Золоті Поля

Сяоцао виявила, що відпливла дуже далеко від початкового місця. Вона усміхнулася своєму новому другові і сказала:

— Сяобу, чи не міг би ти мене підвезти?

Сяобу — так вона назвала маленького дельфіна.

Завдяки вказівкам Маленького Божественного Каменя щодо напрямку та швидкому плаванню Сяобу, який віз її на спині, Сяоцао нарешті з'явилася в полі зору Сяолянь саме тоді, коли та була на межі нервового зриву.

— Дивіться! Що це таке? Це ж не акула, правда? — Чжоу Шаньху першою помітила чорний силует, що стрімко наближався здалеку, і скрикнула з легким переляком.

Засмаглий юнак Чжуан Сяомо подивився в тому напрямку, примружив очі, щоб краще розгледіти, і похитав головою:

— Не дуже схоже на акулу. Плавник акули, що стирчить над водою, має форму трикутника. А цей чорний силует... мені здається, схожий на людину. Але... людина не може плавати з такою швидкістю і в такій позі. Дуже дивно!!

Чжоу Шаньху раптом осяяла неймовірна думка:

— А як ви думаєте... може, це русалка? У легендах русалки плавають у морі дуже швидко, хіба ні?

Чжуан Сяомо подивився на неї як на дурненьку і сказав:

— За легендами, русалки з'являються лише в місячні ночі, співають чарівні пісні, щоб заманити людей у пастку і зачарувати їхній розум...

— Мо... молодша сестро!! — радісний і водночас здивований крик Юй Сяолянь перервав їхню суперечку. Вони з подивом подивилися на фігуру, що швидко наближалася. Це справді була Юй Сяоцао, яка зникла майже на годину! Оскільки вона була ще далеко, вони не могли розгледіти, на чому саме вона лежить. Але швидкість, з якою та істота пливла, була вражаючою.

— Сяолянь! Шаньху — Юй Сяоцао однією рукою трималася за спинний плавник дельфіна, а іншою енергійно махала, і її голос долинав здалеку.

Чжоу Шаньху пропливла кілька метрів уперед і захоплено заверещала:

— А! Сяоцао припливла верхи на рибі!! Сяолянь, ти впевнена, що твоя молодша сестра не молодша донька Морського Царя-Дракона? Інакше чому б риба її слухалася?

Чжуан Сяомо з приголомшенням дивився на маленьку дівчинку, що мчала крізь хвилі на дельфіні. Боже мій! Ця дівчинка точно незвичайна людина, інакше як би вона змогла приборкати вільного дельфіна?

На очах Юй Сяолянь виступили сльози радості, і вона з усіх сил попливла назустріч сестрі. Швидкість Сяобу була вражаючою, і він швидко опинився перед трьома людьми. Маленький дельфін трохи боязко зупинився неподалік і видав звуки «я-я».

Юй Сяоцао лагідно поплескала його по гладкій голові і заспокійливо сказала:

— Не бійся, вони не заподіють тобі шкоди. Сяобу, дякую тобі!

Вона злізла зі спини дельфіна і, щойно підпливла до Сяолянь, отримала міцний щиголь по голові:

— Хто тобі дозволив так далеко запливати? Якби з тобою щось сталося, що б я сказала батькам та твоїм хрещеним? Схоже, взяти тебе в море було найгіршим моїм рішенням!!

Побачивши почервонілі очі Сяолянь і те, як вона сердиться, Юй Сяоцао поспішно спробувала її вгамувати:

— Сяолянь, не сердься, я більше ніколи так не робитиму. Я просто зустріла Сяобу і так загралася з ним, що забула про час. Обіцяю, такого більше не повториться! Пробач мені цього разу, будь ласка!

Чжоу Шаньху глянула на маленького дельфіна, який радісно плавав неподалік. Її очі засяяли, і вона із заздрістю сказала:

— Сяоцао, Сяобу — це ім'я того маленького дельфіна? Він такий милий! Ти справді неймовірна, навіть змогла приборкати дельфіна! Швидше навчи мене, як ти це зробила?

Юй Сяоцао не звернула на неї уваги і продовжила вмовляти Сяолянь, поки та нарешті не розвеселилася. Сяоцао потайки витерла уявний піт із чола: Сяолянь зазвичай не показує свого характеру, просто вона ніколи раніше не гнівалася на неї.

Чжоу Шаньху продовжувала надокучати їй, просячи поділитися досвідом приборкання дельфіна. Юй Сяоцао широко розплющила очі, з наївним і розгубленим виразом обличчя дивлячись на неї:

— Що? Яке приборкання? Сяобу сам підплив до мене, щоб погратися! Сяобу дуже любить людей, він такий слухняний і милий!

На обличчях Чжуан Сяомо та Чжоу Шаньху було написано «ти мене дуриш». Хоча дельфіни і мають лагідну вдачу, вони досить лякливі і зазвичай лише здалеку спостерігають за кораблями, що виходять у море. Звісно, старші покоління розповідали історії про те, як дельфіни рятували людей, але ніхто ніколи не чув, щоб хтось справді з ними зустрічався.

— Не вірите — як хочете! Сяобу, йди сюди, привітайся з усіма. — Юй Сяоцао помахала рукою, і маленький дельфін, що плавав неподалік, радісно підплив до неї. Він легенько торкнувся її зап'ястя своїм ротиком, а потім, ніби розуміючи її слова, випростався у воді і кілька разів махнув плавником у бік Чжоу Шаньху.

— Вау! Сяобу такий милий!! Я б хотіла завести собі такого домашнього улюбленця!! — Чжоу Шаньху обережно наблизилася до дельфіна. Побачивши, що він не відпливає, вона спробувала легенько погладити його по спині. Дельфін слухняно тулився до Сяоцао, не рухаючись і дозволяючи себе гладити.

Юй Сяоцао рукою, на якій був браслет із п'ятиколірним каменем, ніжно погладила малюка по голові, повільно вливаючи в його тіло духовну енергію. Очі дельфіна засяяли, і він ще більше пригорнувся до Сяоцао.

Спостерігаючи за взаємодією молодшої сестри з дельфіном, Сяолянь ще більше переконалася, що її сестра — незвичайна людина. Можливо... вона перевтілення якоїсь маленької феї?

Чжуан Сяомо теж підплив ближче і погладив дельфіна. Відчувши гладкість його шкіри, він сказав Чжоу Шаньху:

— Дельфіни належать морю, вони можуть вільно жити лише в океані. Тримати дельфіна як домашнього улюбленця — це не піде їм на користь...

Сяоцао згідно подивилася на цього засмаглого юнака і здивовано запитала:

— Сяолянь, а хто він...

Чжоу Шаньху, як завжди щебетуха, випередила її з відповіддю:

— Він! Його звати Чжуан Сяомо, він із села Улю. Він і є тим майстром пірнання, про якого я тобі казала. Він може затримувати дихання під водою на сім-вісім хвилин, і він дуже відомий у кількох сусідніх селах.

Чжуан Сяомо щиро усміхнувся їй і сказав:

— Я знаю вас, сестер. Ваші тушковані страви на пристані дуже славляться. Ці два дні я не бачив вас там, ви більше не працюєте?

Коли зайшла мова про власний бізнес, на обличчі Сяолянь мимоволі з'явилася усмішка:

— Зараз жарко, м'ясні страви швидко псуються, тому почекаємо, поки спаде спека! Ми з молодшою сестрою саме думали, чи є якийсь бізнес, яким можна займатися влітку, щоб страва і освіжала, і насичувала...

Побачивши, що Сяолянь виглядає трохи втомленою, Юй Сяоцао поспішно сказала з усмішкою:

— Давайте вийдемо на берег і там поговоримо, а то що це за розмова у воді?

Маленький дельфін неохоче плив за нею. Сяоцао обернулася, помахала йому рукою і сказала:

— Сяобу, повертайся! Я буду часто приходити до моря, щоб побачитися з тобою!!

Дельфін потерся головою об неї, а потім, махаючи хвостом і щохвилини озираючись, поплив у глибини океану. Запах, що йшов від цієї маленької людської дівчинки, був настільки привабливим, що йому справді хотілося залишитися з нею назавжди. Шкода, що люди живуть на суші, а він не може покинути океан. Як сумно...

Вийшовши на прибережні камені, Сяолянь зрозуміла, що весь її одяг промок і прилип до тіла. Чжуан Сяомо почервонів і відвернувся. Сяоцао відвела Сяолянь за великий камінь, щоб та переодяглася в її сухий одяг. Тим часом Сяоцао викрутила мокрий одяг Сяолянь і накинула його поверх свого гідрокостюма.

— О? А це що таке? — Юй Сяоцао помітила, що в морській воді біля каміння плаває багато пурпурово-червоних предметів. Вони виглядали дуже схожими на агарові водорості (ши хуа цай), які вона їла в ресторанах у минулому житті. Але ж почекайте, агарові водорості ростуть на глибоководних скелях, як їх стільки могло опинитися на поверхні?

Сяолянь нахилилася, виловила жменю з води, уважно роздивилася і похитала головою:

— Не знаю, що це таке. Певно, якісь морські водорості. Невідомо, чи можна їх їсти...

Чжуан Сяомо, який непомітно опинився за спинами дівчат, підійшов ближче, глянув і сказав:

— Це, мабуть, морська волосиста капуста (хай мао цай), її можна їсти! Якщо заправити сіллю та оцтом, смак непоганий! Але... ця штука рідко зустрічається на мілководді. Те, що її стільки прибило до берега, дуже незвично!

Юй Сяоцао вже переконалася, що ці темно-пурпурові водорості і є агаровими водоростями, також відомими як морська волосиста капуста. Її очі засяяли, і їй раптом спала на думку геніальна ідея! У минулому житті вона певний час продавала холодець із крохмалю (лянфен) і спеціально шукала рецепти його приготування в інтернеті.

Серед них був один вид холодцю — морський лянфен, який робили саме з морської волосистої капусти. Процес приготування дуже простий: треба варити водорості кілька годин, поки вони не розваряться, а після охолодження вони перетворюються на желе. Однак морська волосиста капуста росте глибоко в морі, її збирати дуже складно, тому на ринку вона коштувала дуже дорого. З цієї причини вона відмовилася від морського холодцю і обрала для свого бізнесу холодець із бататового та бобового крохмалю.

Вона теж була здивована тим, як глибоководна рослина у такій великій кількості опинилася біля берега. Ніколи раніше не бачила нічого подібного! Але яка різниця? Це ж безкоштовна сировина для заробітку грошей, гріх не зібрати!

— Сяолянь, ці водорості мені потрібні, давай зберемо якомога більше і заберемо додому! Шаньху, чи не могла б ти сходити додому і принести кілька кошиків? — з блиском в очах запитала Юй Сяоцао, дивлячись на водорості.

Чжоу Шаньху погодилася і швидко побігла. Оскільки Сяоцао сказала, що ці водорості потрібні, вона точно придумала якусь нову страву. Якщо вона допоможе Сяоцао зібрати побільше водоростей, Сяоцао, будучи дуже щедрою, точно не обділить її. Думка про майбутні ласощі змусила Чжоу Шаньху бігти ще швидше.

Збирати «морську волосисту капусту» було зовсім не складно. На мілководді її було добре видно, залишалося лише нахилятися і збирати. Вона мала темно-пурпуровий колір і блищала на сонці. Хоча її називали «капустою», вона більше нагадувала витончений напівпрозорий корал або крихітне деревце. Її гілочки перепліталися густо, але не хаотично, а на кінчиках вони були тонкими, як волосся.

Якщо взяти жменю водоростей у руку, вони пружинили і були дуже еластичними. Відірвавши одну гілочку, можна було відчути, що вона хрустка і ніжна, навіть почути тихий хрускіт. На зламі вона була молочно-білою — саме в цьому молочно-білому кольорі ховався поживний желатин «морської волосистої капусти».

Коли Чжоу Шаньху повернулася з кількома кошиками, за нею йшли Фань Цзичжень та Юй Хан. Фань Цзичжень повернувся з пристані і, не побачивши вдома своєї названої доньки до обіду, якраз збирався йти її шукати, коли зустрів Чжоу Шаньху. Опівдні був найспокійніший час для збору морепродуктів, тому Юй Хан теж прийшов допомогти нести кошики.