Золоті Поля

Бізнес із продажу холодцю (лянфен) у порту змусив Сяоцао добряче попрацювати кілька днів. У цей час вона щодня прокидалася на світанку і разом із Сяолянь на віслюковому візку, везучи першу партію холодцю, який допомагала готувати пані Лю, хитаючись, вирушала в дорогу. Подрімавши трохи у візку, після прибуття в порт вона без перепочинку бралася варити олію чилі, готувати приправи, потім місити тісто, розкачувати локшину, варити її... А потім зустрічати перших клієнтів.

У розпал літа в інших закладах харчування наставав мертвий сезон. А от у ятці з холодцем сестер Юй бізнес процвітав так само, як і літня спека. Звісно, були люди, які приходили вивідати рецепт холодцю, адже зробити його легко, а от знайти інгредієнти — важко.

Тому сестри Сяоцао щільно закривали кошики з морською волосистою капустою (хай мао цай). Вони навіть спеціально відгородили частину під навісом як комору. Приходиш у ятку поїсти холодець — будь ласка! Але ж не підеш ти до чужої комори! А на казані, де варилася капуста, завжди лежала товста кришка — по-перше, щоб ніхто не підглянув, а по-друге, щоб пришвидшити варіння.

Цього літа, з невідомої причини, щоразу під час відпливу морська волосиста капуста нескінченним потоком виносилася на берег. Сяоцао не могла не думати: чи не стався на дні моря якийсь струс, який відірвав ці водорості, що ростуть на глибині, і течія принесла їх до берега? Ті, хто намагався вивідати рецепт холодцю, навіть подумати не могли, що морські водорості, які розкидані по всьому берегу, і є тим самим секретним інгредієнтом.

Через кілька днів роботи бізнес нарешті стабілізувався. Але ж тут треба і варити, і приправляти, і клієнтам подавати — Сяолянь сама точно не впорається. А хрещений батько Сяоцао вже не раз потайки просив її знайти час, щоб доглядати за хрещеною матір'ю.

Минулого разу в місті, коли лікар підтвердив вагітність пані Фань, Фань Цзичжень почав ставитися до неї, як до кришталевого яйця: носив на руках, леліяв і волів би бути поруч із дружиною всі дванадцять годин на добу, боячись, щоб вона не перечепилася чи не вдарилася. Останнім часом у порт мав прибути поважний інспектор, тому він не міг залишити службу і мусив благати доньку про допомогу. Донька добре зналася на медицині, а також уміла готувати лікувальні страви для зміцнення здоров'я — лише коли вона була поруч, він міг бути спокійним.

Тоді Сяоцао попросила старшого дядька, який працював у порту, передати звістку старшій тітці, яка сиділа вдома без діла, щоб та приєдналася до них із Сяолянь у цьому бізнесі. Хоча продаж холодцю та холодної локшини (лянмянь) — це дрібний бізнес, після вирахування витрат дві сім'ї могли ділити щонайменше один лян срібла на день, що за місяць складало тридцять лянів. Серед усіх торгівців у порту навряд чи хтось міг перевершити їхню родину.

Наступного дня старша тітка прийшла разом із молодшою донькою. Її старшій доньці, Лю Фейфен, вже скоро мало виповнитися 17 років. Вона була заручена два роки і готувалася до весілля наприкінці цього року, тому мала сидіти вдома і готувати придане! Пані Хань планувала віддати всі п'ятдесят лянів срібла, які вона отримала як частку за допомогу Сяоцао в крамниці, на придане старшій доньці. Зрештою, старша донька теж допомагала.

Другій доньці, Лю Фейїн, виповнилося 14 років, і про неї щойно домовилися щодо шлюбу. Пані Хань, почувши від Сяоцао, що раннє заміжжя для дівчат — це не завжди добре, домовилася з майбутніми сватачами, що донька залишиться вдома до 16-17 років, а вже потім вийде заміж.

Свати погодилися, та й не могли не погодитися. Про те, що брати Лю розбагатіли, продаючи кавуни разом із чоловіком сестри, знало все село Сішань. У старшого брата родини Лю не було синів, і він на зароблені гроші купив кожній із доньок по крамниці у новозбудованому порту як придане. Для старшої доньки лише на придане приготували п'ятдесят лянів срібла. Такої щедрості при видачі доньки заміж не бачили не те що в селі Сішань, а й у всіх навколишніх селах на десять лі навколо. Відтак, пороги будинку родини Лю ледь не затоптали ті, хто приходив свататися.

Довго обираючи, пані Хань вибрала для другої доньки сім'ю, що жила в передмісті міста Тангу, яку за мірками села Сішань можна було вважати рідкісними багатіями. Родина мала понад тридцять му родючої землі, а склад сім'ї був досить простим. Старі батьки славилися добрим характером; один старший брат уже одружився і мав дітей. Щойно молодший син одружиться, батьки планували розділити майно, щоб сини жили окремо, порівну поділивши землю та статки. Батьки мали жити зі старшим сином, а другий син мав би щомісяця виділяти трохи рису та зерна на їхнє утримання. Саме з цієї причини, незважаючи на те, що статки цієї сім'ї були не найбільшими серед усіх претендентів, пані Хань обрала саме її для другої доньки.

Оскільки «цінність» родини Лю постійно зростала, свататися приходили не лише до другої доньки пані Хань, але й до наймолодшої, якій щойно виповнилося 12 років. З одного боку, пані Хань вважала, що наймолодша донька ще надто юна і хотіла, щоб та безтурботно погуляла ще кілька років. З іншого боку, вона вірила, що якщо їхня родина попрацює разом із родиною зовиці ще зо два роки, їхні статки стануть зовсім іншими, і в майбутньому вибір для доньки може бути набагато кращим.

Старший брат Лю та пані Хань не звикли сидіти без діла. Щойно закінчився сезон кавунів, Лю Пей знову подався до порту працювати вантажником. Шостий брат колись питав його, чи хоче він стати постійним працівником. Лю Пей, маючи на увазі продаж кавунів наприкінці кожної весни, ввічливо відмовився від пропозиції Шостого брата. Тимчасові робітники в порту не щодня мають роботу. Однак Шостий брат, поважаючи Сяоцао, щодня давав йому роботу, і навіть платив як постійному працівнику.

Пані Хань, посидівши кілька днів удома, вже давно міркувала, чим би зайнятися, щоб заробити трохи грошей на кишенькові витрати. Не встигла вона прийняти рішення, як чоловік приніс їй радісну звістку.

— Сяоцао, твій старший дядько сказав, що ти вигадала нову страву? Сказав, що ви з сестрою не справляєтеся і просив мене допомогти. Кажи, що потрібно зробити тітці, не соромся! — щодо кулінарних здібностей цієї маленької племінниці пані Хань ніколи не мала жодних сумнівів.

Пані Хань звикла готувати вдома, тож замісити тісто та розкачати локшину для неї не було проблемою. Сяоцао доручила їй приготування холодної локшини. Що ж до двоюрідної сестри Лю Фейянь, то вона, як і мати, була спритною та акуратною в роботі. Сяоцао попросила її допомагати подавати холодець і холодну локшину клієнтам. Таким чином, Сяолянь залишалося лише готувати холодець і заправляти порції локшини та холодцю приправами!

Пані Хань та Лю Фейянь були майстринями своєї справи, тому після початкової метушні швидко втягнулися в роботу.

— Гей! Ну як? Ми з донькою не заважаємо вам? — Лю Пей, який щойно закінчив завантажувати корабель, разом зі своїм старшим племінником Лю Чживеєм, великими кроками підійшов до них, витираючи піт полами куртки. Лю Чживей тепер теж був постійним працівником у Шостого брата.

Пані Хань переклала зварену локшину в крижану воду, не забувши при цьому кинути на чоловіка докірливий погляд, і з усмішкою сказала:

— Ти думаєш, ми з донькою зазвичай тільки дармовий хліб їмо? Хіба приготування локшини може бути для мене проблемою?

Лю Фейянь спритно налила дві миски охолодженої кип'яченої води, подала їх батькові та двоюрідному братові і таємниче усміхнулася:

— Тату, випий води, щоб втамувати спрагу!

Лю Пей уже давно хотів пити так, що в горлі пересохло. Він узяв миску і з гучним ковтком випив добру порцію. Відчуття прохолоди пронизало його до самих легень, і це було набагато приємніше, ніж випити колодязної води в найспекотніший літній день.

Випивши всю крижану воду на одному диханні, Лю Пей довго видихнув, крикнув «Оце так відчуття!» і сказав:

— Янь-ер, налий батькові ще одну миску! Сяоцао, звідки в тебе така холодна колодязна вода?

Лю Фейянь налила ще одну миску і поспішно відповіла:

— Тату, кузина просто неймовірна. У таку спеку вона може створювати лід із води. Ця крижана вода охолоджена справжніми кубиками льоду!

— У розпал літа? Звідки взявся лід? Невже наша Сяоцао перетворилася на маленьку фею, яка може перетворювати воду на лід? — Старий Хао, від якого пашіло спекою, гепнувся під навіс, узяв віяло з ятки і почав енергійно обмахуватися. Почувши розмову, він жартівливо втрутився.

Сяоцао налила йому миску крижаної води, на якій плавали два шматочки льоду. Величезний чан з ятки для локшини став її спеціальним інструментом для приготування льоду. Холодна локшина і холодець охолоджувалися в крижаній воді з кубиками льоду, завдяки чому ставали ще більш освіжаючими і приємними на смак.

Старий Хао витріщив свої великі, як у бика, очі, пильно дивлячись на шматочок льоду розміром із голубине яйце. Потім він виловив його рукою, поцмокав язиком, розглядаючи лід якийсь час, засунув його до рота і почав хрумтіти з гучним «хрусь-хрусь», раз у раз вигукуючи від задоволення!

Інші люди, які прийшли поїсти і чекали на свої замовлення, побачивши це, також почали просити по мисці крижаної води. Сяолянь, заправляючи холодець, з усмішкою відповіла:

— У нас усього одне відро льоду. Якщо ми роздамо його вам усім, то холодець і холодна локшина залишаться без крижаної води для охолодження. Невже ви, шановні дядечки, хочете їсти теплий холодець і теплу локшину?

Почувши це, прості портові вантажники з усмішкою відмовилися від свого прохання. Проте деякі з більш підприємливих голосно сказали:

— Сяолянь, ми знаємо, що крижану воду дістати нелегко, ми не просимо безкоштовно! Одна монета за миску крижаної води, що скажеш?

Коли хтось сам пропонує гроші, відмовлятися, звісно, не можна. Сяоцао, яка готувала лід у підсобці, почувши це, поспішно вийшла і сказала:

— Якщо шановні дядечки так кажуть, то якщо ми почнемо відмовлятися, це буде занадто неввічливо! Добре, відтепер ми додаємо нову послугу — продаж крижаної води!

Сяолянь стурбовано запитала:

— Молодша сестро, готувати лід не так просто, а нас мало, чи ми впораємося?

Вона мала на увазі: маючи лише один чан, чи вистачить льоду для всіх?

Сяоцао з усмішкою голосно відповіла:

— Якщо це може допомогти людям, то трохи більше роботи — це не страшно! Не хвилюйся, просто будемо робити більше льоду щодня!

Насправді Сяоцао мала на увазі, що завтра попросить батька розширити ятку, облаштувавши повноцінну комору, куди поставить ще два великі чани. Якщо правильно підібрати пропорції селітри та води, а воду для охолодження ставити всередину в залізних відрах, у цьому немає нічого складного.

Єдина проблема — витрати води різко зростуть, а возити воду з найближчого села дуже незручно. Але ж за гроші можна і чорта змусити молоти борошно! Вони можуть найняти людей для підвезення води! За кілька монет за візок води завжди знайдуться охочі!

Після введення нової послуги з продажу крижаної води, бізнес сестер Юй став ще прибутковішим. У таку спеку, обливаючись потом, випити миску крижаної води — це справжній порятунок від спраги і спеки! Коли спека відступає, з'являється апетит, і з'їсти миску холодної локшини або холодцю стає неймовірним задоволенням!

Маючи старшу тітку та двоюрідну сестру за помічниць, Сяоцао, звісно, звільнила час для того, щоб доглядати за вагітною хрещеною матір'ю. На горі багато дерев, тому там досить прохолодно. Пані Фань не вередувала через вагітність і щодня зранку та ввечері продовжувала гуляти лісом, милуючись краєвидами.

Вагітність пані Фань протікала спокійно. Сяоцао щодня вимірювала їй пульс і вважала, що якщо перші три місяці уникати важких фізичних навантажень, помірна активність є цілком необхідною. Щодо харчування, Сяоцао щодня готувала для хрещеної матері різноманітні смачні страви. Перебуваючи щодня серед природної краси Західної гори і маючи поряд турботливу названу доньку, пані Фань, за винятком того, що не могла терпіти запах морепродуктів, мала чудовий настрій і жодного дискомфорту в харчуванні.

Сяоцао часто жартувала:

— Мій молодший братик точно буде слухняним і турботливим, він знає, як важко хрещеній під час вагітності, тому не хоче вас зайвий раз турбувати.

Пані Фань торкалася вказівним пальцем лоба маленької дівчинки, погладжувала свій живіт, що починав округлятися, і випромінювала материнське сяйво.