Золоті Поля

— Ти хороший чоловік... все в тобі добре, крім одного — сліпої синівської покірності!! Якщо не розрубати цей вузол, постраждають усі!! Якщо так піде далі, твої дружина й діти натерпляться чимало горя! — Верховний імператор з жалем похитав головою, ніби дивлячись на залізо, яке ніяк не стане сталлю.

Фан Цзичжень уже давно дізнався про всі негаразди в родині Юй. Він глянув на Юй Хая, злегка насупив брови і сказав:

— Якщо мою хрещену доньку будуть кривдити, не звинувачуй мене, що не попередив! Тоді я заберу її в столицю насолоджуватися життям, і ти її більше ніколи не побачиш!!

Почувши це, Юй Хай миттю змінився в обличчі. Цей чоловік, який намагався відібрати в нього доньку, вже давно викликав у нього невдоволення. Останній місяць усе виглядало так, ніби Фан Цзичжень — справжній батько, а Юй Хай — вітчим. Коли з'являвся Фан Цзичжень, Юй Хаю доводилося відступати на другий план.

Однак генерал Фан справді був дуже добрим до його доньки: одяг, прикраси та багато дорогих речей він приносив додому так, ніби вони нічого не коштували. Східна кімната, де жила донька, вже була забита речами. Якби Сяо-Цао не розсердилася, Фан Цзичжень приносив би ще більше.

Без порівняння немає болю. Порівняно з генералом, він, рідний батько, не лише не міг забезпечити доньці заможне життя, а й змушував її терпіти образи від родичів. Часто саме доньці доводилося давати відсіч жадібним Лі-ши та Чжан-ши!

Ех, він справді нікудишній батько! Але синівський обов'язок тиснув на нього каменем. Він не хотів, щоб про його дітей пліткували, не хотів, щоб його молодший син, який навчався в місті, отримав погану репутацію через непокірність батька... Важко!

Сяо-Цао підійшла до засмученого батька, тихесенько взяла його за грубу велику руку і втішила:

— Тату, не хвилюйся! Я не покину сім'ю заради розкішного життя в столиці. Якщо й поїдемо, то всі разом! Тату, вір мені, я обов'язково зроблю так, щоб наша сім'я жила заможно. Нехай ті родичі луснуть від заздрощів!!

Очі Юй Хая почервоніли. Ех! Який же він нікчемний, що дев'ятирічній доньці доводиться його втішати. Він легенько потиснув пухку ручку доньки. Відколи вони відокремилися, не тільки молодша донька, а й усі в родині трохи поправилися, і тепер на них було приємно дивитися, не те що раніше, коли вони були шкіра та кістки!

— Ех! Яка хороша донька!! Донька — це справді як тепла жилетка для батьків! — Фан Цзичжень з легкою заздрістю спостерігав за батьком і донькою. Чому небо таке несправедливе? Така чудова донька мала б народитися в його сім'ї. Якби у нього була така турботлива донька, він би її пестив і леліяв, давав усе найкраще і нізащо не дозволив би скривдити!

Пообідавши, Верховний імператор кинув фразу: «Увечері прийду на тушковану свинячу голову і суп із качиною кров'ю та вермішеллю!» — і разом з охоронцями та євнухами попрямував до будинку Чжао. Чжао Цзимо, той старий лис, воював із ним кілька років. Якби не дурний імператор попередньої династії, захопити владу було б набагато важче! Військова стратегія Чжао Цзимо була геніальною, і Верховному імператору вже давно кортіло помірятися з ним силами!

Юй Сяоцао почувалася безпорадною! Робити вермішель вручну — це ж так складно!! Цей Верховний імператор справді не дає людям спокою!

Лю-ши, яка через присутність сторонніх не виходила з кімнати під час обіду, побачила, що донька зажурилася, і стурбовано запитала:

— Інгредієнти для вермішелі, про яку говорив П'ятий пан, важко дістати?

— Інгредієнти є вдома, просто процес приготування складний! — Юй Сяоцао пригорнулася до руки Лю-ши, вдихаючи теплий запах матері.

Лю-ши погладила блискуче чорне волосся доньки. Здоров'я молодшої доньки покращувалося, відколи вони відокремилися, вона навіть застудою не хворіла. Її колись тьмяне й скуйовджене волосся тепер стало чорним і блискучим. Худеньке личко округлилося. Лю-ши відчувала безмежне задоволення! Якби вона знала, що діти так зміняться, вона б боролася за це раніше, навіть ризикуючи отримати тавро непокірної невістки.

Погладивши рум'яну щічку доньки, Лю-ши лагідно сказала:

— Нічого, мама тобі допоможе!

— І ми теж! — Юй Хан і Сяо-Лянь, прибравши зі столу, з усмішкою дивилися на молодшу сестру, яка так рідко вередувала. Лише в такі моменти вона нагадувала дев'ятирічну дитину.

Коли сім'я разом, гори можна перевернути! Юй Сяоцао миттю наповнилася енергією, енергійно махнула кулаком і гучно вигукнула:

— Гаразд!! Працюємо всі разом!!

— Сяо-Лянь, помий великий казан і закип'яти воду!

— Брате, принеси з льоху мішок бататового крохмалю!

— Мамо, допоможи помити великий таз... і приготуй шматок марлі!

— Тату, ти можеш просвердлити дірки в дні нашого маленького дерев'яного таза?

Юй Сяоцао роздавала вказівки направо і наліво. Хоч усі були зайняті, на їхніх обличчях сяяли щирі усмішки. Працювати всією сім'єю заради спільної мети — це чудово!

Сяо-Цао попросила брата висипати крохмаль у великий таз, розвести водою до стану рідкого тіста, а потім процідити через марлю, щоб видалити домішки. Тим часом вода в казані вже закипіла.

Гарячу воду перелили в інший казан, вилили туди крохмальне тісто і почали енергійно перемішувати товстою качалкою. Цю роботу доручили Юй Хаю, який уже закінчив свердлити дірки в тазу. Він перемішував і одночасно додавав проціджений крохмаль.

Під казаном горів невеликий вогонь, а в казані треба було з силою вимішувати крохмаль. Це була важка робота, яка вимагала чимало сили. Звісно, Юй Хай не дозволив би дружині чи дітям робити важку роботу, тому старанно вимішував тісто під керівництвом молодшої доньки.

Коли тісто було готове, Сяо-Цао попросила маму стати біля плити з дерев'яним тазом із дірками в дні і викласти туди тісто. Лю-ши стояла на стільці і сильно била по тазу, змушуючи тісто просочуватися крізь дірки тонкими смужками прямо в окріп, де воно миттєво варилося.

Сяо-Лянь довгою палицею постійно помішувала вермішель у казані. Сяо-Цао вчасно виловлювала готову вермішель ситом і перекладала у великий чан із холодною водою. Якість води безпосередньо впливала на смак вермішелі, тому в чані була не просто джерельна вода, а з додаванням води з духовним каменем.

Коли вермішель охолола, Юй Хан обережно вийняв її. У цей момент вона була трохи липкою, і йому довелося розділяти злиплі нитки одну за одною. Це теж була втомлива робота.

Оскільки бити по тазу було важко, через деякий час руки Лю-ши заніміли. Юй Хай, жаліючи дружину, поспішив замінити її.

Але Лю-ши не сиділа без діла. Вона розвішувала виловлену вермішель на бамбукових жердинах, розкладених на дошках, щоб вона підсохла. Сушити треба було в затінку, а не на сонці. Під час сушіння вермішель треба було постійно збризкувати водою, щоб вона не злиплася, інакше все пропало! Тому, окрім збризкування, треба було час від часу розділяти нитки.

Цю процедуру повторювали багато разів, поки дошки можна було прибрати, а жердини підвісити для остаточного сушіння. Під час сушіння вермішель треба було перевертати, поки вона повністю не висохне.

Уся сім'я працювала цілий день, і до вечора вони зробили понад двадцять цзінів (10 кг) напівсухої бататової вермішелі.

Сяо-Цао вміла робити вермішель, бо в її минулому житті в селі була жінка, яка приїхала з іншого краю і мала родинний рецепт приготування бататової вермішелі. Вона деякий час робила вермішель на продаж, а Сяо-Цао (тоді Лінь Вань'ер) допомагала їй, тому добре знала процес.

Хоча це був її перший самостійний досвід, вермішель вийшла досить вдалою, хіба що товщина ниток була трохи нерівномірною. Виготовлення вермішелі вимагає навичок, з практикою вийде краще!

Однак робота була виснажливою, особливо для Юй Хая, якому довелося тримати важкий таз і постійно бити по ньому. До кінця дня його руки наче відняло, вони боліли так, що він ледве міг їх підняти. Сяо-Цао довго масажувала їх п'ятиколірним каменем, поки біль трохи вщух.

Коли сутінки почали огортати землю, Верховний імператор разом із родиною Чжао Цзимо весело увійшов у двір. З виразу його обличчя було видно, що денне спілкування принесло йому велике задоволення. Багато військових стратегій з часом втратили свою суть, а тактика родини Чжао прояснила йому багато незрозумілих моментів.

Хоча вони давно покинули поле бою, у крові Верховного імператора і Чжао Цзимо все ще кипіла жага битви. Вони не тільки обмінювалися думками, а й наказали принести пісок з узбережжя, зробили макет місцевості і провели симуляцію бою. Цілий день їх ніхто не турбував, вони перемагали по черзі і черпали натхнення одне в одного, отримавши величезне задоволення.

Після завершення Верховний імператор спеціально запросив родину Чжао Цзимо до Юй Сяоцао скуштувати делікатеси. Він таємниче сказав Чжао Цзимо: «Сьогодні дівчинка Сяо-Цао приготує страву з нового інгредієнта, гарантую, ти такого ще не їв. Якщо не підеш, то потім у столиці пошкодуєш!»

Йому легко було сказати, поворухнувши губами, а родина Юй працювала як проклята. Він так розхвалював страву, навіть не боячись, що Сяо-Цао не зможе її приготувати!

Чжао Хань скривився, думаючи: «Зважаючи на стосунки нашої сім'ї з сім'єю Сяо-Цао, хоч би що вона приготувала, вона обов'язково надішле нам порцію. Чого б це ми не скуштували?»

Але потім він згадав, що сьогодні дідусь отримав імператорську нагороду і незабаром повернеться до столиці, щоб обійняти посаду. Його батько теж отримав звання військового чиновника четвертого рангу. Кажуть, останнім часом варвари на північному заході поводяться неспокійно. Дідусь уже старий, тому батькові доведеться підтримувати славу родини Чжао, і похід на війну неминучий!

Батько в його віці вже ходив у походи з дідусем, тож він, Чжао Хань, напевно, теж поїде на кордон набиратися досвіду. У серці кожного чоловіка живе мрія про подвиги, і він, опанувавши бойові мистецтва, не був винятком. Захищати країну і вбивати ворогів, як дідусь, завжди було його мрією, він мав би радіти.

Але думка про те, що довгий час він не зможе куштувати страви Сяо-Цао і бачити її саму... настрій Чжао Ханя миттю погіршився.

— Ха-ха! Хлопче Чжао, чого носа повісив? Не хвилюйся! Сьогодні завдяки П'ятому пану ви першими скуштуєте новий делікатес. Ходімо, ходімо! Я вже не можу дочекатися!! — Верховний імператор першим рвонув уперед, крокуючи гірською стежкою так швидко, що навіть не боявся підвернути ногу!