Золоті Поля

Юй Цао, чиє серце було сповнене надзвичайної тривоги, помітила, що погляд імператора зупинився на п'ятиколірному камені на її зап'ясті. З почуттям провини вона поспішно сховала руку за спину і раз у раз повторювала: "Немає простору, справді немає простору!"

Ця поведінка в очах Чжу Цзюньфаня виглядала як "на злодієві шапка горить", і він ще більше впевнився, що з тим кольоровим каменем щось не так.

У голові Цао пролунав сповнений презирства голос Каменя, що латає небеса: [Чого боїшся? Поки я, божественний камінь, тут, хіба я дозволю тобі постраждати? З моєю нинішньою магічною силою, якщо він наважиться заподіяти тобі шкоду, я, божественний камінь, негайно його знищу! Однак, за моїми спостереженнями, наразі він не має до тебе злих намірів. Цк-цк, у цього хлопця непоганий характер: зіткнувшись із такою великою спокусою, він навіть не подумав привласнити це собі!]

Почувши слова Каменя, що латає небеса, Юй Цао трохи заспокоїлася. Камінь сказав, що імператор лише "наразі" не має наміру привласнити це. Якщо дозволити йому і далі помилятися, хто знає, чи не змінить він думку коли-небудь. Зрештою, неймовірний простір і духовне джерело, здатне повертати до життя, — це надзвичайно сильне випробування для людського серця.

Він — найвищий імператор. У стародавньому суспільстві, де імператорська влада понад усе, навіть маючи захист Каменя, що латає небеса, вона не могла легко дозволити собі інші думки. Зрештою, вона хотіла бути лише звичайною селянкою і не бажала жити в бігах через царевбивство.

У такому разі, замість того, щоб він думав, ніби вона має неймовірний простір, краще зізнатися! Духовний камінь, який може покращити фізичний стан і прискорити ріст врожаю, мабуть, має меншу спокусу, ніж неймовірний простір, чи не так?

Юй Цао з силою прикусила нижню губу, і в роті розлився слабкий солонуватий присмак. Чжу Цзюньфань, здавалося, помітив її внутрішню боротьбу. Він мовчки дивився на неї з байдужим виразом обличчя. Побачивши, що вона міцно стиснула кулаки і, здавалося, прийняла рішення, він заговорив: "Ну що? Подумала? Зізнаєшся — отримаєш поблажливість, чи будеш пручатися — і будеш покарана суворо?"

"Якщо я відмовлюся відповідати, імператор відрубає мені голову?" — Юй Цао, чий вираз обличчя значно заспокоївся, відповіла запитанням на запитання.

Чжу Цзюньфань серйозно подумав дві секунди, усміхнувся і сказав: "Відколи я став імператором, я поклявся бути мудрим правителем. Якщо через простір у твоїх руках у мене виникне думка вбити тебе, це, здається, суперечитиме моїм ідеалам. Тому... вбити тебе я не вб'ю, але Міністерство покарань, схоже, може розв'язати будь-якого язика. Хочеш піти туди на екскурсію?"

"Звільніть мене від цього! Я ще не повнолітня, занадто криваві сцени шкідливі для здорового фізичного та психічного розвитку підлітків!" Хоча Юй Цао була дещо зацікавлена десятьма жорстокими тортурами династії Цін, якби їй справді довелося побачити їх на власні очі, вона б чемно відмовилася.

Чжу Цзюньфань скривив губи і сказав: "Підліток? У твоєму минулому житті твій молодший брат уже одружився, а ти все ще неповнолітня? Можливо, в тебе вже було кілька дітей, а ти тут прикидаєшся молодою."

"Це в тебе кілька дітей! Я була неодруженою молодою жінкою старшого віку! Навіть хлопця не мала, звідки б у мене взялися діти?" — Юй Цао набралася сміливості і люто глянула на нього.

"Неодружена молода жінка старшого віку, а ще маєш совість прикидатися неповнолітньою?" Рідко хто міг дозволити йому почуватися так легко, і Чжу Цзюньфаню захотілося подражнити її.

Юй Цао скривила губи і вперто відповіла: "Я маю на увазі психологічний вік! Завжди зберігати найчистіше дитяче серце — ось що найцінніше, чи не так?"

"Гаразд! Досить теревенити про дурниці! Швидше розповідай про свій простір: який він, наскільки великий, що там росте? Чи є там гібридний рис? А пшениця, яка дає тисячу цзінів з му?" Чжу Цзюньфань дійсно не мав наміру привласнювати простір. На його думку, скарби залежать від долі, їх неможливо отримати силою.

Юй Цао закотила очі, перервала низку запитань імператора і серйозно та урочисто сказала: "Ваша Величносте, справді немає ніякого простору!!"

"То що ж це за штука, яку ти ховаєш на руці? Не кажи мені, що це просто звичайний камінь!" — Чжу Цзюньфань витріщився на її зап'ястя з виразом обличчя "ти обманюєш привидів".

"Сам ти камінь, уся твоя родина — камені." Камінь, що латає небеса, закотив очі і гострив кігті збоку.

Юй Цао подумала хвилину, зняла браслет із п'ятиколірним каменем із зап'ястя, зробила два кроки вперед, простягнула йому і сказала: "Ваша Величносте, у вас гостре око, це дійсно не звичайний камінь. За його словами, він — один із п'ятиколірних каменів, що залишилися після того, як богиня Нюйва латала небеса. За десятки тисяч років вдосконалення він набув духовної свідомості, може перетворюватися на тварин або людей, а також вміє розмовляти..."

Почувши це, Чжу Цзюньфань подумав: "Цей камінь став демоном!" Він узяв камінь, подивився на нього зліва, справа, зверху, знизу і з виразом недовіри сказав: "Землячко, навіть якщо ти хочеш переконати мене, що в тебе немає простору, тобі не варто було вигадувати містичну казку, щоб обдурити мене! Я б швидше повірив, що з цього каменя вискочить мавпа, ніж те, що він сам удосконалився і став демоном, хе-хе... Ти тримаєш мене за дурня!!"

[Дурню, бовдуре, йолопе! Прибери свої брудні руки від мене, чого ти мацаєш? Хіба я, божественний камінь, дозволю такому простому смертному оскверняти себе?] У голові Чжу Цзюньфаня раптом пролунав дитячий, але пихатий голос Каменя, що латає небеса. Він так злякався, що його рука затремтіла, і він впустив п'ятиколірний камінь на підлогу. Цао поспішно зробила крок уперед, підняла Камінь, що латає небеса, і ніжно та дбайливо витерла його.

У голові Чжу Цзюньфаня знову пролунав голос, який, здавалося, був сповнений гніву від сорому: [Прокляття, ти посмів кинути мене, божественний камінь! Якщо я не дам тобі відчути свою силу, ти не дізнаєшся, чому квіти такі червоні!]

"Тан'юань, не можна!" З тону Каменя, що латає небеса, Юй Цао зрозуміла, що малюк справді розлютився, і поспішила зупинити його. Але не встигла вона договорити, як різьблене крісло з дерева наньму, на якому сидів Чжу Цзюньфань, раптом розсипалося на купу гнилих дощок. А він сам, одягнений в імператорське вбрання, незграбно сидів серед дерев'яної стружки з розгубленим виразом обличчя.

Раптом очі Чжу Цзюньфаня широко розплющилися, і в них читалася неймовірна недовіра. Виявилося, що з п'ятиколірного каменя в руці Цао випромінювалося слабке золоте світло. Воно повільно збільшувалося і збільшувалося, поки не перетворилося на золоту ляльку-малюка. Малюк був пухкеньким, одягненим лише в червоний нагрудник (дудоу). Його голі ручки й ніжки були схожі на корінці лотоса, а на голові стирчав хвостик, схожий на ракету, тож він виглядав точнісінько як малюк із новорічних картинок.

На обличчі малюка був самовдоволений вираз. Він пирхнув на нього і сказав: "Посмів виявити неповагу до мене, божественного каменя. Тепер ти знаєш мою силу? Наступного разу, якщо посмієш зробити таке знову, це буде не так легко, як просто падіння."

"...Цао, швидко вщипни мене, я ж не сплю, правда?" Дивлячись на малюка, що з'явився з нізвідки, Чжу Цзюньфань був ошелешений. Це надто містично, чи не так?

Юй Цао завагалася на секунду, а потім одразу ж зробила крок уперед, простягнула руку і добряче вщипнула імператора за його красиве обличчя. У душі вона раділа: мабуть, у всьому світі лише вона має нагоду вщипнути імператора за обличчя, і це було просто неймовірно приємно!

Чжу Цзюньфань розгадав її думки, сердито відштовхнув її руку, яка знущалася з його обличчя, і сказав: "Я сказав тобі вщипнути, а ти справді вщипнула!"

"Хе-хе, хіба це не наказ Вашої Величності? Як я могла не послухатися наказу? Ваш підданий виконував імператорський указ щипати за обличчя!" Юй Цао хитро усміхнулася, а її слова звучали дуже впевнено.

"Хто тобі дозволив щипати за обличчя? Якщо воно почервоніє, як мені потім показуватися людям? Збережи мені хоч трохи обличчя, га, землячко?" Чжу Цзюньфань потер щоку, яка боліла від щипка, і сердито подивився на дівчину. Вона справді не сприймала його як імператора!

Юй Цао кивнула і, як само собою зрозуміле, сказала: "Добре, наступного разу я не буду щипати за обличчя, виберу інше місце."

"Ти ще й сподіваєшся на наступний раз?" Чжу Цзюньфань вирячив свої тигрячі очі, випромінюючи ауру правителя, і нарешті змусив дівчину усвідомити різницю в їхніх статусах. Вона миттю відступила на кілька кроків і зупинилася на безпечній, як їй здавалося, відстані.

"Скажи, що це взагалі за річ?" Чжу Цзюньфань вказав на малюка, який гуляв по імператорському кабінету, мацав усе підряд і зовсім не почувався чужим.

Камінь, що латає небеса, побачивши неповагу в його словах, розлютився, узявся руками в боки, ставши схожим на чайник, і вигукнув: "Зухвалець! Як ти смієш так називати мене, божественний камінь. Схоже, падіння було занадто легким..."

"Добре, добре, добре! Це моя провина, ти не річ, так піде?" Чжу Цзюньфань почувався дуже пригніченим. Яким він є імператором, якщо дівчинка не сприймає його всерйоз і навіть сміє щипати за обличчя, а ця річ невідомого походження лає його і карає. Чи є хтось більш пригнічений, ніж він?

"Хм-хм! Дурна людино, я, божественний камінь, є учнем богині Нюйви. Я отримав наказ від богині Нюйви спуститися у світ людей для випробувань!" Камінь, що латає небеса, узяв фігурку сосни та довголіття з журавлем і почав колупати дзьоб журавля. Хм! Цей білий журавель, хизуючись тим, що він їздова тварина богині Ліньцзу, сміє дивитися на нього зверхньо і називати його впертим каменем. Побачимо, як ти зможеш відкрити рота, коли я відколупну твій дзьоб!

Чжу Цзюньфань глянув на Юй Цао, його очі були сповнені знаків питання. Юй Цао кивнула і сказала: "Тан'юань — це нинішнє ім'я Каменя, що латає небеса. Він випадково визнав мене своєю господаркою. Якби не він, я, можливо, вже давно померла б і не мала б шансу переродитися в цій епосі. Коли його чесноти будуть довершені, він, природно, покине цей світ."

Чжу Цзюньфань, однак, подумав про інше. Він насупив брови, і його очі наповнилися тривогою: "З твоїх слів випливає, що твоя здатність вирощувати високоврожайне зерно має до нього безпосереднє відношення. Якщо він піде в майбутньому, то..."

Юй Цао подумала і сказала: "Духовна енергія, яку випромінює Камінь, що латає небеса, під час свого самовдосконалення, збирається у воді і може стимулювати ріст сільськогосподарських культур. Наші ранні овочі змогли дати врожай провесною саме завдяки цьому. Висока врожайність нашої кукурудзи та пшениці також пов'язана з ним. Однак до його відходу ще кілька десятків років. Якщо ми будемо ретельно їх вирощувати, то обов'язково зможемо вивести високоврожайні сорти. Я вже доручила орендарям на маєтку збирати відносно великі колоски пшениці і продовжувати їх ретельно вирощувати... Вірю, що за кілька років урожайність пшениці знову зросте, і тисяча цзінів з му більше не буде мрією..."

"Добре! Я не помилився в тобі!! Чи зможуть люди в усьому світі наїстися досита, залежить тільки від тебе... До речі, якщо посадити насіння тих культур, які ти виростила, без духовної енергії цього Каменя, чи зможе воно підтримувати таку високу врожайність?" Чжу Цзюньфань висловив свої побоювання.