Золоті Поля

— Не тягни час, кажи швидко! До чийого дому вона зайшла? — хоч тон Сяоцао і був грізним, але її маленька постать і великі милі очі не вселяли особливого страху.

Низький бандит продовжував торгуватися:

— Я ж сказав, ви маєте пообіцяти, що відпустите мене! Інакше можете мене вбити, я все одно нічого не скажу...

Юй Сяоцао аж засміялася від злості. Вона холодно хмикнула і мовила:

— Не скажеш? Це легко владнати! Паничу Чжу, чи не могли б ви супроводити мене до повітової управи? Таких небезпечних злочинців краще передати владі! Я не вірю, що місцеві катівні не зможуть розв'язати тобі язика!!

— Ні! Благаю, тільки не це!! — побачивши, як дівчинка почервоніла від гніву, низький бандит зрозумів: якщо його справді віддадуть владі, йому точно кінець! Залишаючись у руках цієї дівчинки та її родини, він мав хоч якийсь шанс вижити. Він поспішно закричав: — Я все розповім!

Під пильним поглядом Сяоцао низький бандит покірно зізнався:

— Та дівчина зайшла до садиби під назвою «Маєток Фанів». Виглядала вона дуже велично, мабуть, там живуть багаті й впливові люди. Я тоді ще пошкодував, що не запросив більше срібла!

Маєток Фанів? Здається, в місті немає іншого «Маєтку Фанів», крім дому її хрещеного батька? Служниця хрещеного найняла вбивць, щоб її вбити? Крім тієї дівчинки Ся Фужун, навряд чи це міг бути хтось інший!

Юй Сяоцао міцно насупила брови. Тепер їй довелося по-новому оцінити Ся Фужун. Вона завжди розуміла, що та її недолюблює, але ніколи не сприймала племінницю хрещеної всерйоз. Вона думала, що це звичайні ревнощі маленької дівчинки, яка бореться за увагу. Хто б міг подумати, що дитина десяти з гаком років може бути настільки жорстокою, щоб бажати їй смерті!

Чжу Цзюньсі здивовано спитав:

— Маєток Фанів? Хіба це не міська резиденція генерала Фаня? Генерал Фань — твій хрещений батько, чи не так? Моя мати-княгиня казала, що твої хрещені душі в тобі не чують. Як вони могли дозволити служниці зі свого дому найняти вбивць проти тебе? Цей негідник точно бреше!

— Паничу, мене несправедливо звинувачують! Клянуся небом, та служниця справді зайшла до садиби під назвою «Маєток Фанів»! — низький бандит поспішив виправдатися.

Юй Сяоцао детально розпитала про зовнішність та статуру тієї служниці і ще більше переконалася у своїх підозрах. Цього разу Ся Фужун взяла зі столиці лише одну служницю другого рангу на ім'я Цзисян. Вона прислуговувала їй ще в домі родини Ся і була її довіреною особою. Більшість слуг у міському маєтку Тангу були переведені зі столичного дому генерала, тому єдиною, ким Ся Фужун могла безперешкодно розпоряджатися, була Цзисян.

— Чи це правда, чи ні — дізнаємося, коли мій хрещений знайде цю людину і допитає її. Паничу Чжу, чи не допоможете ви закинути цих двох на мій візок? Хрещений уже, мабуть, повернувся до села Дуншань, — Сяоцао вирішила, що Ся Фужун має отримати суворий урок.

Ця Ся Фужун у такому юному віці виявилася такою підступною та злою. Лише через те, що хрещені добре ставилися до Сяоцао, вона найняла вбивць! А якби в майбутньому в хрещеної з'явилася власна дитина, ця жорстока дівчина могла б нашкодити їй, і тоді вже було б пізно плакати!

Панич Чжу не міг залишити восьми-дев'ятирічну дівчинку наодинці з двома небезпечними злочинцями. Він вирішив довести добру справу до кінця: супроводити дівчинку до села Дуншань, передати її особисто в руки генералу Фаню, а вже потім повертатися до міста.

Через цю затримку на вулиці вже стемніло. На щастя, дорога була рівною і добре знайомою, тож швидкість віслючка не зменшилася. Коли вони наближалися до в'їзду в село, почувся швидкий стукіт копит, і висока постать на коні гукнула:

— Це Сяоцао?

Сяоцао поспішила відповісти:

— Хрещений, це я!!

Невдовзі в сутінках чітко з'явився Фань Цзичжень верхи на високому коні. Під'їхавши до Сяоцао, він спершу пильно оглянув її з ніг до голови, а переконавшись, що все гаразд, дорікнув:

— Чому так пізно? Хіба не знаєш, що родина хвилюється?

Сяоцао відчула образу і не встигла нічого сказати, як Чжу Цзюньсі, склавши руки в шанобливому жесті, втрутився:

— Генерале Фань, ваша донька дорогою зустріла бандитів і була дуже налякана, тож не сваріть її!

— Що? Які бандити настільки знахабніли, що посеред білого дня наважилися грабувати доньку Фаня Цзичженя?! Видно, їм життя набридло!! — почувши це, Фань Цзичжень миттю спалахнув гнівом. Його могутній, наче дзвін, голос налякав нічних птахів у навколишньому лісі, і вони з переляку злетіли в небо.

— Хрещений... — Сяоцао, яка за два свої життя ніколи не стикалася з такою небезпекою, побачила щиру турботу хрещеного, і її очі наповнилися сльозами, а голос затремтів.

Фань Цзичжень миттю зіскочив з коня, з болем у серці пригорнув доньку і почав заспокоювати:

— Доню, не бійся, хрещений тут! Ось я зараз злуплю шкуру з цих клятих бандитів, щоб помститися за мою донечку!

У Чжу Цзюньсі аж куточки губ сіпнулися: чи варто говорити про такі криваві речі перед восьми-дев'ятирічною дівчинкою?

Він дивився, як маленька дівчинка, що раніше була такою сильною, тепер ридає в обіймах генерала Фаня, і подумки зітхнув: зрештою, вона лише дитина. Хоч би якою спокійною і сильною вона здавалася, побачивши рідних, вона теж виявляє слабкість!

Побачивши, що дівчинка плаче аж до гикавки, він переказав генералу Фаню те, що розповів бандит:

— Якщо той бандит не бреше, то у вашому домі завівся зрадник. Генерале Фань, вам варто провести ретельне розслідування, щоб уникнути подальших бід.

Фань Цзичжень, який саме незграбно витирав сльози доньці, почувши це, зупинився. Він випростався, подивився Чжу Цзюньсі просто в очі й серйозно мовив:

— Дякую вам, другий паничу Чжу, за сьогоднішню допомогу. Іншим разом я, Мінчже, особисто прийду подякувати вам. Я обов'язково розслідую цю справу до кінця і не дозволю жодному шкіднику, що посягнув на мою доньку, уникнути покарання!

Чжу Цзюньсі ввічливо відповів кількома словами і поспішив попрощатися, щоб повернутися до міста.

Повернувшись до села Дуншань, Фань Цзичжень, сповнений вбивчого наміру, схопив бандитів по одному в кожну руку і з силою кинув їх на землю. Він наступив на ногу одному з них, і пролунав хрускіт зламаної кістки. Високий бандит, чию ногу щойно зламали, закричав як різане порося.

Низький бандит, зляканий суворим і зарослим щетиною обличчям Фаня Цзичженя, поблід і почав безперестанку бити поклони, аж поки не розбив лоба в кров, благаючи:

— Пане, змилуйтеся! Пане, змилуйтеся!!

Фань Цзичжень витріщив свої великі, як мідні дзвони, очі і гримнув:

— Кажи! Хто наказав вам це зробити? Той, хто посмів торкнутися доньки Фаня Цзичженя, мусить перевірити, чи вистачить йому життів, щоб за це розплатитися!!

Низький бандит поспішно відповів:

— Це була маленька служниця з Маєтку Фанів. Вона дала нам гроші і наказала скинути цю маленьку пані зі скелі, щоб це виглядало як жахливий нещасний випадок. Сказала, що решту грошей віддасть, коли справа буде зроблена... — і він знову детально описав зовнішність тієї служниці.

Пані Фань, яка вийшла на шум, у цей час з тривогою обіймала Сяоцао, тихо її заспокоюючи. Вона відчувала страх, що накочував хвилями: таку слухняну й розумну доньку вона могла більше ніколи не побачити... Пані Фань ще міцніше притиснула Сяоцао до себе.

Лінлун, що стояла поруч із пані Фань, почувши опис служниці від бандита, здивовано промовила:

— Має родимку розміром із рисове зернятко біля куточка рота? Хіба це не Цзисян, служниця панночки-племінниці?...

Чженьчжу, що стояла поруч, легенько смикнула її за рукав. Лінлун глянула на вираз обличчя своєї пані і миттю замовкла! Хоча панночка-племінниця зазвичай не ладила з панночкою Сяоцао, невже вона могла бажати їй смерті?

Обличчя пані Фань похмурніло, а в душі здійнялася справжня буря. Вона й подумати не могла! Вона виростила жорстокого вовка просто біля себе! Колись, не маючи власних дітей, вона захотіла взяти до себе племінницю, щоб та складала їй компанію. Тоді семи-восьмирічна Ся Фужун здавалася їй милою та чарівною, тому вона обрала саме її. Пані Фань знала, що в дівчинки є свої хитрощі. Зрештою, в такій родині, як родина Ся, вижити без хитрощів було неможливо.

Вона також знала, що Ся Фужун не любить її названу доньку. Пані Фань думала, що це звичайні ревнощі маленьких дівчаток, які не призведуть до нічого серйозного. Вона ніяк не очікувала, що дівчинка виявиться настільки злісною і зажадає смерті її доньки...

— Служниця кузини? Але ж я з нею не маю жодних ворожих стосунків, чому ця служниця захотіла мене вбити? І звідки в неї стільки грошей на найманих убивць? — Сяоцао навмисно вдала з себе наївну і тихо запитала.

Кулаки Фаня Цзичженя хрустіли від напруги. Він схопив низького бандита за комір, піднявши його в повітря, наче мертвого собаку, і грізно запитав:

— Коли та служниця приходила до вас? На коли ви домовилися про передачу решти грошей?

Бандит, якого душив комір, закочував очі і уривчасто відповідав:

— Це... це було вчора по обіді! Вона сказала, що сьогодні ця маленька пані сама поїде до міста і повернеться надвечір — це ідеальний час для нападу. Ми домовилися, що я отримаю гроші післязавтра, вона сказала, що має переконатися в успіху справи, перш ніж платити... Кхе-кхе!!

Коли бандит був уже на межі удушення, Фань Цзичжень розтиснув пальці, і той важко впав на землю, надривно кашляючи.

Фань Цзичжень подивився на дружину і, трохи подумавши, запитав:

— Коли твоя племінниця їздила до міста?

Пані Фань похмуро подивилася на нього і без емоцій відповіла:

— Вчора вранці вона сказала, що погано почувається і хоче поїхати до міста до лікаря, тож взяла з собою служницю Цзисян. Я запропонувала поїхати з нею, але вона ввічливо відмовилася...

Сяоцао зрозуміла, що хрещеній зараз дуже боляче, тому швидко схопила її за руку і з тривогою подивилася на неї. Пані Фань опустила очі, зустрілася з чистим поглядом доньки, який був ясним, як нічне небо, і видавила з себе усмішку, щоб показати, що з нею все гаразд.

Так, вирісши в такій сім'ї, хоч її й захищала стара пані, вона все ж не могла не стикатися з брудом. Надивившись на жорстокість інтриг у жіночій половині дому, де вбивали без крові, пані Фань швидко опанувала себе. Її названа донька щойно пережила смертельний переляк, але все ще турбувалася про неї і намагалася втішити — ця дитина справді була варта всієї її любові!

— Це ж не може бути кузина, правда? Вона ще така юна, хіба здатна на такий підступний злочин? Хрещений, хрещена, може, ми помиляємося щодо неї? — Сяоцао широко розплющила очі, вдаючи цілковиту недовіру.

Фань Цзичжень насупився, холодно всміхнувся і мовив:

— Вона чи ні — ми легко це перевіримо. Сяоцао, ти сьогодні додому не підеш. Я візьму твого батька, і ми розіграємо одну виставу...

Того ж вечора все село Дуншань було підняте на ноги! Чому? Бо донька родини Юй Хая поїхала до міста, а надворі вже ніч, і вона досі не повернулася.