Золоті Поля

Але як міг він, Чжоу Цзисюй, користуватися добротою друга? Він наполягав:

— Ні! Наш ресторан «Чженьсю» і так отримав чимало вигоди від тебе, Сяо-Цао! Як ми можемо використовувати твій рецепт задарма? Якщо ти не візьмеш ці гроші, то «Чженьсю» ніколи не додасть тушковану свинячу голову та вуха до меню!

Юй Сяоцао щойно заробила триста лянів і отримала цінну нефритову підвіску, тому була в чудовому настрої! Вона нарешті вирішила проявити щедрість, а її доброту не оцінили!! Після кількох спроб переконати його, впертість третього панича Чжоу взяла гору, і він нізащо не погоджувався.

Головний управитель «Чженьсю», бачачи, що вони зайшли в глухий кут, і знаючи характер свого молодого господаря, втрутився, щоб переконати Юй Сяоцао:

— Панночко Юй, не соромтеся взяти наші триста лянів. Зрештою, ми займаємося бізнесом, і, використовуючи ваш рецепт, «Чженьсю» незабаром може заробити два, три, а то й більше разів по триста лянів. Якщо ви не візьмете ці гроші, це буде втратою для «Чженьсю»...

Бачачи рішучість третього панича Чжоу, Юй Сяоцао подумала і сказала:

— Раз так, то я дам тобі ще один рецепт! За два рецепти даси п'ятсот лянів! У майбутньому, можливо, я придумаю ще більше рецептів, і якщо «Чженьсю» вони знадобляться...

— Знадобляться, знадобляться, звісно знадобляться!! — нетерпляче перебив її Чжоу Цзисюй, випереджаючи головного управителя.

Чжоу Цзисюй анітрохи не сумнівався в кулінарному таланті Юй Сяоцао. Якщо вона змогла перетворити свинячу голову і нутрощі, які інші навіть не їдять, на такі смачні тушковані страви, то зі звичайними або високоякісними інгредієнтами результат буде ще кращим.

На початку роботи «Чженьсю» ресторан «Фуліньмень» змовився з кількома середніми ресторанами, щоб витіснити і придушити їх. Тоді старі ресторани в Тангу вже мали постійних клієнтів, і «Чженьсю» доводилося виживати в жорсткій конкуренції.

А родина Чжоу розглядала вхід у ресторанний бізнес як випробування для третього панича Чжоу. Коли «Чженьсю» стикнувся з тиском конкурентів, родина не втручалася. Це зробило «Фуліньмень» ще нахабнішим! Можна лише уявити, як важко було.

Саме поява Юй Сяоцао і запуск страв з устричним соусом дозволили «Чженьсю» виділитися серед багатьох старих закладів і залучити групу постійних клієнтів, які тепер стали лояльними. Лише тоді «Чженьсю» зміг закріпитися в Тангу і почав прагнути стати першокласним рестораном.

Третій панич Чжоу був переконаний, що з тушкованими стравами Юй Сяоцао і тим невідомим рецептом, «Чженьсю» стане неперевершеним серед ресторанів Тангу. Надалі на «Фуліньмень» та інших можна буде навіть не зважати.

Амбіції Чжоу Цзисюя не обмежувалися лише маленьким містечком Тангу, він мріяв про ширші горизонти. У столиці вже будувався філіал «Чженьсю». Щоб завоювати ринок у місці, де повно відомих ресторанів, одних лише страв з устричним соусом було недостатньо. Але з рецептом, який сьогодні дала Юй Сяоцао, шанси значно зростали! Тому подружитися з геніальним кухарем Юй Сяоцао було для нього великою удачею!!

— Не хвилюйся!! Спокійно, спокійно!! — Юй Сяоцао з усмішкою дивилася на нього, змушуючи Чжоу Цзисюя почуватися недосвідченим хлопчиськом. І це почуття викликала дівчинка, якій не було й дев'яти років!

Юй Сяоцао стала навшпиньки, поплескала його по плечу і сказала:

— Не хвилюйся! З нашими стосунками, якщо з'являться нові рецепти, хіба я про тебе не згадаю? Швидше неси папір і пензлик, напишу рецепт, у мене ще є справи!

Коли третій панич Чжоу підготував письмове приладдя, Юй Сяоцао детально продиктувала спосіб приготування та інгредієнти «Смаженої курки Фуліцзі». Чжоу Цзисюй записував надзвичайно уважно, не пропускаючи жодної деталі.

Закінчивши, Юй Сяоцао усміхнулася:

— Ця страва має блискучий маслянистий вигляд, білосніжне м'ясо, чудовий смак, насичений аромат, м'ясо легко відділяється від кісток, жирне, але не приторне. Навіть кістки мають приємний післясмак. Поки курка гаряча, підніміть її за ніжку і легенько струсніть — м'ясо повністю відпаде. Це делікатес, який смакує як гарячим, так і холодним.

— Від твоїх слів у мене слинка тече! — Чжоу Цзисюй прицмокнув губами і здивовано додав: — Не очікував, Сяо-Цао, що ти так гарно вмієш описувати!

— Хе-хе! — Юй Сяоцао сухо засміялася. — Я просто переказую те, що прочитала! Чесно кажучи, я випадково знайшла залишки кулінарної книги і вивчила звідти кілька страв!

— Ех ти! Язик без кісток, не зрозумієш, де правда, а де вигадка! Де б ти не навчилася, я сподіваюся, що «Чженьсю» буде твоїм єдиним партнером! — На вродливому обличчі Чжоу Цзисюя грала усмішка; у свої тринадцять-чотирнадцять років він уже мав потенціал стати неймовірним красенем.

— Помилка! — Юй Сяоцао хитро усміхнулася. — Треба сказати, що ти, третій паничу Чжоу, — єдиний партнер, якому довіряє Юй Сяоцао!!

— Добре!! Я, Чжоу Цзисюй, у цьому житті тебе не підведу!! — урочисто поклявся Чжоу Цзисюй.

Юй Сяоцао пирснула сміхом:

— Твої слова звучать так, ніби ми збираємося разом утекти...

— Цао-ер!! — Юй Хай відчув безсилля перед своєю молодшою донькою. Хіба дівчинка може таке казати? Вдома треба попросити матір провести з нею виховну бесіду!!

— Гаразд, годі балакати! Нас надворі чекають!! — Юй Сяоцао зрозуміла, що бовкнула зайве, показала язик і додала: — Якщо виникнуть труднощі з приготуванням тушкованих страв чи смаженої курки, сміливо звертайтеся! Шеф-кухар особисто навчить, гарантую результат!!

— Добре! — Чжоу Цзисюй рішуче кивнув.

— До речі, третій паничу! У тебе широке коло знайомств, допоможи дізнатися, чи не продається родюча земля навколо Тангу. У нас тепер гроші є, якщо ціна розумна, і загальна сума в межах восьмисот лянів, ми розглянемо пропозиції!

Оскільки батько не міг ходити в гори, а рибальського човна для виходу в море не було, залишалося купити більше землі. Навіть якщо самі не оброблятимуть, здавати в оренду — теж непоганий дохід.

Чжоу Цзисюй на мить замислився і сказав:

— Якщо купите стільки землі, зможете самі її обробити?

Найкраща родюча земля навколо Тангу коштувала вісім-дев'ять лянів за му. Через снігове лихо цієї зими зараз був неврожайний час, і, мабуть, багато хто продавав землю, тож ціна могла бути ще нижчою. За вісімсот лянів можна було купити понад сто му найкращої землі. Наскільки він знав, у сім'ї Юй Сяоцао лише Юй Хай був дорослим працездатним чоловіком, та й той мав травмовану ногу. Чи впораються вони?

— Не впораємося самі — здамо в оренду! Або наймемо орендарів, теж варіант!! — Думка про те, що вони скоро стануть землевласниками, тішила серце Сяо-Цао.

Чжоу Цзисюй легенько похитав головою, висловлюючи незгоду:

— Купувати землю і збирати орендну плату — коли ще повернете вкладені гроші! Як на мене, краще купити крамницю. Чи для власного бізнесу, чи для здачі в оренду — це набагато вигідніше, ніж купувати землю!

— Купити крамницю? Хто ж продасть крамницю в хорошому місці в Тангу? А в поганому місці орендна плата низька... — Юй Сяоцао теж думала про купівлю крамниці, але хорошу знайти нелегко, це справа випадку.

Чжоу Цзисюй усміхнувся:

— Хто казав купувати крамницю в Тангу? У мене є достовірна інформація, що влада планує перебудувати пристань у найбільший порт на півночі. Кажуть, через нестачу коштів на початковому етапі частину крамниць продадуть заздалегідь. Потенціал для зростання ціни, думаю, ти й сама розумієш...

Очі Юй Сяоцао миттєво засяяли. Уряд збирається розбудовувати пристань? Це ж подарунок небес! Ціни на крамниці на початковому етапі точно не будуть високими.

Після побудови порту зростання вартості буде просто неймовірним. На чому найбільше заробляли в кінці двадцятого століття? На нерухомості!! Якщо все зробити правильно, ціна крамниці може зрости щонайменше вдвічі!!

— Добре! Купуємо крамницю...

Юй Сяоцао вже хотіла ухвалити рішення, але батько її перебив:

— Цао-ер! Може, варто порадитися з мамою вдома?

— Це моя помилка, я так розхвилювалася, що забула спитати вашої думки, тату! Тату, ви більше схиляєтеся до купівлі землі чи крамниці? — Юй Сяоцао згадала, що поруч є голова сім'ї. Вона так захопилася, що зовсім забула про батька.

Юй Хай помовчав і сказав:

— Цао-ер, по правді кажучи, ці вісімсот лянів заробила ти, тож маєш право розпоряджатися ними як завгодно. Але ти ще мала, і я, як батько, просто хочу нагадати: чи надійна ця справа з пристанню? Це ж велика сума, а раптом...

— Дядько Юй має слушні побоювання! Але я в дуже добрих стосунках із сином повітового начальника У. Будівництво порту відбувається за сприяння столичного уповноваженого, і офіційні документи вже надійшли в повітове управління. Тож можете бути спокійні, ваші гроші не пропадуть! — Раз Чжоу Цзисюй так упевнено брав на себе відповідальність, значить, він був цілком певен.

Юй Сяоцао почала переконувати батька:

— Тату, ідея купити крамницю на пристані мені здається чудовою! Найбільший порт на півночі — там людей буде більше, ніж зараз у Тангу, купівля крамниці точно не буде збитковою! Дивіться, ми зараз торгуємо тушкованими стравами, щодня мерзнемо на вітрі та під дощем, це так важко. А якби була своя крамниця, ми могли б розширити бізнес. Хто знає, може, через кілька років наша крамниця тушкованих страв стане відомішою за «Чженьсю» третього панича!!

— Дядьку Юй, Сяо-Цао має рацію! Навіть якщо не займатиметеся тушкованими стравами, з огляду на майбутній масштаб порту, перепродаж крамниці принесе щонайменше триста-п'ятсот лянів прибутку. Тоді зможете купити стільки землі, скільки захочете, хіба ні? — Чжоу Цзисюй мав добре око на бізнес-можливості.

Почувши їхні аргументи, Юй Хай теж загорівся ідеєю. Він ударив кулаком об долоню і, зціпивши зуби, ухвалив рішення:

— Гаразд! Вісімсот лянів підуть на купівлю крамниці!! Цао-ер, будь готова: якщо прогоримо, плакати не можна!!

Юй Сяоцао закотила очі:

— Прогоримо то й прогоримо! У бізнесі бувають і прибутки, і збитки, це звичайна справа! До того ж, якщо нам так не пощастить, вважатимемо, що ми сьогодні просто не заробили цих восьмисот лянів!

Чжоу Цзисюй не очікував, що батько і донька, попри бідне походження, так легко ставляться до грошей. Його враження про родину Юй стало ще кращим, і він сміючись сказав:

— Я гарантую, що ви не прогорите! А якщо раптом прогорите — я відшкодую, згода?

— Та що ви! — Юй Хай замахав руками, відмовляючись.

— Ой, тату! Вже пізно, нам ще треба повернутися і зібрати овочі для управителя Яо! Швидше, щоб вони не подумали, що ми передумали! — Юй Сяоцао нарешті згадала про домовленість зустрітися з управителем Яо біля заднього входу «Чженьсю». Через усі ці розмови минуло майже чотири години (два шічень), якщо не поквапитися, можна зірвати справу!