Золоті Поля

Насправді, її прихований сенс був таким: моя донька може знайти спільну мову з принцесою Мінлань, панночкою Хе та панночкою Юань, але не може порозумітися з твоєю донькою. Очевидно, що причина не в моїй доньці!

Пані Лі поглянула на свою доньку, побачила, що та слухняно опустила голову і мовчить, згадала про місію, з якою вони прийшли, і, незважаючи на те, що співрозмовниця вже взяла чашку чаю, натякаючи на кінець візиту, продовжила: "Панночка Юй великодушна, але ми маємо зробити те, що повинні. Цікаво, чи може панночка Юй вийти до нас, щоб ми могли віч-на-віч прояснити непорозуміння?"

Насправді, в цей момент пані Лі зовсім не вірила словам пані Фан. Якщо не взяла близько до серця, то чому не виходить зустрітися, хіба це гостинність родини Фан? Якщо не затаїла образу, то навіщо шукати підтримки у Цзюньвана Яна, влаштовуючи так, що вони втратили обличчя в колах столичної знаті? Але сьогодні вони прийшли "вибачатися", тому ці запитання довелося проковтнути.

"О? Хіба я не казала пані Лі, що наша Сяоцао з самого ранку вирушила до імператорського маєтку у справах? Ой-йой! Подивіться на мою пам'ять, через цього маленького бешкетника вдома я цілий день кручуся як білка в колесі, забуваючи про все на світі. Пані Лі, не ображайтеся! Подумайте самі, якби моя донька була вдома, а до неї завітали подруги, як би я могла не дозволити їй вийти? Це ж не відповідає правилам гостинності нашого генеральського маєтку". Пані Фан вдала розчарування, але в її очах мерехтів глузливий вогник.

Обличчя пані Лі змінилося, брови злегка насупилися, але вона швидко повернулася до нормального стану. Вона зітхнула: "Служити двору справді нелегко! Погода з кожним днем холоднішає, а щодня бігати до імператорського маєтку — це дуже виснажливо!"

Пані Фан також зітхнула і з розумінням сказала: "Авжеж! Яка ж мати захоче, щоб її донька зазнавала хоча б найменших труднощів? Але ж це імператорське доручення, Імператор дуже уважно стежить за цьогорічним урожаєм озимої пшениці, а кілька днів тому навіть приїжджав до маєтку з перевіркою інкогніто, взявши з собою лише головного євнуха Су! Залишимо це осторонь, поговоримо про тепличні овочі. Ця дитина, побачивши, що постачання овочів у Столиці обмежене, щойно повернувшись із Тангу, особисто наглядала за людьми з Міністерства громадських робіт, щоб побудувати майже сотню му нових теплиць. Зараз овочі там щойно проросли, і вона, щоб гарантувати, що ці овочі повністю з'являться на ринку під час святкування Нового року, щодня їздить туди і стежить за всім!"

"Це справді важка робота для панночки Юй!" Почувши згадку про овочі, пані Лі відчула, що настав слушний момент, і почала безперервно хвалити: "Якщо говорити про тепличні овочі, то зараз у всій Столиці немає нікого, хто б не був вдячний панночці Юй. У минулі роки в цей час, крім редьки і капусти, з'їсти кілька зів'ялих листочків зелені вже було щастям. Не те що зараз: поки є гроші, щодня можна їсти свіжу і соковиту зелень".

Лі Мейроу, бачачи, як мати винахідливо вихваляє це мерзенне дівчисько, в душі зневажливо скривила губи. Що такого видатного у вирощуванні тепличних овочів, хіба це мерзенне дівчисько має такі високі моральні принципи? Кажеш, заради того, щоб усе населення Столиці могло смачно їсти на Новий рік? Чому б тобі не сказати, що ці тепличні овочі роблять це мерзенне дівчисько казково багатим? Хоч вирощує тепличні овочі, хоч заробляє гроші, це мерзенне дівчисько — лише та, хто садить овочі! Селючка, і нічим тут пишатися!

Поки пані Лі всіляко намагалася вихваляти Юй Сяоцао, ці лицемірні і порожні слова змушували старших служниць пані Фан ледь не закочувати очі. Хто без причини підлещується — той або зрадник, або злодій! Ця дружина заступника міністра просиділа тут майже пів ранку, але так і не пояснила мети свого візиту, невже вона планує залишитися на обід?

"Вона ще дитина, і не заслуговує на таку похвалу від пані Лі!" Пані Фан справді не могла більше цього слухати і, припинивши грати в "тайцзі" (ходити навколо), перебила її і сказала: "Пані Лі, якщо ви прийшли сюди лише для того, щоб вибачитися, я прийму це від імені Сяоцао; вона точно не буде тримати на це зла. Цікаво... чи є у пані Лі ще якісь справи?"

Оскільки пані Фан сказала все так прямо, пані Лі перестала говорити натяками, зморщила обличчя і сказала: "Чесно кажучи, під час цього візиту, окрім вибачень перед панночкою Юй, є ще одне нескромне прохання".

"Якщо у вас є якісь справи, кажіть прямо! Щодо справ Сяоцао, я, як її мати, можу вирішувати більшість з них!" Пані Фан вже трохи здогадувалася про мету її візиту, але все одно вдала, що не знає, і запитала.

Пані Лі подумала про себе: Юй Сяоцао — лише простолюдинка, а таких дрібних чиновників шостого рангу в Столиці хоч греблю гати; якби вона не трималася за тебе, чи змогла б вона так комфортно жити в Столиці? Однак ці думки вона могла залишити лише при собі.

"Ви ж знаєте, що через кілька днів у нашого старого пана сімдесятирічний ювілей. Кажуть, що дожити до сімдесяти — це велика рідкість з давніх-давен, і наш пан — людина шаноблива до батьків, тому він хоче влаштувати гучне і пишне свято для старого, і вже давно почав готуватися. Але нещодавно ми зіткнулися з проблемою..." Пані Лі підняла очі, поглянула на пані Фан і замовкла.

"Довголіття старого пана Лі справді варте святкування!" Пані Фан привітала її, але подумки подумала: на ювілей вашого старого пана я навіть запрошення не отримала, що свідчить про відсутність тісних зв'язків між нашими родинами; чи доречно вам так несподівано приходити і просити про допомогу?

Побачивши, що співрозмовниця не підтримує розмову, пані Лі ще більше роздратувалася. Але раз уже зайшла мова, довелося продовжувати: "Ви ж знаєте, літератори мають прямий характер і не завжди розуміють, коли когось ображають. Наш пан, невідомо як, образив Цзюньвана Яна, і його крамниця овочів і фруктів внесла нашу родину до чорного списку. На ювілейному бенкеті не можна ж подавати тільки м'ясні страви? Але, окрім крамниць Цзюньвана Яна, у всій Столиці овочів не купиш ні за які гроші! Я чула, що в Тангу панночка Юй допомагала Цзюньвану Яну у справах, тож, можливо, вона має на нього певний вплив. Як ви гадаєте... чи не могла б панночка Юй замовити за нас словечко, щоб Цзюньван Ян проявив поблажливість..."

"Я то думала, якась важлива справа! А це всього лише овочі!" Пані Фан вдала, що не зрозуміла її натяку, і продовжила: "Сімдесятирічний ювілей старого пана Лі — це ж велика і радісна подія! Ми ніяк не можемо дозволити, щоб його свято пройшло некомфортно! Не хвилюйтеся, овочі для ювілейного бенкету — це моя турбота! Лінлун, скажи на кухні, щоб овочі, які цими днями привозили з імператорського маєтку, не чіпали, а за день до ювілею відвезли до маєтку заступника міністра!"

Не давши пані Лі можливості щось сказати, вона додала: "На ювілей старого пана Лі я, як молодша за віком, повинна була б прийти особисто і привітати його. Але, як бачите, у генеральському маєтку повно справ, та й наш маленький бешкетник якраз у тому віці, коли енергія б'є через край, і я не можу від нього відійти ні на хвилину! Ці овочі вважайте моїм подарунком на знак поваги до старого пана. Будь ласка, не переймайтеся цим!"

Пані Лі не очікувала, що сьогоднішня зустріч закінчиться саме так. На перший погляд, її мета була досягнута, але це лікує симптоми, а не хворобу! Овочі для ювілейного бенкету якось сяк-так забезпечені. А що потім? Вона ж сказала, що овочі — це для ювілею старого пана. А після ювілею? Невже їхній маєток знову повернеться до часів редьки і капусти?

Вона хотіла ще щось сказати, але пані Фан вже вдала, що дуже зайнята, наказавши служницям запросити управителів внутрішнього і зовнішнього дворів, щоб ті відзвітували про справи маєтку. Не маючи іншого вибору, пані Лі сказала кілька ввічливих слів і попрощалася. Попереду ще багато часу, пізніше, коли панночка Юй буде вдома, вона знову приведе доньку. Панночка Юй, якій ледве за десять, та ще й з села, напевно, буде легше обдурити, ніж пані Фан!

Щойно матір і донька вийшли з вітальні, як побачили служницю, що поспішала назустріч із радісним обличчям. Згодом почувся її дзвінкий голос: "Пані, майстриня Цзян з майстерні 'Лінлун' прийшла з візитом!"

"Швидше! Швидше запросіть її! Чженьчжу, піди до теплиці і нарви трохи стиглих маленьких помідорів. Хупо, скажи на кухні, щоб нарізали кавуна і дині та принесли сюди!" Голос пані Фан очевидно став набагато теплішим і привітнішим.

Пані Лі зневажливо скривила губи: якась швачка, що робить одяг, з купецької родини, чи варта вона такої уваги? До чого докотився цей світ: грубі селяни і низькі купці стали популярними, всі намагаються їм догодити. Ех! Звичаї занепадають!

Коли вона збиралася піти, пролунав голос служниці на ім'я Лінлун: "Пані, майстриня Цзян прийшла в цей час, напевно, щоб принести зимовий одяг! Минулого разу, коли панночка одягла той осінній маньчжурський жіночий одяг, на 'Змаганні квітів' онука Старшої Принцеси, панночка Хе, не раз розпитувала про нього! Хіба дружина прем'єр-міністра не запрошувала вас через кілька днів на милування цвітінням сливи? Якщо ви одягнете маньчжурський жіночий одяг, ви точно станете центром уваги серед пані!"

"Геть, геть! Скільки вже мені років, щоб змагатися в одязі з молодими дівчатами?" Пані Фан з усмішкою вилаяла її.

Голос Лінлун знову пролунав з усмішкою: "Моя люба пані! Не кажучи вже про нові моделі маньчжурського жіночого одягу від майстерні 'Лінлун', просто по два комплекти одягу на кожен з чотирьох сезонів року, які майстриня Цзян шиє власноруч — боюся, що в усій Столиці не знайти другої такої людини... Ні, третьої! Наша панночка і ви — єдині дві людини, які мають таку честь!"

"Пані Лі?" Ліньлан, яка проводжала гостей, побачила, що мати з донькою зупинилися, ніби хотіли засунути вуха у вітальню. Навіть підслуховують і не приховують цього, цих матір з донькою вже занадто!

Тільки тоді пані Лі повела доньку і, уповільнивши крок, пішла до виходу. Як і очікувалося, незабаром з'явилася постать Цзян Синян.

Після того як Цзян Синян стала відомою, одяг, який вона шила власноруч, став надзвичайно дорогим. Посада заступника міністра Лі була ненизькою, але статки родини все ж не могли зрівнятися зі статками чиновників з аристократичних родів. Пані Лі та її донька давно хотіли попросити майстриню Цзян пошити для них одяг, але кожного разу, коли вони приходили до майстерні 'Лінлун', їм відмовляли під різними приводами. Досі вони навіть в очі не бачили Цзян Синян.

Цього разу випала така рідкісна нагода; на обличчі пані Лі з'явилася усмішка, і навіть Лі Мейроу, яка з моменту входу в маєток Фан весь час тримала голову опущеною, тепер з блискучими очима дивилася на Цзян Синян, ніби це був шматок смачного ароматного м'яса.

Щойно вона хотіла підійти і заговорити з майстринею Цзян, як Ліньлан несподівано зробила крок убік і перекрила їм огляд. Ця Ліньлан була найвищою з чотирьох служниць, за сучасними мірками її зріст становив понад метр сімдесят. Ставши так, вона повністю затулила поле зору пані Лі та її доньці. Коли ті обійшли Ліньлан, Цзян Синян уже пройшла повз них.

"Майстрине Цзян!" У поспіху Лі Мейроу тихо гукнула її.

Цзян Синян не зупинилася, лише в мить, коли вони розминалися, кивнула їм на знак вітання.