Золоті Поля

— Третій пане, як це ви? — Капітан варти Чжен, розгледівши перед собою вкрай виснажену постать, ледве впізнав його і здивовано вигукнув.

Чжу Цзюньян, розгледівши того, хто прийшов, схопив капітана варти Чжена і нетерпляче запитав:

— Чжен Юнь, моя мати-принцеса... і Юй Цао, з ними все добре? Вони не поранені?

Капітан варти Чжен від його рук, що вчепилися в нього, мов кігті орла, аж вишкірив зуби від болю і поспішно відповів:

— Все добре, все добре!! Підлеглий зараз же відведе вас до її Високості Ванфей.

Чжу Цзюньян відпустив руку, що міцно стискала плече співрозмовника, і його серце перестало бути таким напруженим, як щойно. Капітан варти Чжен вказував шлях попереду. Завдяки вказівкам Цао, охоронці заміського маєтку князя могли вільно пересуватися в лісі білого туману.

Капітан варти Чжен кинув погляд у той бік, звідки прийшов принц, і підрахував час. Вчора близько полудня вакоу висадилися на берег. Якщо новину відправили терміновим донесенням за вісімсот лі, то до столиці вона мала б дійти пізно вночі. Третій пан, мабуть, щойно отримавши звістку, одразу ж помчав до села Дуншань!

Дістатися до села Дуншань всього за трохи більше ніж один день — це означає абсолютно всю дорогу невпинно підганяти коня, не поступаючись швидкістю терміновому донесенню за вісімсот лі. Скільки ж коней довелося загнати до смерті на цьому шляху? А де Уюнь, кінь Третього пана? Невже теж загинув по дорозі? Третій пан зазвичай здається холодним і безсердечним, але до її Високості Ванфей він справді виявляє глибоку синівську шанобливість; недарма Ванфей любить його більше, ніж спадкоємця і другого пана!

Звідки ж йому було знати, що принц, якого він подумки хвалив, у своєму серці хвилювався за Юй Цао ще більше. Хоча Чжу Цзюньян також турбувався про матір-принцесу, але поруч з нею було понад двадцять охоронців з неабиякими навичками, а також десятки слуг з усього заміського маєтку, тому відносно вона була в більшій безпеці.

А ось дороговказ його серця, Юй Цао: у її родині, окрім батьків, були лише старі та малі. Якби вони зіткнулися з вакоу, то не мали б ані найменшої сили для опору! Під час шаленої скачки дорогою в його думках постійно проминали її білосніжне личко, сповнене жаху, та закривавлена полотняна спідниця... Демон, що довго дрімав у його душі, знову мав намір прокинутися. Він відчайдушно пригнічував у собі маніакальну лють, боячись, що після зриву він втратить розум, затримає час порятунку, і Цао тоді...

Можливо, він і сам не помічав, наскільки міцним був зв'язок у його серці з цією кмітливою та милою дівчинкою, що він навіть перевершував його глибоку любов і прихильність до матері-принцеси.

Обійшовши натовп жителів села Дуншань, капітан варти Чжен швидко привів принца Цзюньяна до їхньої окремої печери. У ту мить, коли Чжу Цзюньян переступив поріг, він з першого погляду побачив у кутку струнку і чарівну постать, що стояла до нього спиною і поралася біля простої плити. Тієї ж миті вся його внутрішня тривога і неспокій розвіялися без сліду. Лише одна проста знайома спина заполонила його серце, і якесь порожнє місце всередині заповнилося до країв.

— Третій пане? — Капітан варти Чжен повернув голову і, побачивши, що той зупинився, зачаровано дивлячись у якийсь куток, не втримався і здивовано покликав його.

Немов щойно прокинувшись від сну, Чжу Цзюньян пересунув свої довгі ноги і широкими кроками попрямував до тієї постаті, за яку так сильно хвилювалося його серце.

— Третій пане!

— Принце! — Люди, що поралися у зовнішній частині печери, в цей час також помітили Чжу Цзюньяна і навперебій радісно й здивовано віталися з ним.

Хіба принц не в столиці? Кілька днів тому він передавав звістку, що йому знадобиться ще понад півмісяця, щоб завершити свої справи. Як же він міг з'явитися в печері? Юй Цао, сповнена сумнівів, обернулася, але не встигла вона розгледіти все перед собою, як її уклали в теплі й палкі обійми.

Тіло Юй Цао на мить заціпеніло. За обидва свої життя її ще ніколи так близько не обіймав чоловік, і її обличчя миттєво стало таким гарячим, що на ньому можна було б смажити яйця. Ці обійми були сповнені чоловічого аромату, де легкий запах поту змішувався з нотками амбри, що анітрохи не викликало відрази. Але... її личко, здавалося, притиснулося до його преса, а якби трохи нижче... В очах Юй Цао з'явився жах, і вона з силою відштовхнула його від себе.

Пані Лю, яка стояла поруч і допомагала, від здивування випустила з рук лопатку, що з брязкотом впала на землю. Вона вказувала пальцем на Чжу Цзюньяна, водночас стривожена і розлючена. На очах у стількох людей її доньку обіймав принц Цзюньян. Чоловік і жінка не повинні торкатися одне одного, що ж буде з репутацією її доньки? Якби принц Цзюньян мав до її Цао щирі наміри, це ще півбіди! А якщо принцу просто захотілося чогось новенького... що тоді робитиме її бідна Цао?

— Добре, що ти в порядку, я мало не вмер від хвилювання! — Чжу Цзюньян, під пильним поглядом майбутньої тещі, яка дивилася на нього, наче на злодія, відчув, як на його вродливому обличчі поступово з'являється рум'янець. Обіймати чиюсь доньку на очах у її матері було справді непристойно. Але почуття переповнили його, і він не зміг стриматися.

Юй Цао, побачивши, що її мати стоїть, наче зачарована заклинанням нерухомості від Сунь Укуна, з виряченими очима, люто зиркнула на винуватця і роздратовано сказала:

— Ця сестриця почувається просто чудово!!

— Ким це ти себе називаєш "сестрицею"? Ти ж народилася на сім-вісім років пізніше!! Ану назви мене "братик Цзюньян", дай-но послухати!! — Чжу Цзюньян, побачивши її рум'яне обличчя та охайний одяг, остаточно заспокоївся в серці, і, не стримавши язика, знову почав базікати дурниці.

"І не мрій!!" — подумки лаялася Юй Цао. Ще чого, "братик Цзюньян", аж нудить від таких ніжностей! Ця сестриця прожила два життя, і якщо скласти мій вік, я б могла бути тобі тіткою. Хочеш скористатися мною? Дзуськи!

Куточки губ Чжу Цзюньяна вигнулися в легкій усмішці, і він тільки-но хотів щось сказати, як раптом насупив брови і, принюхавшись, промовив:

— Що це за запах? Здається, пахне підгорілим м'ясом...

— Моя тушкована курка з грибами!! Мамо, страва підгоріла! Швидше дайте мені лопатку!! — Юй Цао теж відчула запах горілого, поспішно забрала лопатку з рук пані Лю і почала перемішувати страву, яку вже час було знімати з вогню. На щастя, підгоріло лише кілька шматочків курки, що прилипли до казанка, а решта була цілком придатною для їжі.

Поки вона рятувала свою "тушковану курку з грибами", Чжу Цзюньян привітався з нею і під проводом Мей Сян попрямував до кам'яної печери, де мешкала принцеса Цзін. Щойно принцеса Цзін побачила сина, хоч на її обличчі й сяяла усмішка, вона невпинно хитала головою і важко зітхала:

— Недарма ті сільські жінки кажуть про синів "як з'явилася дружина — забув про матір". Цао ще навіть не твоя дружина, а вже стала важливішою за мене, твою рідну матір!

— Матінко, що ви таке кажете! Хіба я не тому, що просто спершу побачив її зовні? Я лише привітався і перекинувся з нею кількома словами... — Чжу Цзюньян, трохи зніяковівши, все ж спробував виправдатися.

— О? Лише привітався? А я чомусь чула, що хтось, тільки-но увійшовши, одразу ж кинувся обійматися? Ще й на очах у її матері! Якби я була матір'ю Цао, лопатка в моїх руках вже давно б опустилася на твою голову! — Принцеса Цзін усміхнулася, прикривши рота, піддражнюючи свого сина.

Чжу Цзюньян дещо збентежено промовив:

— Матінко, я взагалі ваш рідний син? Хіба так можна ставати на бік чужих людей?

Поки мати з сином розмовляли в печері, у зовнішній печері пані Лю вагалася, хотіла щось сказати і зупинялася, але зрештою не витримала і тихо нагадала доньці:

— Цао, надалі з принцом... старайся триматися на певній відстані. Не кажучи вже про те, що ти ще мала, у стосунках між чоловіком і жінкою завжди страждає жінка! Доки не вийдеш заміж, у жодному разі не дозволяй ніяких близьких дій...

Юй Цао це здалося трохи смішним, але, дивлячись на стурбоване обличчя матері, вона поспішно кивнула:

— Мамо, не хвилюйтеся! Я знаю міру. Принц теж не з тих легковажних людей, просто щойно... напевно, він занадто хвилювався за нас, тому на мить втратив контроль над собою.

— Ти змалку маєш розважливу вдачу, я лише хочу тебе попередити: нізащо не дай себе обдурити солодким чоловічим словам. Жінко, тільки тоді, коли ти любиш, поважаєш і цінуєш себе, чоловік буде цінувати тебе.

Пані Лю відчула, що донька ще мала, і не варто заглиблюватися в цю тему; пізніше вона поступово її навчить. Вона виклала тушковану курку з грибами з казанка на дві тарілки. Меншу тарілку вона мимохідь передала служниці з маєтку, щоб та віднесла її принцесі Цзін. Умови в печері були досить суворими, а Цао мала хороші кулінарні навички, тому турбота про харчування принцеси Цзін також лягла на їхні плечі.

Чжу Цзюньян, відчувши аромат, вийшов з печери. Дивлячись на тушковану курку з грибами, яку несла Лань Сян, він з усмішкою підійшов ближче до Цао і промовив:

— Ого! Харчування непогане! Здається, ви тут живете досить сито і комфортно. Я даремно хвилювався!

Юй Цао поглянула на його неохайний вигляд і з огидою зморщила ніс, кажучи:

— Ти ніби щойно з табору для біженців вийшов! Подивися, який ти брудний, швидко йди вниз до струмка і помийся...

— Цао, як ти розмовляєш з принцом? Швидко вибачися! — Пані Лю, побачивши, що донька говорить зовсім нечемно, злякалася, що принц розгнівається, і поспішила згладити ситуацію.

Чжу Цзюньян квапливо розтягнув губи в м'якій і теплій усмішці, сказавши майбутній тещі:

— Все гаразд, тітонько! Надалі ставтеся до мене як до рідного племінника, не будьте такою відстороненою! Те, що Цао так зі мною розмовляє, свідчить про те, що вона не вважає мене чужим. Я тільки радію цьому!

— Бачите? Цій людині просто бракує суворої руки... — Юй Цао зробила самовдоволений вираз обличчя дріб'язкової людини, що досягла свого.

Чжу Цзюньян скорчив їй гримасу, яка ніби казала: "Побачимо згодом, як я тебе провчу", і під проводом капітана варти Чжена через отвір з одного боку печери кількома стрибками спустився зі скелі заввишки в понад десять метрів. У долині цілий рік панувала весна, зараз якраз був кінець весняного сезону, тому вода у струмку не була надто холодною. Чжу Цзюньян змив у ній увесь дорожній пил, переодягнувся у свіжий одяг, і втому з його тіла ніби рукою зняло.

Під час обіду Чжу Цзюньян, хоч і дуже хотів сісти за один стіл з Юй Цао, все ж, зважаючи на матір-принцесу, неохоче зайшов до їхньої печери. Принцеса Цзін піддражнила його:

— Твої очі вже так прилипли до неї, що й назад не відірвати! Раз тобі так важко розлучатися, залишався б їсти надворі. Коли я їм сама, то можу з'їсти на кілька шматків більше!

— Матінко, як ви самі зможете з'їсти так багато страв? Краще ваш син допоможе вам їх знищити!! — Чжу Цзюньян вибрав шматочок курячого стегенця, поклав його на рис принцеси Цзін і додав: — Коли ваш син вирушав сюди, батько-князь наказував знову і знову, щоб я обов'язково добре піклувався про вас. Ви повинні їсти більше; якщо ви схуднете від голоду, батько точно здере з мене шкуру!

— Негіднику, тільки й знаєш, що жартувати з матері! Обережніше, бо батько відшмагає тебе по сідницях. — Щоки принцеси Цзін спалахнули рум'янцем; хоч їй і було за сорок, вона все ще виявляла дівочу сором'язливість. У сяйві нічної перлини вона нагадувала розквітлий лотос, який у своїй пишності зберігав частинку витонченості. Недарма князь Цзін стільки років кохав лише її одну!

— Матінко, пощадіть мене! Ваш син більше так не буде... — Чжу Цзюньян, немов той Лао Лай-цзи, почав розважати свою матір. З сином поруч настрій принцеси Цзін покращився, і навіть їжі вона з'їла на кілька шматків більше, ніж учора, а смажені дикі овочі здалися їй особливо солодкими...