Золоті Поля

(*Китайське прислів’я «Приховувати голову, але виставляти хвіст» описує ситуацію, коли людина намагається щось приховати, але робить це настільки невміло або неповно, що основна суть, правда чи наміри все одно стають очевидними для оточуючих.)

Наступного дня пані Лі відправила візитівку до маєтку графа Чжунцінь (новий титул, що отримав Фан Цзичжень).

Пані Фан, отримавши візитівку дружини заступника міністра Лі, з подивом запитала своїх служниць: «Візитівка від родини заступника міністра кадрів? Чи має наш генерал якісь справи із заступником міністра Лі?»

Служниці Чженьчжу та Лінлун, подумавши, почали хитати головами. Чженьчжу сказала: «Пані, хіба ви не завжди кажете, що генерал не любить спілкуватися з цивільними чиновниками, бо вони говорять надто витіювато і в них повно хитрощів? Каже, що втомлюється, навіть просто слухаючи їх!»

Пані Фан знала, що її чоловік, оскільки за часів попередньої династії служив генералом під командуванням генерала Чжао, мав лише поверхневі стосунки з іншими чиновниками, як цивільними, так і військовими. У повсякденні вона спілкувалася хіба що з кількома близькими подругами своєї юності та пані, які теж захоплювалися квітами. А з дружиною цього заступника міністра Лі раніше ніколи не було ніяких справ.

«Без причини в храм не ходять, цікаво, чого ж цій пані Лі від мене сьогодні треба?» — пробурмотіла пані Фан сама до себе.

Хупо (Бурштин) швидко відповіла: «Як на мене, це як жовтий ласка, що прийшла вітати курку зі святом — нічого доброго вона не задумала!»

«Що ти верзеш? Якщо вона бажає бути цим жовтим ласкою, я зовсім не прагну бути "куркою"!» — пані Фан з докором глянула на неї і вдавано розгнівано сказала.

Хупо поспішно легенько ляснула себе по роті, просячи вибачення: «Ой, який у мене поганий язик, завжди верзе що попало! Я сказала зайве, прошу пані про покарання!»

«Цього разу пробачу! На майбутнє пам'ятай, що треба стежити за словами, щоб не накликати біди на вулиці. Якщо ти вскочиш у халепу, я навіть не впевнена, чи зможу тебе захистити!!» Пані Фан зазвичай була досить поблажливою до цих дівчат, які виросли поруч із нею. Проте вчити їх все одно було треба.

Лінлун поспішно вийшла вперед, щоб виручити подругу: «Якщо згадати про візит пані Лі, то я думаю, можливо, це якось пов'язано з нашою панночкою?»

«Сяоцао? Ця дитина відтоді, як приїхала до Столиці, або працює в імператорському маєтку, або сидить вдома і грається з Лінь'ер, вона майже не спілкується з сім'ями чиновників Столиці. Як вона може знати пані Лі?» Про події на «Змаганні квітів» Сяоцао, боячись, що названа мати хвилюватиметься, розповіла лише про приємне, не згадуючи про труднощі — вона повідомила лише про плани поїхати разом із принцесою Мінлань та "Двома перлинами" на пікнік до імператорського маєтку. Про те, як Лі Мейроу чинила їй перешкоди, вона не сказала ні слова.

Лінлун замислилася на мить і сказала: «Хоча наша панночка не має справ із пані Лі, під час останнього "Змагання квітів" у неї був певний конфлікт із донькою родини Лі...»

«Як це? Невже донька родини Лі ображала нашу Сяоцао?» Пані Фан випрямилася, насупила брови і поглянула на візитівку в руці, розмірковуючи, чи не варто змусити дружину заступника міністра Лі трохи почекати. Вона вважала, що досить добре знає власну доньку: Сяоцао ніколи не провокує конфліктів першою. Проте, якщо хтось ображає її, вона не з тих, хто буде мовчки терпіти.

І справді, Лінлун усміхнулася, стиснувши губи: «Пані, чи може хтось рівня Лі Мейроу образити нашу панночку? Звісно, наша панночка дала їй гідну відсіч!»

Пані Фан відкинула візитівку вбік і з цікавістю запитала: «О? Швидше розказуй, що там сталося?»

Лінлун розповіла, як того дня на «Змаганні квітів» Лі Мейроу зачепила тему походження їхньої панночки, намагаючись ізолювати її, але врешті-решт сама була загнана панночкою в кут і зрештою стала тією, кого уникали інші дівчата. Натомість їхня панночка здобула прихильність принцеси Мінлань та "Двох перлин" Столиці!

«Чудово!» Пані Фан ляснула по столу, і усмішка в куточках її губ стала ще ширшою. «Гм! А яким же "високим" є походження заступника міністра Лі? Це всього лише колишній студент з бідної родини, який не міг навіть на дорогу до Столиці на іспити грошей зібрати, якби не допомога родини дружини! Це лише тому, що на початку заснування нашої держави була гостра потреба в талановитих людях, таких, як він, залишили в Столиці! За інших часів таких чиновників відправляли б у провінцію, і спробуй ще через десять-двадцять років отримати посаду в Столиці! А батько Лі Мейроу — звичайний сільський поміщик, і сама вона виросла в селі. Скільки років вона в Столиці? І вже ставить себе вище за інших і дивиться зверхньо?! Хіба вона має на це право?!»

«Недарма панночка каже, що чим більше людина відчуває неповноцінність всередині, тим більше вона намагається принизити інших, щоб знайти психологічну рівновагу. Ця панночка Лі, мабуть, належить саме до такого типу людей», — Лінлун цілком підтримала теорію панночки.

Пані Фан із задоволенням дивилася на свою здібну старшу служницю. Завдяки розсудливості та надійності Лінлун її часто відправляли до доньки для виконання важливих доручень. Вона не очікувала, що дівчина поступово стане палкою прихильницею її доньки.

У дворі доньки, звісно, не бракувало служниць, але бракувало розсудливої старшої жінки-управительки. Лінлун навесні наступного року виповниться вісімнадцять, час думати про шлюб. Пані Фан міркувала, кому з перспективних молодих управителів у маєтку видати Лінлун заміж. Згодом пара зможе працювати: один у зовнішньому дворі, інша — поруч із донькою. Через кілька років, коли донька вийде заміж, вони обидва підуть разом із нею як придане. Один відповідатиме за справи зовнішнього двору, інша — головна в домі...

Лінлун, відчувши пильний погляд пані, дещо збентежено запитала: «Пані, чи я сказала щось не так?»

«Ні!» Пані Фан подумала, що поки не варто тиснути, і вирішила випробувати дівчину згодом, дізнавшись про її плани. Якщо вона захоче піти, отримати свободу, вона не буде перешкоджати. «Лінлун, ти вже не маленька! Маєш когось на прикметі?»

Лінлун від такого раптового запитання пані миттєво почервоніла, зніяковіла і спробувала змінити тему: «Пані, дружина заступника міністра Лі все ще чекає зовні! Ви дасте відповідь — приймати чи ні?»

Пані Фан розсміялася і сказала: «Добре, добре! Сьогодні я тебе не чіпатиму! Але ти повинна сама про це подумати. З твоїм статусом старшої служниці графського маєтку, та ще й з такою вродою, тобі було б принизливо виходити заміж за когось простого. Звісно, якщо ти хочеш залишитися в маєтку, я можу розпитати генерала про перспективних молодих управителів...»

«Пані...» — обличчя Лінлун почервоніло, як західне сонце, вона намагалася змінити тему: «Кажуть, заступник міністра Лі та його дружина так розпестили доньку, що вона готова на все. Як ви вважаєте, пані Лі прийшла сюди з надією залагодити конфлікт на користь доньки?»

«Залагодити конфлікт?» — пані Фан холодно пирхнула. «Якщо вона наважиться згадати про "Змагання квітів", я дам їй гідну відповідь! Як довго вони самі відійшли від сільського життя, а вже сміють дивитися зверхньо на мою доньку? Іди! Запроси пані Лі, я хочу з нею зустрітися!!»

Тим часом дружина заступника міністра Лі в кареті повчала Лі Мейроу, яка перевдяглася в служницю: «Жоу'ер, мама знає, що тобі сьогодні доводиться нелегко! Але ти повинна розуміти, що пішовши на цей крок заради родини, батько в майбутньому обов'язково компенсує тобі це. Якщо незручно говорити, просто опусти голову, покажи, що ти визнаєш свою помилку. Що б та жінка-чиновник не сказала, ти мусиш терпіти...»

«Мамо, я розумію!» Лі Мейроу згорала від ненависті! Це мізерне дівчисько, ніхто не знає, чим воно таке гарне, що Цзюньван Ян постійно її захищає! Цзюньван Ян не лише родич імператора, він ще й улюбленець самого Імператора. Хоча вона рідко виходила в люди, але чула, що Цзюньван Ян — людина, яка не залишає образ без помсти. Якщо вона його образила, майбутнє її батька може бути під загрозою!

Лі Мейроу привезли до Столиці у віці шести років. Побачивши пишність Столиці та задоволення, які дають влада і статус, вона не могла б витримати жодної хвилини повернення до закритого, відсталого містечка. Вона не хотіла покидати Столицю, тож хай це буде лише вибачення перед мізерним дівчиськом! Хань Сінь свого часу теж витерпів приниження, тож заради майбутнього батька і свого власного, вона вирішила терпіти!

Після ретельної внутрішньої підготовки Лі Мейроу виглядала надзвичайно слухняною, що дуже втішило пані Лі.

«Коли ввійдемо у внутрішній двір, я "випадково" перекину ручну піч, і скориставшись нагодою, щоб переодягтися, ти теж зміниш одяг. Так в очах інших я просто прийшла з двома служницями. Твої подруги не дізнаються, що ти приходила просити вибачення перед чиновником Юй...» Пані Лі робила все можливе, щоб зберегти обличчя доньки.

Лі Мейроу завагалася і пошепки запитала: «Мамо, а та Юй Сяоцао не розтрубить про це на весь світ? Може, вона скористається моїм приниженням, щоб підняти свій власний авторитет?»

Пані Лі замислилася і сказала: «Зараз я зустрінуся з цією панночкою Юй. Якщо вона виявиться саме такою людиною, я вигадаю інший спосіб!»

Коли Лінлун вийшла їх запросити, пані Лі з донькою в образі служниці та ще однією служницею вийшли з карети.

«Пані Лі, вибачте, що змусили чекати! Мій маленький пан сьогодні зранку дуже вередливий, пані ледь змогла його заспокоїти!» Лінлун кинула погляд на Лі Мейроу, що опустила голову, і їй здалося, що ця служниця їй когось нагадує, тому вона подивилася ще раз.

Пані Лі поспішно ступила вперед, закривши дівчину своїм тілом, і усміхнулася: «Діти в такому віці люблять привертати до себе увагу. Це триватиме лише рік-два, а потім, коли підростуть, їх буде важко змусити підійти ближче!»

Як і очікувалося, після входу у внутрішній двір пані Лі "випадково" перекинула ручну піч, і попіл від вугілля забруднив одяг. Вона вдавано вибачилася: «Дивіться, я вже немолода, руки стали незграбними. Так до пані Фан іти соромно! Дівчино, чи не знайдеться тут якоїсь кімнати, щоб я могла переодягнутися перед візитом?»

З того моменту, як минуло Змагання квітів, у пам'яті Лінлун залишилося яскраве враження про Лі Мейроу. Вона миттєво впізнала її під виглядом служниці, і побачивши таку поведінку пані Лі, зрозуміла їхній задум. У душі вона зневажливо засміялася: така прихована поведінка точно не для того, щоб шукати конфлікту. Якби Лі Мейроу була права, вона б розтрубила про це на весь світ.

Подумавши трохи, вона згадала, як днями Цзюньван Ян, щоб заступитися за панночку, заборонив продавати овочі та фрукти родині заступника міністра Лі. Чи не тому ці двоє прийшли сюди? Якщо щиро вибачитися, можливо, їхня панночка, будучи великодушною, не буде зважати на дріб'язковість. Але побачивши їхню виставу, Лінлун оцінила цю панночку Лі так: "Хочеться і рибку з'їсти, і в воду не залізти!"