячи подарунки для «додавання в таз» (тянь-пєнь). Навіть княгиня Цзін особисто прийшла привітати разом із двома своїми синами.

Повитуха взяла Хаоліня на руки, і обряд «сісань» розпочався. Оскільки Фань Цзичжень із дитинства був сиротою, а його майстер знаходився далеко на кордоні, родина Юй виступила в ролі його родичів (бен-цзя). Юй Хай першим налив у таз ковшик чистої води і поклав туди їхні подарунки. Це і називалося «тянь-пєнь» (додавання в таз).

Подружжя Юй Хая додало пару срібних браслетів із вигравіруваними написами «Щастя і здійснення бажань» (Цзісян Жуї) та «Довголіття» (Чанмін Байсуй). Юй Хан використав свої власні заощадження, щоб додати вишуканий срібний обруч на шию (сян-цюань). Сяолянь додала пару ножних браслетів із дзвіночками. Навіть Шітоу, якому ще не було й семи років, додав срібну головоломку «Дев'ять кілець» (Цзю-лянь-хуань). Сяоцао, як старша сестра, заздалегідь приготувала свій подарунок — набір із золотих замочків, інкрустованих нефритом (цзінь-сян-юй со-ер), дуже гарних і з символікою на щастя.

Княгиня Цзін подарувала пару жезлів «Жуї» з білого нефриту (ян-чжи-юй), і обидва її сини також подарували дуже цінні речі. Особливо виділявся подарунок принца Яна: він був не лише дорогим, а й рідкісним — підвіска з різьбленої слонової кістки, привезена з-за океану.

Чиновники Тангу та підлеглі Фань Цзичженя також по черзі додавали свої подарунки в таз. Служниці та старі служниці (попо) додали щасливі фрукти (сі-го) — лонган (гуйюань), червоні фініки (хун-цзао) та каштани (ліцзи).

Під час цього дві повитухи безперервно промовляли щасливі побажання (чжу-ци). Наприклад, коли додавали чисту воду, вони казали: «Хай вода тече довго, хай буде розумним і кмітливим» (Чан-лю-шуй, цун-мін лін-лі); коли додавали фініки, каштани та лонган, вони промовляли: «Рано стати на ноги, народжувати синів одного за одним, лонган за лонганом, нехай здобуде три перші місця на іспитах» (Цзао-ер-лі, лянь-шен гуй-цзи, гуйюань гуйюань, лянь-чжун сань-юань)...

Після завершення «тянь-пєнь» повитуха взяла дерев'яну паличку (бан-чуй) і, помішуючи воду в тазі, примовляла:

— Один раз помішаю, два рази помішаю, три рази помішаю, нехай старший брат веде за собою молодшого. Сімдесятий син, вісімдесятий син, і з кривим чубчиком, і бешкетник — нехай усі з гуркотом приходять!

Сяоцао з великим інтересом слухала це все і знаходила це дуже кумедним!