Золоті Поля

Говорячи про принца Цзіна та його дружину-принцесу, в столиці не було жодної шляхетної пані чи панянки, яка б їм не заздрила. Чжу Цзюньян, як їхній син, що постійно бачив це на власні очі та чув на власні вуха, відчував це найглибше. Щоразу, коли його батько-принц був у столиці, він намагався всі три прийоми їжі проводити разом із матір'ю-принцесою, а час від часу супроводжував її до маєтку на певний час. Він також казав, що коли в нього з'явиться вільний час, а стан її здоров'я дозволятиме, то він повезе її подорожувати, щоб компенсувати те, що він заборгував їй за ці роки.

Чжу Цзюньян мимоволі задумався про майбутнє своє та своєї дівчинки. Він ніколи не буде таким, як його батько, який почав з усіх сил намагатися повернути і компенсувати втрачене лише тоді, коли майже втратив усе. Він хотів, щоб його дівчинка назавжди залишалася під його крилом, живучи безтурботним життям, і ніколи не дасть нікому шансу завдати їй болю!

Наступного дня, одразу після ранкової аудієнції, Чжу Цзюньян попрямував прямо до маєтку Фан. Подарунки для Юй Сяоцао та маєтку Фан були підготовлені ще вчора ввечері, і під час аудієнції вони залишалися за мурами палацу під наглядом молодого слуги Чжан Дебао та головного управителя Лю. Посадовці, що проходили повз, побачивши ці скрині з вишуканим хутром, не могли втриматися і кидали на них зайвий погляд, а дехто навіть розпитував, чи не продаються ці хутра в "Цзінпіньге" (Павільйоні вишуканих товарів).

Останнім часом ситуація на кордоні була нестабільною, час від часу виникали сутички з чужоземними племенами, і багато торговців, що їздили на Північ та Північний Захід, припинили свій бізнес. Зрештою, якщо порівнювати гроші і життя, що з них важливіше — стає зрозуміло одразу. Таке високоякісне хутро зараз було дуже важко знайти в столиці.

З настанням зими посадовці подумували: якби ці хутра продавалися, то можна було б купити їх і пошити теплий хутряний одяг для дружин і доньок вдома, щоб порадувати їх.

Однак, розпитавши, вони дізналися, що хутро взагалі не збираються продавати, а призначено на подарунки. Про те, що цзюньван Ян повів військо на Північ для придушення повстання, знали всі при дворі, але рішення про підмогу на кордоні було прийнято імператором спонтанно. Ще до повернення цзюньвана Яна до столиці постійно надходили звістки про перемоги.

Ніхто не очікував, що цей чоловік виявиться таким завбачливим, що у вільний час ще й роздобуде собі такі чудові хутра. Справді, змушує заздрити. Кажуть, що солдати, які цього разу вирушили на кордон, також виміняли чимало хороших речей у місцевих мисливців. А найбільший урожай, звичайно ж, зібрав цей великий бос — цзюньван Ян! Ну роздобув і роздобув, навіщо ж виставляти їх напоказ, щоб люди заздрили? Ті імперські цензори (юйши) аж свербіли руками, розмірковуючи, чи не написати б доповідь з імпічментом!

У чиновників, які мали доньок такого ж віку, як цзюньван Ян, стискалося серце від жалю. Хто б міг подумати, що цей холодний і жорстокий цзюньван Ян раптом так зміниться: він не тільки чудово впорався із завданням, неодноразово здобуваючи схвалення та нагороди імператора, маючи безмежні перспективи. Але й сам став набагато м'якшим, останнім часом навіть часто ходить з ледь помітною усмішкою, його погляд потеплішав, і він навіть знає, як дарувати подарунки дівчині, яка йому подобається. Якби вони знали, що він може бути таким, то обов'язково б домовилися про шлюб для своєї доньки! Невідомо, чи ще не пізно це зробити?

Що ж стосується тієї дівчинки на прізвище Юй з Міністерства доходів, то ці поважні пани її просто проігнорували. Маленьке дівчисько з села — різниця в статусі надто велика. Навіть якщо вона прихилилася до генерала Фана і стала його названою донькою. У наш час навіть на рідного батька не завжди можна покластися, що вже казати про названого. Якщо цзюньван Ян справді не зможе її забути, то просто забере її в дім як улюблену наложницю або щось подібне. Які хитрощі може вигадати сільське дівчисько без роду і племені перед обличчям поважної головної дружини?

Багато хто мав такі думки, але знайшовся і той, хто справді перейшов до дій. Це був помічник (цяньши) Командування п'яти армій другого рангу, людина з трохи навіженим характером. Його не хвилювало, чи повинна сторона дівчини проявляти ініціативу; щойно в нього з'явилася думка, він пішов і поговорив із принцом Цзіном.

Принц Цзін знав характер свого сина, тому, природно, не наважився б щось від нього приховувати. Під приводом того, що для шлюбу дитини потрібна його власна згода, він покликав Чжу Цзюньяна. Той помічник висловив і те, що слід було, і те, чого не слід.

Коли Чжу Цзюньян почув, як він тоном благодійника сказав, що дозволить йому одружитися з його донькою, а Юй Сяоцао внести в маєток як наложницю, а також додав, що донька має сидіти вдома, а не виходити на люди, бо це ганьба... і ще багато чого наговорив.

Цзюньван Ян не дав йому договорити і попросив піти. Цей помічник, хизуючись своїм віком, почав повчати цзюньвана Яна тоном, яким відчитують племінника. Принц Цзін, слухаючи це, теж був дуже незадоволений: цей принц навіть не сміє сказати жодного різкого слова своєму власному синові, а ти по якому праву тут командуєш, та ще й у моїй присутності? Ти вважаєш цього принца за мертвого? Він негайно розбив чашку для чаю і наказав виштовхати цього нахабу геть.

Чжу Цзюньян відчував, що гнів ще не минув; одного разу, коли цей помічник після аудієнції повертався додому через віддалений провулок, він накинув йому на голову мішок і добряче побив. Помічник Командування п'яти армій також був військовим, людиною, яка допомагала Верховному Імператору завойовувати світ, тож його бойові навички були відповідними. Але в руках Чжу Цзюньяна він не міг чинити жодного опору. Чжу Цзюньян спеціально бив його по обличчю, так, що навіть рідна мати його б не впізнала.

Цей помічник боявся втратити обличчя, тому взяв відпустку і довго не ходив на аудієнції, та й соромився виконувати свої обов'язки. Голова Командування п'яти армій мав дуже гострий язик, а він зовсім не хотів працювати з ранами і слухати глузування.

На той час цзюньван Ян ще не знав, що став "солодким пиріжком" і перетворився з лиховісної зірки, якої всі уникали, на ідеального зятя в очах деяких людей. Щойно повернувшись з аудієнції, він узяв ці жадані подарунки і попрямував прямо до маєтку генерала.

Юй Сяоцао саме запросила доньку від наложниці голови Хунлуси, щоб обговорити створення засобів для догляду за шкірою. Ця дівчина на ім'я Лі Менжу була на два роки старшою за Юй Сяоцао, і після Нового року їй мало виповнитися п'ятнадцять. Через те, що її рідна мати, наложниця, рано померла, вона не користувалася великою прихильністю в родині, і її життя не можна було назвати розкішним. На щастя, головна дружина не була з тих, хто не терпить інших, і не ставилася до неї жорстоко.

Хоча ця дівчина мала таке ж прізвище Лі, як і Лі Мейжоу, її характер був зовсім іншим. Дівчина була лагідною і навіть трохи боязкою, не наважувалася голосно розмовляти. Оскільки вона була захоплена створенням рум'ян і пудри, усі свої кишенькові гроші та святкові винагороди вона витрачала на це. І це захоплення тривало вже п'ять років, тож зараз вона вже досягла певних успіхів.

Ця дівчина мала наївну і добру вдачу; коли її старша сестра від головної дружини або інші сестри від наложниць просили в неї виготовлені нею рум'яна і пудру, вона з радістю їх віддавала. Подруги, з якими вона мала хороші стосунки, також часто отримували від неї подарунки. Якби не те, що в неї не було достатньо грошей на купівлю дорогих інгредієнтів, її рум'яна та пудра вже б давно стали дуже популярними серед столичних панянок.

Але навіть так, чутки про неї поширилися. Багато доньок високопосадовців різними шляхами замовляли в неї рум'яна і пудру. Однак ця дівчина вважала, що її майстерність ще не настільки хороша, щоб продавати свій товар, тому вона просто дарувала частину того, що робила. Навіть коли вона була такою бідною, що не мала грошей на купівлю інгредієнтів, вона все одно не хотіла брати чужі гроші.

Лі Менжу з дитинства мала замкнутий характер і не вміла спілкуватися з людьми. Якби не її майстерність у виготовленні рум'ян і пудри, не те що ті столичні панянки, які дивляться на всіх зверхньо, але навіть її власні сестри по батькові могли б її не згадати.

І ось така непримітна людина раптом отримує запрошення завітати до маєтку графа Чжунціня. Дівчина була просто ошелешена. Її мачуха також була дуже здивована: впливова столична чиновниця Юй, яка навіть не зважала на доньку помічника міністра кадрів, чому раптом надіслала запрошення її доньці-наложниці з таким характером, яка майже не виходила з дому?

Коли Лі Менжу отримала запрошення, вона не знала, що робити, і її годувальниця нагадала їй, що найкраще запитати думку мачухи. Хоча її мачуха також зневажливо ставилася до сільської дівчини Юй Сяоцао, яка отримала дрібну посаду завдяки своїм фермерським навичкам, але, побачивши сумну долю родини помічника міністра Лі, вона вирішила не показувати свою зневагу, щоб не піти їхнім шляхом.

Тепер родина помічника міністра Лі стала майже головним посміховиськом у столиці. На те квіткове змагання донька голови Хунлуси від головної дружини також ходила; вона запам'ятала настанови своєї матері — не виділятися і поводитися скромно. І таким чином їй навіть вдалося завести кілька знайомств з дівчатами, які мали схожі інтереси.

Донька помічника міністра Лі хотіла на тому квітковому змаганні принизити чиновницю Юй, але натомість сама була повністю принижена; вона не лише втратила обличчя, а й накликала на свою родину гнів цзюньвана Яна. Коли голова Хунлуси почув про це, він спеціально покликав свою доньку, попросив розповісти всі подробиці і наказав їй: маленька дівчина на прізвище Юй зараз на піку популярності, ні в якому разі не можна з нею сваритися. Якщо вона дійсно їй не подобається, то просто нехай тримається від неї подалі. Щоб не стати як родина помічника міністра Лі, де старий дід зараз навіть пучка зелених овочів не може отримати, щоб задовольнити своє бажання. Що вже казати про баштанні культури та такі фрукти, як маленькі помідори.

Старша зведена сестра Лі Менжу не могла сказати, що їй подобається Юй Сяоцао, але й не ненавиділа її. Зрештою, їхня родина не мала браку грошей і не потребувала підлещуватися заради овочів і фруктів. Але як господиня дому, мати не могла дозволити собі надто холодно чи відсторонено ставитися до неї, щоб не викликати образу.

Тому, коли Лі Менжу принесла запрошення, щоб запитати думку мачухи, пані Лі з радістю погодилася. Вона також заохотила її більше спілкуватися з дівчатами її віку, заводити друзів зі схожими інтересами і не сидіти весь час вдома, вовтузячись з тими "безглуздими речами".

Звідки їй було знати, що та чиновниця Юй, яку вона так боялася образити, надіслала запрошення доньці від наложниці саме заради тих "безглуздих речей"?

Сьогодні вранці Лі Менжу прибула до маєтку графа Чжунціня. Після того як вона засвідчила повагу пані Фан, Юй Сяоцао повела її до свого подвір'я. Від початку, знаючи, що йде на зустріч із легендарною чиновницею Юй, вона дуже нервувала і хвилювалася. Проте, побачивши дівчину, яка була на пів голови нижча за неї і приблизно того ж віку, що й її молодша сестра по батькові, що жила з нею в одному дворі, її нервозність незрозумілим чином значно зменшилася.

Коли Юй Сяоцао винесла маленькі помідори, щоб пригостити гостю, очі дівчинки Лі Менжу широко розплющилися, і на її обличчі з'явився вираз неймовірного здивування. Ці червоні, мініатюрні і гарненькі фруктики в їхній родині могла куштувати лише її старша зведена сестра від головної дружини. Зазвичай такі дорогі фрукти використовували лише для частування поважних гостей.

Вона пам'ятала, як її зведена сестра, вперше скуштувавши ці фрукти, спеціально описала їм смак: кисло-солодкий, з п'янким свіжим ароматом, яким неможливо насититися! Коли старша сестра говорила про це, на її обличчі був вираз безмежної насолоди. Слухаючи її тоді, вона та інші сестри так заздрили, що аж слинку ковтали.