Золоті Поля

Можливо, завдяки зміні оточення, можливо — через гарний настрій, а може, й завдяки тим цілющим супам, які щодня готувала названа донька, пані Фань, проживши три місяці в селі Дуншань, відчула значне покращення здоров’я. Дрібні жіночі болячки, які турбували її раніше, тут зникли безслідно.

Її шкіра стала світлішою та ніжнішою, і вона помолодшала на кілька років. Минулого разу навіть дружина повітового судді зауважила, що пані Фань зовсім не виглядає на свої тридцять чотири-тридцять п'ять, а наче їй і тридцяти немає! Село Дуншань справді виявилося чудовим місцем для оздоровлення!

Фань Цзичжень був твердо переконаний, що Сяоцао — їхня щаслива зірка. Скуштувавши страви Сяоцао, він відчув, що навіть найкращі кухарі Піднебесної не зрівняються з його донькою. А коли приїхала його дружина, турботлива донька почала готувати їм лікувальні страви. І ці страви виявилися дієвішими за будь-які ліки, прописані імператорськими лікарями чи знаменитими знахарями!

Раніше старі рани, отримані на полях битв, у похмуру погоду, від холоду чи втоми боліли так, що пронизувало аж до кісток. Але після турботи доньки він міг навіть скупатися в прохолодній гірській воді й відчував лише бадьорість, жодного болю. Донька казала, що ще трохи лікування — і його давня недуга повністю зникне, а може... хе-хе, вони навіть зможуть подарувати їй маленького братика.

Кхе-кхе! Народження дитини — це справа небес. Хоча він і казав, що покладається на долю, без власних дітей життя здавалося неповним. Особливо його гнітило те, що через нього дружина може залишитися без підтримки дітей у старості, і це часто змушувало його почуватися ніяково перед колегами.

Ворожка колись казала, що хоча його життя буде сповнене випробувань, йому завжди допомагатимуть благородні люди, перетворюючи біду на удачу. Якщо... якщо донька справді вилікує його приховану недугу, то вона стане його найбільшим благодійником!

Він довіряв доньці, але сумніви все ж були. Вона трохи повчилася медицині у сільського лікаря, тож приготувати загальнозміцнювальні страви їй під силу. Але його безпліддя — це наслідок бойових травм, перед якими були безсилі навіть імператорські лікарі. Хіба може десятирічна дівчинка перевершити сивих старців із придворної медицини?

Проте донька щиро хотіла допомогти, тож він мусив беззастережно її підтримувати і не виказувати жодного сумніву, аби не ранити її почуттів.

Тож Фань Цзичжень із дружиною щодня з радістю споживали лікувальні страви від Сяоцао. Вони зовсім не мали присмаку китайських ліків і були дуже смачними, тому їсти їх було одне задоволення.

Відколи вдома посадили батат, Сяоцао отримала повну свободу. Роботу в сім'ї розподілили: Юй Хан продовжував допомагати третьому дядькові збирати морепродукти для майстерні родини Чжоу; Сяолянь щодня їздила на пристань продавати тушковані страви; пані Лю взяла на себе догляд за городом і домашні справи; батько Юй Хай або допомагав дружині на городі, або на запрошення свого побратима Лю Шуаньчжу виходив у море за рідкісною рибою, щоб покращити харчування родини та заробити. Хоча сім'я вже не потребувала грошей від риболовлі, він не міг відмовитися від улюбленої справи.

В результаті Юй Сяоцао залишилася без діла. Дізнавшись про безпліддя хрещеного батька через стару травму, вона кинула всі сили на оздоровлення хрещених, сподіваючись, що наступного року в неї з'явиться братик або сестричка.

Гм... Шітоу вже шість років, тож якби в їхній родині з'явився ще один маленький пухкенький малюк, було б непогано. Так, за бажанням доньки, Юй Хай та пані Лю теж були змушені приєднатися до щоденного споживання супів та відварів.

Хоча Юй Сяоцао не надто вірила у свої медичні знання, вона цілком покладалася на Маленький Божественний Камінь. Зрештою, якби не він, її батько не лише втратив би ногу, а міг би й життям поплатитися. Безпліддя хрещеного не було вродженим, це наслідок травми, тож порівняно з ранами від ведмедя це була дрібниця.

Тому вона з ентузіазмом взялася за приготування лікувальних страв. Хоча в неї був «чіт» у вигляді Маленького Божественного Каменя, для кращого ефекту і для відводу очей вона спеціально їздила в місто до відомого лікаря Суня, обговорювала з ним пульс хрещеного і розробляла найбільш корисні рецепти.

Лікар Сунь дуже добре запам'ятав родину Юй, особливо цю дівчинку. Вона народилася слабкою і мала б усе життя пити ліки, не доживши й до десяти років. Але подивіться на неї зараз: рум'яна, енергійна, ще й медицину вивчає!

А її батько? Його ногу ледь не роздер ведмідь, і навіть ампутація не гарантувала життя. А тепер? Живий-здоровий, нога ціла, бігає між селом і містом так, що аж вітер свистить!

Мати дівчинки теж мала купу хвороб через погані пологи і виснажливу працю, а головне — у неї були ознаки початкової стадії сухот. У ті часи сухоти були страшною, заразною і часто смертельною хворобою! Але після лікування за його рецептом вона повністю одужала! Лікар Сунь навіть почав сумніватися у своїй компетентності й думав, що помилився з діагнозом.

Він, Сунь Чжунцю, не вихвалявся, але його майстерність визнавали б навіть в Імператорській лікарні. Він вилікував тисячі людей і ніколи не помилявся. Але з цією трійцею з родини Юй всі його діагнози розсипалися на порох.

Може... родину Юй оберігають боги? Чи вони володіють секретом воскресіння? Але ж це проста сім'я рибалок, якби вони мали такий секрет, про це б давно знали. Залишається вірити, що їм просто пощастило і їхній час ще не настав!

Люди в давнину шанували надприродне, і лікар Сунь не був винятком. Тому він охоче допомагав Сяоцао, коли вона зверталася за порадою. Під час їхніх розмов він часто дивувався її оригінальним поглядам на медицину.

У минулому житті Сяоцао не була медиком, але читала багато про здоровий спосіб життя в інтернеті. Багато сучасних методів оздоровлення, що увібрали мудрість тисячоліть, вражали навіть такого досвідченого лікаря, як Сунь.

З часом ставлення лікаря Суня до Сяоцао змінилося. Деякі її ідеї, хоч і недосконалі, давали йому натхнення. Тому щоразу, коли Сяоцао приходила, він приймав її особисто, незважаючи на зайнятість.

Це дивувало його учнів: їхній учитель, який навіть зі столичними вельможами поводився стримано, так приязно ставиться до якоїсь дівчинки? У чому її секрет?

Заради лікування хрещеного Юй Сяоцао часто їздила між селом Дуншань і аптекою «Тунженьтан» у місті. Цього дня вона їхала на своєму віслючку по новій рівній дорозі. Будівництво маєтку князя Цзіна принесло користь: дорога з села до міста стала набагато кращою, особливо гірська ділянка, де віз більше не підстрибував так, що нутрощі переверталися.

Цим шляхом Сяоцао їздила щонайменше сім-вісім разів на місяць і знала його як свої п'ять пальців. Її віслючок на ім'я Сяохуей («Сірий») був настільки розумним завдяки її догляду, що й поганяти не треба було — він сам знав дорогу додому.

Юй Сяоцао сиділа на возі, схрестивши ноги, і всміхалася, згадуючи слова лікаря Суня про пульс хрещеного. Після трьох місяців її зусиль здоров'я хрещеного стало міцним, як у бика... кхе-кхе, вибачте за порівняння! Але лікар Сунь підтвердив: стара недуга відступила, і поява дітей — лише питання часу!

За ці три місяці хрещені ставилися до неї краще, ніж до рідної. Її власний батько навіть ревнував: «Старий Фань робить усе, що має робити батько, а я, рідний тато, став просто для краси».

Хрещена мама дбала про кожну дрібницю, власноруч шила їй одяг і взуття, вчила манерам шляхетної панночки... Це подружжя ладне було віддати їй серце. Єдине, чим вона могла віддячити — це вилікувати їх і дати можливість народити власну дитину, щоб заповнити порожнечу в їхньому житті.

Хоча вони казали, що вже не мають надії, Сяоцао відчувала їхнє палке бажання мати дітей. Коли вона сказала, що може вилікувати хрещеного, вони повірили їй, дитині, і старанно виконували всі вказівки, ставши набагато життєрадіснішими...

Юй Сяоцао уявляла щасливу усмішку хрещеного, коли той дізнається новину... Раптом Сяохуей тривожно заіржав, віз сильно смикнуло, і Сяоцао ледь не вилетіла з нього.

Сяохуей зазвичай віз дуже плавно, такого ніколи не траплялося. Що сталося? Сяоцао підвела голову, і серце стиснулося від передчуття небезпеки.

Дві тіні вискочили з лісу, тримаючи в руках блискучі довгі ножі, і кинулися прямо на неї. Сяоцао зреагувала миттєво і скотилася з воза. Ножі врізалися в дошки воза, залишивши глибокі сліди. Холодний піт стік по чолу дівчинки: якби вона забарилася хоч на мить, ці ножі розрубали б її маленьке тіло. Це був замах на життя!

Серце Сяоцао шалено калатало, обличчя зблідло. Вона глянула на свій одяг — простий і скромний. У місті вона грошима не смітила. Пограбування? Навряд чи!