Золоті Поля

— Брате Дахай, зграя акул розпливлася! Швидше, тягни вудку! — Лю Шуаньчжу першим помітив, що акули відступають. Хоча він і був дуже здивований тим, що зграя раптом змінила напрямок, не став надто замислюватися над цим.

Тим часом акула, що зачепилася за гачок, відчайдушно пручалася. Її півтораметрове тіло з силою звивалося у воді. На щастя, Юй Хай був сильним; він міцно тримав сталеву вудку, не даючи хижачці зірватися.

Коли Юй Хай підтягував акулу ближче, Лю Шуаньчжу різко вдарив гарпуном. Можливо, він ще не отямився від переляку, або просто нервував, але після кількох ударів йому так і не вдалося влучити в ціль.

Юй Хай, побачивши, що кров пораненої акули почала повільно розтікатися у воді, злякався, що це привабить зграю, яка щойно відпливла. Він сказав:

— Шуаньчжу, тримай вудку, а я спробую.

Лю Шуаньчжу знав, що Юй Хай, як досвідчений мисливець, б'є точніше, тому швидко перехопив вудку. Акула, відчувши наближення смерті, почала пручатися з такою силою, що ледь не затягла Лю Шуаньчжу у воду.

Юй Хай миттю схопив гарпун і прицілився в голову акули, що несамовито борсалася. Хоча він не знав наукового терміна «заломлення світла у воді», багаторічний досвід підказував йому: не можна бити прямо в ціль, треба брати невелику поправку. І справді, гарпун влучив точно в ціль! Бідна акула ще кілька разів смикнулася і завмерла.

Удвох вони витягли акулу на човен і вправно відрізали плавники. Акуляче м'ясо має специфічний запах, тому його зазвичай не їдять. Проте Юй Хай обіцяв зробити з акулячої шкіри гідрокостюм для своєї доньки, тому вирішив забрати тушу з собою.

Відпливши на безпечну відстань, Сяоцао наказала Маленькому Божественному Каменю припинити випромінювати духовну енергію. Зграя акул, втративши слід, поступово розсіялася. А от маленький дельфін, який віз Сяоцао, тікав так швидко, що перевершив сам себе і залишив акул далеко позаду. Звісно, не обійшлося без допомоги Маленького Божественного Каменя, який підживлював його сили та пришвидшував рух.

— Сяобу, давай повернемося на те місце і подивимося, що там! — Сяоцао не могла заспокоїтися і вирішила перевірити, чи все гаразд із батьком.

Маленький дельфін відчайдушно хитав головою: це занадто страшно, там стільки акул! Мама казала триматися від них подалі. Сяобу не хоче туди повертатися!

Сяоцао довго вмовляла його і пообіцяла, що відтепер приноситиме йому найсмачніше м'ясо (вимочене у воді з духовним каменем). Тільки після цього дельфін з великим небажанням погодився.

На зворотному шляху їм зустрілися кілька акул-одинаків, але Маленький Божественний Камінь заздалегідь попереджав про них, і вони встигали їх оминути. Коли Сяоцао знову побачила рибальський човен родини Лю, чоловіки вже закидали приманку вдруге.

— Маленький Танюань, ти можеш приваблювати акул по одній? Ти хоч розумієш, що ледь не вбив мого батька? — з докором запитала Сяоцао. Те, що сталося, було надто небезпечним, вона ледь не померла від страху.

Маленький Божественний Камінь вирішив спокутувати свою провину:

**— Жодних проблем! Але для цього тобі доведеться наблизитися до акули. Наважишся?**

— Ти гарантуєш безпеку мені і Сяобу? — Сяоцао зовсім не хотіла ризикувати життям заради акулячих плавників.

Маленький Божественний Камінь гордо вдарив себе в груди:

**— Не хвилюйся, з цим Божественним Каменем ти в цілковитій безпеці! Як звичайні земні акули можуть пробити мій бар'єр? Не варто мене недооцінювати!**

Враховуючи, що раніше Маленький Божественний Камінь ніколи її не підводив, Сяоцао вирішила довіритися йому.

Вона наказала маленькому дельфіну плисти в напрямку, де щойно помітили акулу. Невдовзі двометрова акула невідомого виду попливла їм назустріч. Здавалося, для неї настав час обіду, і побачивши смачного маленького дельфіна та невідому істоту, вона стрімко кинулася в атаку.

Маленький дельфін завмер від жаху. Скільки б Сяоцао не підганяла його, він лише кружляв на місці, забувши про втечу. Величезна акула швидко опинилася поруч, розкрила свою криваву пащу з двома рядами гострих зубів і кинулася на Сяоцао та дельфіна.

Маленький Божественний Камінь миттю розширив духовний бар'єр, надійно укривши їх обох. Акула з силою вгризлася в бар'єр, але той навіть не ворухнувся. Її паща застрягла на бар'єрі: ні виплюнути, ні проковтнути. Оце так незручна ситуація!

Тоді Маленький Божественний Камінь несподівано зменшив бар'єр і за допомогою духовної енергії витягнув Сяоцао та дельфіна з акулячої пащі. Тільки тепер маленький дельфін отямився і, не розбираючи дороги, кинувся тікати. Попри те, що він ніс на спині Сяоцао, його рухи залишалися напрочуд швидкими. Акула, звісно, не хотіла відпускати здобич і кинулася навздогін. Так, у гонитві, дельфін і акула швидко наблизилися до човна Юй Хая.

У цей момент Маленький Божественний Камінь надав їм прискорення. Здобич раптом зникла з поля зору акули. Хижачка, не бажаючи здаватися, почала кружляти поруч, шукаючи втікачів. Раптом вона помітила приманку, яку закинули рибалки. Хоча шматочок був малуватий, але ж краще щось, ніж нічого! Акула кинулася на м'ясо.

Як виявилося, жадібність має свою ціну. Ця акула врешті-решт поплатилася життям за свою обжерливість!

— Брате Дахай, сьогодні нам щастить! І двох годин не минуло, а вже дві акули на гачку! Якщо так піде й далі, до вечора ми зловимо чотири-п'ять штук! — Лю Шуаньчжу, дивлячись на дві здоровенні акули в човні, просто сяяв від радості. Як кажуть: «Один лян плавника — один лян золота». Плавники з цих двох акул заважать на два-три цзіні. Ми багаті!!

Юй Хай витер піт з обличчя, його настрій також був чудовим. Раніше, виходячи на полювання, зловити хоча б одну акулу за день вважалося удачею! Дуже часто мисливці поверталися з порожніми руками. Він і не сподівався, що за такий короткий час їм попадуться дві акули. Однак він не став занадто сподіватися, що їм так щаститиме весь день:

— Хто знає, як воно буде! Але навіть якщо після обіду більше нічого не зловимо, на сьогодні цього вже цілком достатньо!

— Ого... дивись! Ще одна пливе! Просто до нас! Це що, сама в руки проситься? — Лю Шуаньчжу не вірив своїм очам. Сьогодні небеса просто благословляють їх на багатий улов!

Юй Хай був напоготові. Завдяки тому, що він постійно пив воду з духовним каменем, його зір був набагато кращим, ніж у звичайних людей. Він помітив, що у воді щось привертає увагу акули, і здивовано сказав:

— Шуаньчжу, ти бачиш? Акула ніби за чимось женеться... Дай-но я придивлюся... Здається, це людина... Ні, трохи схоже на рибу...

Лю Шуаньчжу зосереджено дивився на свою вудку і відповів:

— Брате Дахай, у тебе, мабуть, в очах потемніло. Яка ще людина? І на рибу, і на людину схоже... Може, це міфічна русалка? Ха-ха... Брате Дахай, ти, мабуть, забагато казок слухав... Клює, клює!! Оце так здоровань!! Брате Дахай, швидше допоможи!!

Юй Хай більше не розмірковував над тим, що він бачив у воді, а зосередився на величезній акулі. Це був справжній гігант! Ті дві акули важили десь по двісті-триста цзінів, а ця була щонайменше чотири метри завдовжки і важила понад тисячу цзінів!

Він з усієї сили кинув гарпун, але не зміг вбити її з першого удару. Поранена акула почала пручатися з такою силою, що ледь не перекинула човен. Юй Хай схопив інші гарпуни і, вклавши всю свою силу, почав кидати їх у вразливі місця хижака. На щастя, третій удар виявився смертельним. Якби вони забарилися ще хоч на мить, човен міг би перекинутися, і вони б опинилися у воді!

Акула була настільки великою, що ледь не дорівнювала розміру їхнього човна. Затягнути її на борт було неможливо. Юй Хай зняв верхній одяг, стрибнув у море, підплив до туші і гострим ножем відрізав плавники один за одним, закидаючи їх у човен.

Вибравшись на човен, він сказав Лю Шуаньчжу:

— Швидше, відпливаймо звідси! Акули мають неймовірний нюх. Ця кров точно привабить зграю!

Лю Шуаньчжу поспішно розвернув вітрило і скерував човен в інший бік. Сяоцао тим часом підпливла до човна, схопилася за мотузку на кормі і дозволила човну тягнути себе вперед. Маленький дельфін дуже втомився і ледь плівся позаду.

— О? Брате Дахай, дивись! За нашим човном пливе маленький дельфін! Здається, малюк не дуже веселий, може, зголоднів? — Лю Шуаньчжу побачив Сяобу і взяв гарпун, щоб подражнити його.

Можливо, через присутність Сяоцао, дельфін не злякався. Навпаки, він висунув голову з води і своїми великими вологими очима подивився на Лю Шуаньчжу. Лю Шуаньчжу відрізав шматок м'яса від акули, що лежала в човні, і кинув дельфіну. Сяобу справді зголоднів, тому проковтнув м'ясо одним махом і знову висунув голову, просячи ще.

Через великий улов у Лю Шуаньчжу був чудовий настрій, і він почав розмовляти з дельфіном:

— Малюку, ти загубив свою зграю? Бідолаха! На, з'їж ще шматочок! Тобі пощастило, акулячого м'яса ще не куштував, еге ж? — І з цими словами кинув йому ще один шматок.

З'ївши кілька шматків м'яса, маленький дельфін відновив сили. Тим часом Юй Хай та Лю Шуаньчжу знайшли нове місце і знову закинули приманку.

— До роботи, Сяобу!! Хто їсть чуже, той має працювати! Давай, приваб нам ще кілька акул! — Юй Сяоцао вирішила не гаяти часу і впіймати ще три-чотири акули, щоб батько міг швидше повернутися додому!

Завдяки допомозі Сяоцао, Юй Хай відчував себе так, ніби він сьогодні зловив удачу за хвіст — акули клювали одна за одною. Ба більше, він кілька разів помічав у воді щось, що приваблювало акул. Він сказав про це Лю Шуаньчжу, але той лише розсміявся:

— Брате Дахай, ти що, врятував доньку Морського Царя-Дракона, і вона тепер віддячує тобі, приваблюючи акул? Ха-ха-ха-ха! — Сказавши це, він сам засміявся, ніби це був найдотепніший жарт у світі.

Коли сонце почало хилитися до заходу, вони вже зловили вісім акул. Більшість туш вони залишили в морі, взявши з собою лише дві. Треба знати міру, тому Юй Хай вирішив повертатися.

Сяоцао, побачивши, що човен повертає до берега, попливла вперед, щоб почекати їх на прибережних скелях. На щастя, вітер був попутним, тому незабаром на горизонті з'явився силует рибальського човна. Сяоцао знову стрибнула в море і попливла назустріч.

— О! Це ж Сяоцао! Справжня донька свого батька, чудово плаває! Сяоцао — молодець, мабуть, хвилювалася за тебе і чекала на березі! — Лю Шуаньчжу помітив у воді спритну фігурку і не втримався від похвали.

На обличчі Юй Хая з'явилася горда усмішка. Його донька просто неймовірна! Вона лише кілька разів приходила на берег із Шаньху та іншими дівчатами, а вже навчилася плавати, та ще й так чудово! Це точно гени!

Він витягнув Сяоцао, яка підпливла ближче, у човен і з гордістю продемонстрував сьогоднішній улов. Сяоцао також вдала велике здивування і почала розхвалювати батька, від чого Юй Хай голосно розсміявся.