Золоті Поля

Холодець родини Юй користувався шаленим попитом, його просто не вистачало на всіх. Навіть пасажири з пасажирських суден, зацікавившись натовпом, купували порцію з собою, щоб скуштувати. І варто було їм лише спробувати, як вони вже не могли зупинитися: однієї миски на всю сім'ю явно не вистачало, тому вони знову посилали слуг за добавкою. Але через те, що холодець родини Юй розпродувався занадто швидко, під час другого візиту вони могли повернутися з порожніми руками. Деякі родини навіть були готові довго чекати, аби тільки знову насолодитися смаком цього холодцю!

Кілька кошиків морської волосистої капусти, які Юй Сяоцао принесла з собою, швидко закінчилися. Казан за казаном, холодець варився, але все одно не встигав за попитом. Холодець сам по собі не дуже ситний, тому, з'ївши миску, люди невдовзі знову відчували голод і під час наступної перерви знову приходили, щоб втамувати спрагу та насолодитися смаком.

Холодна локшина, яку готувала Сяоцао, теж продавалася дуже добре. Особливо тоді, коли один казан холодцю вже розпродали, а інший ще не зварився: нетерплячі робітники погоджувалися на холодну локшину як на альтернативу. На їхнє здивування, смак локшини був просто відмінним, що стало для них приємним сюрпризом. Усе борошно, яке залишилося в ятці, незалежно від того, чи це було біле борошно, чи грубого помелу, розпродали дочиста ще до вечора.

Коли настав час вечері і робітники знову прийшли, на ятці родини Юй вже не залишилося нічого на продаж. Провівши чергову групу розчарованих вантажників, родина Сяоцао почала збирати речі, готуючись до повернення додому.

У цей момент до них швидким кроком підійшов невисокий, але дуже смаглявий і міцний юнак. Усміхнувшись так, що блиснули білі зуби, він запитав:

— Другий дядьку, Сяоцао, вже збираєтеся? Потрібна допомога?

Лише тоді Сяоцао впізнала в цьому смаглявому юнакові свого двоюрідного брата Хейцзи, з яким у неї не було кровної спорідненості. Хоча Юй Хай рідко спілкувався з головним домом, він ставився дуже привітно до Хейцзи, який нічого не знав про сімейні чвари:

— Хейцзи! Зголоднів? У відрі залишилася ще одна миска холодцю, яку твоя сестричка Сяоцао залишила для мене. Бери, з'їж!

За ці кілька місяців Юй Хейцзи змінився до невпізнання. Він не лише витримав важку фізичну працю, але й став офіційним працівником у портовій конторі Шостого брата. Офіційні працівники отримували щомісячну зарплату, мали два оплачувані вихідні на місяць, а за гарну роботу ще й премії. Ставши офіційним працівником, він більше не боявся залишитися без роботи і без доходу.

Сумлінно відпрацювавши кілька місяців, Хейцзи перетворив свій жирок на міцні м'язи. Хоча він і був невисоким, виглядав дуже кремезним. Дехто з його колег-вантажників навіть обережно розпитував, чи є в нього дружина або наречена, маючи намір віддати свою доньку за цього працьовитого і спритного юнака. Хейцзи попросив людей непомітно розпитати про кілька сімей і обрав дівчину з приємною зовнішністю, добру та працьовиту, після чого попросив батьків піти свататися.

Лі-ши спочатку планувала знайти для сина дівчину з заможнішої родини в місті. Її вибір припав на власну племінницю. Її другий брат мав крамницю різних товарів у місті. Після народження цієї племінниці другий брат через нещасний випадок серйозно пошкодив своє здоров'я і більше не міг мати дітей. Хоча вони й усиновили хлопчика від старшого брата, щоб було кому доглядати за ними в старості, значна частина багатства другого брата, щонайменше половина, мала дістатися цій племінниці. Саме на це і розраховувала Лі-ши!

Але Хейцзи знав цю двоюрідну сестру, яка була на рік старша за нього. Кажуть, що племінниця часто схожа на тітку, і його двоюрідна сестра була такою ж ледачою та ненажерливою, як і його мати. До того ж, вона була товстою, як свиня, а її обличчя виглядало так, ніби кілька днів пробуло у воді — розпухле і неприємне. Більше того, її другий дядько так її розпестив, що вона мала жахливий характер: трохи що не так, могла навіть рідного батька лаяти, тицяючи йому в обличчя пальцем.

Якби це був колишній Хейцзи, він би, можливо, послухався матері і заради багатства другого дядька покірно заручився б із двоюрідною сестрою. Але за ці місяці в порту він не лише загартував своє тіло. Добрі та щирі портові вантажники своїми вчинками вплинули на його систему цінностей.

Тепер він умів заробляти гроші. Хоча зараз він був лише підсобним робітником, він заробляв один лян срібла на місяць, чого цілком вистачало, щоб прогодувати сім'ю з чотирьох осіб. Якщо в майбутньому він буде старанно працювати і стане старшим робітником, то зароблятиме два ляни на місяць. А якщо його помітить Шостий брат і підвищить до бригадира, місячна зарплата сягне п'яти лянів. Пропрацювавши кілька місяців, він мав щонайменше п'ять-шість лянів заощаджень. Навіщо йому жертвувати своїм щастям заради грошей?

За ці місяці він усе чітко зрозумів. Дружину треба брати таку, як друга тітка: добру, працьовиту, яка може впоратися з усіма справами вдома і за його межами. Подивіться на сім'ю другого дядька: завдяки працьовитості вони розбагатіли, і їхнє життя стає все кращим. А тепер подивіться на власну сім'ю: батько ні на що не здатний, мати навіть не підніме пляшку з-під олії, якщо та впаде, а бабуся тримає всі гроші в своїх руках. У підсумку родина навіть грубим зерном не може наїстися.

Тому, розпитавши про доньок своїх колег, він обрав дівчину з найбіднішої сім'ї. Мати цієї дівчини померла два роки тому від хвороби. Щоб оплатити лікування, сім'я продала ті кілька му бідної землі, які мала, і тепер усі вони жили лише на зарплату його колеги.

Ця дівчина була старшою дитиною в сім'ї. Після смерті матері на її плечі лягли турботи про город та догляд за чотирма молодшими братами і сестрами. Вона була дуже працьовитою: у свої десять із невеликим років тримала дім у ідеальному порядку. Її молодші брати і сестри завжди були одягнені в чистий одяг, а латки були пришиті надзвичайно акуратно. Відразу було видно, що вона вміє вести господарство! Звісно ж, треба одружуватися з такою дівчиною!

Лі-ши спочатку була проти, але Хейцзи сказав одну фразу, яка змусила її передумати:

— Мамо, я ж одружуюся, а не предка в дім приводжу! З таким характером, як у двоюрідної сестри, ти розраховуєш, що вона тобі допомагатиме чи буде тебе на старості доглядати? Та вона навіть другого дядька і тітку може облаяти з ніг до голови! Ти витримаєш її характер?

Лі-ши подумала: «А й справді! Моя племінниця навіть воду закип'ятити не вміє. Коли ми відділимося і житимемо окремо, хто кого буде обслуговувати? Все ж мій син турботливий: знає, що треба привести дружину, яка буде мене обслуговувати!»

Ох, Лі-ши, ти надто багато мрієш. Твій син — не його другий дядько, він не страждає на сліпу синівську покору. Хоч раніше він і був розбишакою, зараз він знає, як треба дбати про дружину. А дівчина, яку він вибрав, — не така м'яка, як пані Лю. Вона робитиме те, що має робити, але й скаже те, що має сказати. До того ж, син у більшості випадків ставатиме на бік дружини, тож Лі-ши в стосунках із невісткою ніякої вигоди не отримає!

Але це вже історія для майбутнього. Робота в порту тепер була організована у дві зміни: нічну та денну. Сьогодні Хейцзи випала денна зміна. Якраз настав час закінчення роботи, і побачивши, що дядько з доньками збирають ятку, він підійшов подивитися, чи не потрібна допомога.

Допомагаючи Сяоцао завантажувати кошики та інші речі на віслюковий візок, Хейцзи не зміг відмовити дядькові і з'їв миску освіжаючого холодцю. Про те, що родина другого дядька сьогодні продавала холодець, він уже давно чув від колег. Оскільки вони були родичами, він боявся, що люди подумають, ніби він прийшов поїсти задарма. Зазвичай, коли Сяолянь продавала тушковане м'ясо, він або просив когось іншого купити йому порцію, або ж, якщо терпів, взагалі не підходив.

Так само сталося й сьогодні. Колеги розхвалювали холодець так, ніби це була найкраща їжа у світі, але він усе одно стримався і не підійшов. Лише побачивши, що родина дядька вже збирається, він наважився наблизитися. Хто б міг подумати, що дядько спеціально залишив йому миску — от і пощастило!

З'ївши холодець, Хейцзи хотів заплатити, але Юй Хай його вилаяв: мовляв, які можуть бути гроші між своїми? Це ж усього-на-всього миска холодцю, якщо даси гроші, другий дядько розсердиться... Він також сказав, щоб Хейцзи в майбутньому приходив до них під навіс, якщо зголодніє чи йому стане жарко, щоб з'їсти миску холодцю або холодної локшини і освіжитися. «Ми ж одна родина, не будь таким чужим. Твої двоюрідні сестри ще будуть покладатися на тебе, свого старшого брата!» — сказав він.

Ці слова змусили Хейцзи відмовитися від думки про оплату. Відтоді, маючи вільну хвилину, Хейцзи часто підходив, щоб допомогти подати миску чи помити посуд. Коли Сяоцао пригощала його холодцем чи локшиною, він більше не пропонував грошей, але працював ще старанніше!

Поїхавши на візку другого дядька, Хейцзи повернувся до села разом із ним та дівчатами. Діти, які гралися на краю села після вечері, побачивши повернення сестер Юй, миттю оточили їх і навперебій почали розпитувати:

— Сяоцао, Шаньху казала, що ти збираєшся купувати морські водорості, зібрані на березі. Це правда?

— Сяолянь, ці водорості, що схожі на траву, справді можна продати? Шаньху нас не обманює?

— Сяоцао, я сьогодні назбирав цілий кошик! Тільки не кажіть, що ви їх не візьмете!

— Так, так! Щоб назбирати ці водорості, я навіть забув нарізати трави для свиней, і мати мене добряче вилаяла! Будь ласка, скажіть, що ми не працювали даремно...

Голова Сяоцао аж загула від цього галасу. Нарешті знайшовши момент, коли всі затихли, вона твердо пообіцяла:

— Не хвилюйтеся, це я попросила Шаньху розповсюдити новину. Я вас точно не залишу з порожніми руками! Несіть водорості туди, де ми зазвичай приймаємо морепродукти. Я трохи перепочину і одразу почну зважувати!

Діти, які спеціально чекали на них на краю села, почувши це, кинулися по домівках з усіх ніг, боячись, що якщо прибіжать пізніше, родина Юй вже назбирає достатньо і не купить у них.

Юй Сяоцао прийняла гарячу ванну вдома і, переодягнувшись у чистий одяг, вийшла на вулицю. Там вона побачила понад десяток дітей, які зібралися біля їхнього будинку. Кожен із них тримав кошик, у якому було більше або менше морської волосистої капусти.

Юй Хай, жаліючи доньку, сказав їй сісти і відпочити, а сам узявся приймати водорості. Недарма кажуть: гуртом і батька легше бити. Хоча в кожному кошику було лише близько десятка цзінів, дітей було багато! У підсумку вони зібрали три-чотириста цзінів, і кошиків у родини Юй ледь вистачило.

Чжоу Шаньху задоволено потрусила в'язкою мідних монет у руці. Сьогодні вона навіть свою сестру, яка вишивала придане вдома, залучила до збору водоростей! Улов був чималим: вони заробили понад сорок монет! Хоча її сім'я нещодавно розбагатіла на розведенні курей і сорок монет не здавалися великою сумою, це були зароблені нею гроші. До того ж, мати сказала, що вона може залишити їх собі. Тепер і в неї з'явилися власні кишенькові гроші! Відтепер вона збиратиме більше водоростей, щоб поповнити свою скарбничку!

Пані Лю стояла на подвір'ї і стурбовано дивилася на кошики з водоростями. З її досвіду, щоразу, коли донька вигадувала щось новеньке, перші три дні бізнес ішов шаленими темпами, а потім поступово стабілізувався. Сьогодні, хоч бізнес і був хорошим, вони продали лише двадцять-тридцять цзінів холодцю з водоростей. А тут цілих три-чотириста цзінів! Погода така спекотна, якщо ці водорості зіпсуються, що ж тоді робити!