Розділ 489. Переддень Нового року
Повернувшись, Юй Сяоцао довго і серйозно розмірковувала, перш ніж вирішила приготувати «Суп з евкомією для зміцнення попереку», «Суп з цистанхе для живлення нирок» та «Суп з баджі та свинячим шлунком» — ці кілька видів лікувальних страв для підвищення життєвих сил, а чай для щоденного пиття замінити на чай з ягід годжі. Вона також написала багато зауважень щодо харчування: що можна їсти, а від чого слід утриматися... розписавши кілька аркушів паперу.
Дивлячись на свої написані пензлем ієрогліфи, що нагадували сліди від собачих лап, вона відчула, що це якось соромно показувати (Чжу Цзюньян саркастично зауважив: Хіба тільки «якось»? Трирічна дитина, яка щойно почала вчитися писати, пише краще за тебе!), а її молодший брат, єдиний у сім'ї, хто писав гарно, ще не пішов на канікули, тому вона притягнула принца Яна як безкоштовну робочу силу, щоб він переписав начисто рецепти та зауваження.
Коли підготовлені пакунки з лікарськими травами та способи приготування лікувальних страв доставили до маєтку Великої старшої принцеси. Побачивши знайомий почерк, Велика старша принцеса з усмішкою похитала головою. Всі кажуть, що її внучатий племінник поклав око на Юй Сяоцао, якій ледве виповнилося десять з гаком років, і навіть змінив заради неї свій характер; спочатку вона думала, що в цих чутках неминуче є перебільшення, але тепер здається, що ці чутки не такі вже й безпідставні!
Вона передала пакунки з лікарськими травами імператорському лікарю, що чекав поруч, та кільком запрошеним відомим лікарям. Це не означало, що Велика старша принцеса не довіряла Юй Сяоцао, просто справа стосувалася такого важливого питання, як продовження роду маєтку маркіза Аньніна, тому не можна було не бути обережними!
Імператорський лікар і кілька відомих лікарів по черзі оглянули підготовлені трави та уважно вивчили способи їх приготування, після чого не змогли втриматися від захоплення. Усі це були чудові рецепти для зігрівання та живлення ян нирок, зміцнення селезінки та підживлення нирок! Використання ліків було настільки незвичайним та витонченим, про що навіть вони, ці старі діди, ніколи б не додумалися.
Велика старша принцеса, побачивши, що кілька старих дідуганів палко обговорюють рецепти, з легким невдоволенням сказала: «Ви вже все оглянули? Чи підходять ці рецепти лікувальних страв до симптомів мого онука? Якщо їх можна використовувати, то нехай служниці скоріше заберуть їх для приготування. На день раніше почне приймати — на день раніше одужає».
Імператорський лікар та старі лікарі один за одним закивали і сказали: «Можна! Це все просто чудові рецепти лікувальних страв. Не знаємо... хто ця дивовижна людина, яка виписала ці рецепти? Чи не могли б ви познайомити мене з нею?»
Велика старша принцеса злегка похитала головою і відповіла: «Та божественна цілителька не хоче, щоб інші знали про неї, тому...»
Багато відлюдкуватих божественних цілителів не так легко виходять у світ, а також мають нетовариський та дивакуватий характер, тому після слів Великої старшої принцеси старі лікарі також один за одним висловили розуміння. Після того як кілька відомих лікарів попрощалися, імператорський лікар Лю, запрошений з палацу, трохи поміркувавши, сказав: «Старша принцесо, якщо я не помиляюся, ці рецепти, ймовірно, виписала принцеса повіту Цзіньань, чи не так?»
«Чому ви так вважаєте?» — Велика старша принцеса підняла брови, взяла чашку з чаєм, що стояла під рукою, опустила голову і зробила невеликий ковток, незворушно запитавши.
Імператорський лікар Лю з посмішкою відповів: «Чи пам'ятає Старша принцеса, як одного разу Перший принц був небезпечно хворий, і вся Імператорська лікарня була безсила, аж поки принцеса повіту Цзіньань не вилікувала його за допомогою народного рецепта. Шкода, що того дня цього старого не було в палаці, інакше я неодмінно попросив би принцесу повіту дати мені кілька настанов. Кожен лікар має свій унікальний підхід до складання ліків. Цей старий свого часу вивчав особливості того, як складає ліки принцеса повіту Цзіньань, і з цими лікувальними стравами є чимало спільного».
Велика старша принцеса підняла очі і поглянула на нього. Цей старий дідуган недаремно був найкмітливішим і найздібнішим у вивченні складних та незрозумілих хвороб в Імператорській лікарні. Спочатку, коли вона запросила його оглянути Пена з дружиною, вона також мала надію, чи не станеться дива завдяки йому, але на жаль... На щастя, у її онуки є надійна подруга, і схоже, що для маєтку маркіза Аньніна ще є порятунок!!
Поки спадкоємець маркіза Аньніна активно співпрацював, вживаючи лікувальні страви та п'ючи лікувальний чай, Свято Весни наближалося просто на очах, і весь маєток Юй був зайнятий підготовкою до свята. Хоча новорічну вечерю вирішили провести в ресторані «Чженьсю», але для Нового року не можна було не підготувати достатньо овочевих та м'ясних страв. Зрештою, родина Юй збиралася залишитися в столиці до кінця першого місяця.
Родини Юй та Фан жили неподалік одна від одної. Пані Фан, побоюючись, що родина Юй, яка вперше зустрічає Новий рік у столиці, може розгубитися, час від часу приходила наглядати за ними. Свою здібну служницю Лінлун вона навіть відправила до пані Лю, щоб та допомогла їй навчити кількох служниць.
Кожного Нового року вся родина завжди разом бралася за приготування чогось смачненького, і для пані Лю це теж був перший раз, коли вона організовувала таку велику справу. Щодня управитель та старша управителька повинні були звертатися до неї за вказівками та звітувати про справи як усередині маєтку, так і за його межами, а також розподіляти обов'язки для кожного слуги та служниці. На щастя, управитель та старша управителька виявилися досить здібними, до того ж Сяоцао та пані Фан час від часу приходили на допомогу. Тому пані Лю від початкової метушні та плутанини поступово почала поратися зі справами легко і впевнено.
Двадцять восьмого числа дванадцятого місяця Сяошитоу, долаючи вітер та сніг, прибув до столиці разом з директором Юанєм. Директор Юань, щойно в'їхавши до столиці, навіть не повернувся до свого дому, а відразу попрямував до маєтку Юй, прикриваючись гарним приводом: відвезти свого маленького учня додому.
Коли директор Юань прибув до маєтку Юй, його слова — як прямо, так і завуальовано — натякали на одне: він скучив за кулінарною майстерністю дівчинки Юй. Юй Сяоцао, будучи вдячною йому за турботу та виховання її молодшого брата, звісно ж, не стала йому відмовляти, тому власноруч стала до плити й накрила стіл з чудовими стравами. Вона також спеціально сходила до сусідньої садиби, щоб запросити Тайшанхуана приєднатися до трапези.
«Нечесно! Дівчинко Юй!! Подумати тільки, ти вже більше півроку в столиці, і навіть не згадала про те, щоб запросити мене, П'ятого пана, на обід. А як тільки цей Юань повернувся, ти відразу розстаралася й приготувала гарні страви для частування, це ж занадто упереджене ставлення, чи не так? Ні, я повинен замовити кілька страв, щоб компенсувати шкоду моїй пораненій душі», — Тайшанхуан, запихаючись шматками тушкованої свинини, напівжартома скаржився.
Юй Сяоцао вже звикла до характеру Тайшанхуана, що нагадував старого пустуна, і, стиснувши губи в усмішці, сказала: «Які б страви ви не захотіли замовити, якщо ця маленька дівчинка вміє їх готувати, я неодмінно не розчарую вас».
«Курка Гунбао, голова риби з рубаним перцем чилі, реберця в кисло-солодкому соусі, м'ясо Гобао...» — згадуючи всі ті делікатеси, які він їв у минулому житті, у Тайшанхуана ледь слинка не потекла. Нарешті з'явилася землячка, яка вміла готувати, тож треба було гарненько її повизискувати.
Директор Юань більше не міг на це дивитися: «Тайшанхуане, ви замовили стільки страв, ви зможете їх доїсти? Такі хороші речі марнувати — це ж який гріх! Якщо вам захочеться поїсти, просто приходьте наступного разу разом зі мною!»
«Старий Юаню, ти порушив правила! Ми ж домовлялися, що сьогодні тут тільки П'ятий пан, і ніякого Тайшанхуана. Штрафую тебе... пізніше, коли принесуть замовлені мною страви, тобі забороняється навіть торкатися до них паличками. Хм-хм!» — Тайшанхуану вже давно не подобалося, що той забирає в нього смачну їжу, тому він хитро і підступно засміявся.
Хіба ж міг директор Юань з цим погодитися? Він поспішно відповів: «П'ятий пане, невже ви один зможете подужати стільки страв? Зробимо так: цей старий сказав дурницю, тому сам себе оштрафує на три чарки, як вам таке?»
Тайшанхуан вихопив глечик з вином зі столу, пирхнув і сказав: «Ти досить непогано вмієш все прораховувати на свою користь. Цей глечик домашнього вина, яке зробила Сяоцао, має насичений смак і довгий післясмак, це просто абсолютний шедевр. У глечику залишилося не так багато, а ти тут вигадав самостійно оштрафувати себе на три чарки — це покарання чи винагорода? Ти прорахував таку вигідну справу? Ні, штрафом буде те, що ти вип'єш на три чарки менше».
У цей час за столом сиділи лише Сяошитоу та принц Ян. Дивлячись на двох старих, яким на двох було майже сто п'ятдесят років, і які сварилися за пів глечика вина, немов малі діти, вони безпорадно перезирнулися, вдали, що нічого не бачать, підняли свої палички і розпочали наступ на смачну їжу.
Юй Сяоцао підійшла, несучи тарілку з м'ясом Гобао, і побачивши, що директор Юань та Тайшанхуан ледь не побилися через вино, поспішно їх зупинила: «Сьогодні головне — це насолодитися смачною їжею, ні в якому разі не можна напиватися. Якщо ви нап'єтеся, хіба не зіпсуєте весь цей стіл зі стравами? Якщо вам обом так подобається, коли будете йти, просто візьміть кожен по одному глечику з собою!»
Почувши, що кожен з них зможе забрати з собою по глечику вина, обидва старигані перестали сперечатися, почали чокатися і пити, наїдаючись досхочу.
Незчулися, як настав переддень Нового року. Родини Юй та Фан з'їли смачну новорічну вечерю в окремій кімнаті ресторану «Чженьсю». Тієї ночі в столиці безперервно лунали звуки феєрверків і петард. Сидячи перед вікном в окремій кімнаті та спостерігаючи, як за вікном у нічному небі розквітає один за одним феєрверк, Юй Сяоцао мимоволі згадала про своїх рідних з минулого життя.
Невідомо, як зараз живуть її молодший брат і сестра? У день такого великого щастя вона випадково оступилася, і хто знає, чи не відчуває її молодший брат у своєму серці провину і гіркоту? З плином часу весь біль врешті-решт зітреться. Вона сподівалася, що в цей день, коли всі сім'ї возз'єднуються, її брат і сестра зможуть бути щасливими і благополучними...
«Гей! Про що ти думаєш? Я вже півдня махаю тобі руками, а від тебе немає жодної реакції!» — Чжу Цзюньян у чорному вбранні та чорному плащі з червоною облямівкою сидів верхи на високому коні, піднявши голову й дивлячись у її бік. Там, де тьмяніли вогні, прекрасна дівчина чекала серед снігу.
«Як ти тут опинився? Ти вже з'їв новорічну вечерю?» — Юй Сяоцао перехилилася через підвіконня так, що половина її тіла опинилася ззовні, а її усмішка була дещо затуманеною.
Чжу Цзюньян підняв брови і посміхнувся так, що його краса могла б підкорити цілі міста і країни: «Дівчинко, ти випила вина? Я знаю одне гарне місце, щоб подивитися на феєрверки, поїдеш?»
«Поїду! Чом би й не поїхати?» — Юй Сяоцао сперлася обома руками на підвіконня і під вигуки подиву родин Юй та Фан вистрибнула з вікна. Її сріблястий, як дзвіночок, сміх злився зі сніжною бурею: «Я лечу, лови мене...»
Новорічну вечерю родин Юй та Фан влаштували в окремій кімнаті на третьому поверсі. А це був цілий третій поверх!! У кімнаті запанувала тиша на дві секунди, після чого раптом зчинилася паніка. Сяолянь, яка разом із Юй Сяоцао перехилялася через підвіконня, милуючись феєрверками, у цей момент застигла з простягнутою вперед рукою, ніби намагаючись щось схопити. Молодша сестра стрибнула з третього поверху просто повз неї, ніби гігантський барвистий метелик, граціозно спускаючись крізь вітер і сніг. Вона встигла лише торкнутися краю одягу своєї сестри, але не встигла зловити її...
Чжу Цзюньян, що знаходився внизу, отетерів лише на короткі нуль цілих одну соту секунди, після чого пришпорив Шаньдянь, на якому сидів верхи, кинувся до місця падіння маленької дівчинки і, простягнувши свої сильні руки, точно та впевнено зловив її легке тіло.
«Ха-ха-ха... Як круто, як захоплююче!!» — Юй Сяоцао, яку посадили на Шаньдянь попереду принца Яна, сміялася як маленька дурочка; вчепившись у його одяг, її великі очі були затуманені, ніби оповиті безмежною пеленою туману.
«Лясь, лясь, лясь!» — велика долоня тричі вдарила її по маленьких сідницях. Юй Сяоцао прибрала усмішку з обличчя, люто витріщилася на Чжу Цзюньяна і з усієї сили вкусила його в груди: «Поганець, навіщо ти б'єш мене!»
На жаль, грудні м'язи Чжу Цзюньяна були занадто твердими, до того ж через ватний халат, тому вона змогла вкусити лише тонкий шар шовкових волокон. Чжу Цзюньяну рідко доводилося бачити, як маленька дівчинка вередує без причини, тому на його губах розквітла спокуслива посмішка, і він сказав: «Смілива дівчинко, хіба ти не знаєш, як це щойно було небезпечно? Якби я не встиг зловити тебе, які були б наслідки?»
«Які могли б бути наслідки? Розбита голова, з якої тече кров? Розірваний на шматки... Ай, ти знову мене б'єш, поганець, поганець! Загризу тебе, загризу тебе!!» — Юй Сяоцао схопила його руку, якою він бив її, і щосили стиснула зубами.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!