Золоті Поля

Джу Джуньян, вкритий пилом, повернувся з експериментального поля в передмісті столиці, обтрусив з себе пил, дістав із шафи повсякденний одяг кольору місячного світла і перевдягнувся. Управитель Лю знадвору попросив дозволу увійти і, отримавши згоду, квапливим кроком зайшов усередину.

"Господарю, старий раб дізнався, що містечко Тангу є зоною найбільшого лиха від нашестя сарани, після якого там не залишилося жодної травинки, а врожай знищено дощенту..." — управитель Лю доповідав, водночас обережно крадькома спостерігаючи за виразом обличчя господаря.

Рухи Джу Джуньяна, який саме одягався, завмерли; його обличчя стало суворим, а брови щільно зійшлися на переніссі. Управитель Лю миттєво відчув, ніби над його головою нависли темні хмари, і на нього накотилося задушливе відчуття гнітючості. Він ще більше зігнув спину і глибоко опустив голову.

"Тобто, ті десять му кукурудзи в селі Дуншань, які вже майже дозріли, не дадуть жодного зернятка?" — першим, про що подумав Джу Джуньян, було не те, чи вдасться зібрати насіння кукурудзи, а хвилювання про те, чи не буде та великоока дівчина плакати від розпачу через цей важкий удар.

У містечку Тангу управитель Лю слідував за господарем, допомагаючи йому у справах, постійно їздячи між селом Дуншань та містечком Тангу. Господар покладав великі надії та сподівання на те поле кукурудзи, він майже на власні очі бачив, як кукурудза день за днем росла, як з'являлися вузли, викидалися волоті, як наливалося зерно... Панна Юй цими днями, коли з'явилася молода кукурудза, навіть зварила трохи для господаря, щоб він міг скуштувати. Хто б міг подумати, що поки господар повернеться до столиці, станеться така масштабна катастрофа. Обіцянку панни Юй цього року виконати вже не вдасться...

"Господарю, цю кукурудзу дійсно дуже шкода, але оскільки це вже сталося, не сумуйте! Хіба на складі не залишилося ще трохи насіння? Посадимо ще раз наступного року!" — бачачи, що принц довго мовчить, управитель Лю не втримався і почав його втішати.

Джу Джуньян повільно закінчив одягатися; управитель Лю поспішив зробити крок уперед, щоб допомогти господарю зав'язати пояс та поправити одяг. Джу Джуньян довго мовчав, перш ніж нарешті заговорив: "Район села Дуншань сильно постраждав, як там зараз ціни на зерно?"

Управитель Лю зрадів, що під час збору інформації запитав про це, і поспішив відповісти: "Кажуть, що на початку, окрім зернових крамниць родини Чжоу, де ціни зросли менш ніж у п'ять разів, у всіх інших вони підскочили вдесятеро і більше. Зараз грубе зерно, яке раніше коштувало п'ять вень за цзінь, подорожчало до ста вень, і при цьому встановлено ліміт на купівлю. Ситуація з білим рисом та білим борошном ще абсурдніша — за один лян срібла можна купити лише два цзіні... Запаси зерна в багатьох зернових крамницях вже вичерпуються, і, ймовірно, незабаром ціни в них зростуть ще в кілька разів..."

Джу Джуньян тихо пробурмотів собі під ніс: "Родина Юй, щоб посадити кукурудзу та кавуни, навесні не посадила жодного му зернових, вони повністю покладаються на куплене зерно! Хіба та дівчина, яка так любить гроші, погодиться витрачати великі суми на купівлю зерна? У них вдома стільки людей, запасів зерна вже, мабуть, не вистачає?"

При думці про ту тендітну фігурку з тонкими руками та ногами брови Джу Джуньяна насупилися ще сильніше. Коли він наступного разу поїде в село Дуншань, чи не побачить він худу як скелет дівчину, виснажену голодом?

"Управителю Лю, візьми два вози зерна з маєтку і відправ їх родині Юй у село Дуншань. Скажи їм, що я приїду через кілька днів; нехай не відчувають провини чи занепокоєння через кукурудзу, адже стихійному лиху ніхто не може запобігти. Передай магістрату Тангу, нехай він зверне увагу на підтримання порядку в Тангу та навколишніх селах, ні в якому разі не можна допустити заворушень. Двір якнайшвидше розробить політику надання допомоги, а щодо зерна, нехай протримаються деякий час, продовольча допомога скоро надійде. Також накажи Фан Сюню негайно мобілізувати флот і вирушити на південь для закупівлі зерна. Гроші на це поки що візьми з моїх особистих збережень!" — Голод часто супроводжується заворушеннями, а родина Юй у селі Дуншань вважається заможною сім'єю; якщо почнуться заворушення, вони, швидше за все, постраждають першими!

Управитель Лю з сумнівом подивився на господаря. Двір ще не видав жодних наказів, а господар вже наказує флоту вирушити на південь для закупівлі зерна; чи не викличе це підозр у вищого керівництва, що він має намір завоювати прихильність народу?

Джу Джуньян глянув на управителя Лю, розуміючи його побоювання, і махнув йому рукою: "Ти йди займайся цим, а я навідаюся до палацу!"

В імператорському кабінеті імператор Цзяньвень зібрав міністрів, щоб обговорити питання надання допомоги потерпілим від лиха. Після кількох років відновлення і розвитку, хоча стихійні лиха траплялися щороку, в регіоні Цзяннань, який є житницею династії Мін, завжди була сприятлива погода, тож державна скарбниця була відносно повною. Цьогорічне нашестя сарани здебільшого охопило прибережні райони, мало великий масштаб, було дуже тяжким і сталося напередодні весняного збору врожаю, що зробило його абсолютно непередбачуваним і принесло величезні руйнування!

"Ваша Величносте, принц Ян просить аудієнції!" — головний євнух тихо підійшов до імператора Цзяньвеня і пошепки доповів йому.

Чжу Цзюньфань широким жестом руки сказав: "Нехай увійде!"

"Ваш покірний слуга просить дозволу вирушити до містечка Тангу для надання допомоги постраждалим і сподівається на вашу прихильність, Ваша Величносте!" — Обличчя Джу Джуньяна було суворим, а в його холодних очах читалася глибока тривога.

Чжу Цзюньфань зі співчуттям мовив: "Цзюньяне! Кукурудза в селі Дуншань мала б дозріти ще трохи більше ніж через півмісяця, чи не так? Тобі варто поїхати туди і подивитися, скільки кукурудзи родина Юй встигла зібрати. Передай мій указ, що навіть якщо кукурудзи не зібрано жодної зернини, родина Юй все одно є великими заслуженими діячами династії Мін".

"Ваш покірний слуга просить дозволу задіяти флот для підтримки заходів з надання допомоги постраждалим!" — Тривога в очах Джу Джуньяна трохи розвіялася, і він продовжив.

Заради народу династії Мін Чжу Цзюньфань не міг не погодитися; він одним помахом пензля написав указ і кинув його йому: "Дозволяю; з державної скарбниці буде виділено мільйон на надання допомоги, принц Ян призначається міністром з надання допомоги і нестиме повну відповідальність за всі пов'язані з цим питання. Бачити цей указ — це як бачити мене особисто; нікому не дозволяється під будь-яким приводом затримувати надання допомоги, інакше — страта на місці!!"

"Ваш покірний слуга приймає указ!" — Джу Джуньян, тримаючи яскраво-жовтий указ, гордо й бадьоро вийшов з імператорського кабінету.

Міністри зі змішаними почуттями дивилися на струнку постать принца Яна, що віддалялася. Ті, хто мав трохи більше шляхетності, подумки зітхали: "Молоде покоління викликає повагу". А ті, хто заздрив, приховано ненавиділи імператора за прихильність до принца Яна, сподіваючись, що він провалить справу з наданням допомоги.

В імператорському дворі вирували приховані течії, а сімнадцятирічний принц Ян став улюбленцем імператора. Минуло менше ніж півроку після його повернення з-за кордону, а йому знову довірили таку важливу посаду. Здається, його планують серйозно просувати! Деякі люди почали свідомо налагоджувати зв'язки з принцом Яном.

Принц Ян був людиною холодною і мало з ким спілкувався? Нічого страшного, у нього ж є батько — принц Цзін! Налагоджувати хороші стосунки з маєтком принца Цзіна — це безпрограшний варіант! Принц Ян незабаром вирушить зі столиці для надання допомоги, і його неможливо буде знайти? Це дрібниці; хіба княгиня Цзін не повернулася до столиці? Дипломатія через дружин — це теж дуже дієвий інструмент!

У цей час принц Ян не знав і не хотів знати про ці речі. Він зібрав партію зерна зі своїх маєтків і особисто очолив загін охоронців, які супроводжували його в напрямку містечка Тангу.

Отримавши указ, флот під керівництвом Фан Сюня того ж дня вирушив до Цзяннані для закупівлі зерна для надання допомоги. Фан Сюнь після подорожі до Західного Океану з принцом Яном не лише розширив світогляд, але й отримав підвищення у званні після повернення: з командира п'ятого рангу він став помічником командувача четвертого рангу, перестрибнувши відразу на два щаблі. Хоча на морі було багато небезпек, але багатство здобувається в ризику, і Фан Сюнь відчув переваги від служби під керівництвом принца Яна.

Почувши, що цього разу принц Ян відповідає за надання допомоги, а він був призначений закуповувати зерно для потерпілих за його гарячою рекомендацією, він був глибоко зворушений і, природно, згуртував усі свої сили, щоб досягти гарних результатів і не зрадити довіру принца Яна!

Принц Ян супроводжував два вози зерна і на шляху до містечка Тангу зустрів чимало біженців, які рятувалися від лиха. На щастя, вози із зерном були замасковані під вози з вугіллям, а їх охороняли міцні охоронці, тож ніяких непередбачених ситуацій не виникло.

Щоб не гаяти часу, принц Ян наказав оминути префектурне місто і попрямувати прямо до містечка Тангу. Через три дні вози із зерном так само не заїжджали в містечко, а повернули на офіційний шлях до села Дуншань.

Коли група прибула в село Дуншань, був якраз час обіду; здалеку було видно, як у селі піднімається димок від кухонних вогнищ. Побачивши, що ситуація в селі Дуншань порівняно з іншими селами, які він бачив по дорозі, була не такою поганою і люди ще мали що їсти, принц Ян згадав, що жителі села мали певні заощадження від продажу морепродуктів, і, оскільки село розташоване біля моря, вони могли знайти хоч якусь їжу. Лише тоді Джу Джуньян поступово заспокоївся.

Через нашестя сарани в академії Жунсюань оголосили канікули, тож Шітоу, якому було нічого робити вдома, брав із собою свого товариша Лю Фан Піна і або ходив у гори ловити сарану, або на море збирати морепродукти; він також знаходив час на повторення завдань, заданих вчителями, і його життя було зайнятим і повноцінним.

"Брате Шітоу! Туди йде загін солдатів, схоже, вони йдуть до нашого дому!!" — Лю Фан Пін щойно впіймав сарану, поклав її в полотняну торбинку, і, піднявши голову, побачив загін людей в однаковій формі охоронців, про що здивовано закричав.

Шітоу випрямився, примружив очі і подивився на колону возів; з легкою тривогою в голосі він сказав: "Той, хто їде попереду, здається, принц; не знаю, чи не буде він звинувачувати нас за те, що ми зібрали кукурудзу раніше терміну!"

"Але ж якби ми не зібрали її раніше, то її б усю з'їла сарана! Ми зібрали так багато кукурудзи, нас би мали винагородити!" — згадуючи ті два дні і ночі безперервної праці зі збору врожаю, Лю Фан Пін теж брав у цьому участь. Хоч він не міг багато допомогти, але виконував деякі доручення, і це теж було корисно.

У Шітоу зник настрій ловити сарану; він узяв торбинку і сказав Фан Піну: "Ходімо! Повернемося додому і подивимося!!"

Колона на чолі з Джу Джуньяном під зацікавленими і водночас боязкими поглядами жителів села Дуншань уже під'їхала до дверей родини Юй. У навісі біля воріт будинку родини Юй усе ще тривав прийом морепродуктів; перед навісом вишикувалася довга черга, і Юй Хан зі своїм дядьком Юй Цзяном були зайняті зважуванням та розрахунками.

Побачивши, що колона возів зупинилася перед їхніми воротами, Юй Хан знайшов вільну хвилину, підвів очі, поспішно відклав роботу і разом із дядьком підійшов привітатися.

Джу Джуньян зіскочив з коня, кинув поводи слузі, що стояв поруч, кивнув їм обом і сказав: "Не потрібно формальностей." І без вагань рушив у двір.

Ті, хто продавав морепродукти, були здебільшого жителями села Дуншань. Через нашестя сарани кожна сім'я тією чи іншою мірою зазнала збитків; на щастя, робота на пристані зупинилася лише на два дні, а потім швидко повернулася до норми, і частина сильних чоловіків пішла туди працювати. Більшість жителів села брали свої родини і йшли копати морських червів та збирати устриць, щоб мати щоденний дохід. Ціни на зерно знову зросли, збережень ставало все менше, тому селяни були змушені планувати своє майбутнє.

Також багато людей з інших сіл приходили до родини Юй, щоб продати морепродукти; побачивши свиту принца Яна, вони тихо питали: "Хто це такий? Виглядає набагато поважніше, ніж сини багатіїв у містечку..."