Золоті Поля

Ця крамниця була куплена у нього принцом Яном, але в документі на право власності були вписані імена родини Юй. Те, що якась звичайна крамниця змусила принца з холодним обличчям потурбуватися і все влаштувати для них, достатньо свідчило про становище родини Юй у серці принца. Магістрат префектури, пан Нін, природно, не міг втратити такої можливості налагодити з ними хороші стосунки.

Коли пан магістрат особисто завітав з привітаннями, Юй Хай був дуже втішений і шанобливо запросив пана Ніна до головної зали на задньому дворі. Магістрат Нін одразу помітив, що принц Ян сидить у залі і п'є чай, тому поспішив увійти і привітатися. Принц Ян підняв брови, здавалося, трохи здивований його появою, але це тривало лише мить, і він швидко повернув свій холодний і неприступний вираз обличчя, лише злегка кивнувши пану магістрату.

Навіть незважаючи на те, що принц лише кивнув йому, пан Нін відчув себе дуже вшанованим. Байдужий характер принца Яна був добре відомий у столиці; зазвичай здавалося, що все навколо його не обходить, і навіть зустрівшись зі своїм батьком, принцом Цзіном, він міг хіба що кинути на нього погляд.

Але якщо його розлютити, він абсолютно не зважатиме на родинні чи будь-які інші зв'язки. Пам'ятається, як він, бувши лише дванадцятирічним хлопчаком, побив спадкоємця маркіза Дін'юаня, який чимось його образив, до напівсмерті, ледве не позбавивши його життя. Тоді маркіз Дін'юань був дуже впливовим при дворі і зі сльозами на очах подав на нього скаргу імператору.

Коли імператор запитав його про причину побиття, він зухвало відповів: "Запитайте самого Чжан Цінфена! Якщо він не знає, я битиму його, поки не дізнається!" Чжан Цінфен — це було ім'я спадкоємця маркіза Дін'юаня.

Коли спадкоємцю маркіза Дін'юаня стало трохи краще, маркіз Дін'юань запитав його, як він міг образити цього злого духа. Спадкоємець, наляканий до смерті побиттям, чесно зізнався: він боявся, що дванадцятирічний принц Ян відзначиться на змаганнях з бойових мистецтв, організованих імператором, тому хотів підлаштувати йому пастку перед змаганнями, створити нещасний випадок, щоб той не зміг взяти в них участь...

Дванадцятирічний Чжу Цзюньян вже тоді продемонстрував неабиякий талант до бойових мистецтв, і можна було сказати, що він був непереможним серед дітей столичних чиновників і знаті. Найголовнішою причиною, чому діти знаті не наважувалися змагатися з ним, було те, що він бився так, ніби йому було байдуже на власне життя: він був жорстоким до супротивників, а до себе — ще жорстокішим. У такому юному віці він уже заслужив прізвисько "Чорнолиций злий дух"!

Здається, розповідь трохи відхилилася від теми. Магістрат Нін шанобливо сидів нижче принца Яна і підняв чашку ароматного чаю, який йому подав Шитоу. Глянувши в чашку принца Яна, він з подивом виявив, що там була звичайна кип'ячена вода. Він поспішно підніс свій чай, що випромінював густий аромат, до принца Яна і тихо сказав: "Цей чай 'Колодязь дракона перед святом Цінмін' досить ароматний і міцний, чи не хотіли б ви скуштувати, принце?"

Чжу Цзюньян кинув погляд на чашку і подумки сказав: невже цей пан не знає, що це чай 'Колодязь дракона перед святом Цінмін'? Це ж чайне листя, яке те дівчисько випросило у цього пана! З незрозумілих причин смак звичайної води в домі Юй здавався йому кращим, ніж у першосортного чаю "Да Хун Пао" з імператорського палацу. У домі Юй він визнавав лише звичайну воду.

"Цей пан полюбляє пити чисту воду!" Магістрат Нін був людиною з резиденції принца Цзіна, тому Чжу Цзюньян, з поваги до свого батька, неохоче відповів йому.

Хоча це була лише байдужа фраза, цього було достатньо, щоб магістрат Нін був приємно здивований. Принц Ян навіть до свого батька ставився з байдужістю, тому те, що він відповів йому, було справді рідкістю! Магістрат Нін запам'ятав це: принц Ян любить пити чисту воду і не любить чай. Через багато років, коли пан Нін уже став чиновником другого рангу і мав честь запросити до себе Чжу Цзюньяна, який на той час вже став князем першого рангу, він подав йому саме чашку звичайної чистої води...

"Принце, пане магістрате, це випічка, яку я зробила сама, скуштуйте, будь ласка. Якщо щось не так із прийомом гостей, прошу вибачити!" Якби тут був лише принц Ян, Юй Цао почувалася б досить вільно, але в присутності магістрата, який виглядав дуже поважно, вона почувалася трохи скуто.

Чжу Цзюньян подивився на печиво дещо дивної форми та нарізаний трикутниками торт; він навмання взяв одне печиво, чи то кругле, чи то овальне, поклав його до рота і прожував. Хоча на вигляд воно було жахливим, на смак виявилося непоганим — хрустким, солодким і дуже приємним.

"Вже майже настав сприятливий час, чи не так?" — запитав Чжу Цзюньян, з'ївши печиво і запивши його водою.

Юй Цао кивнула, а ямочки на її щоках то з'являлися, то зникали: "Залишилося менше двох ке (приблизно 30 хвилин), ще є трохи часу, панове можуть ще трохи перепочити..."

Чжу Цзюньян мовчки кивнув і за мить сказав: "Зачекайте трохи, цей пан і магістрат Нін разом знімемо тканину з вивіски вашої крамниці..."

На обличчі магістрата Ніна промайнув подив, але його швидко змінила радість. Він якраз збирався з ввічливості відмовитися кількома словами, але його зупинив один погляд принца Яна. Магістрат Нін подумки зітхнув: після двох років загартування погляд принца Яна став навіть гострішим, ніж у принца Цзіна, і не залишав місця для заперечень.

Юй Цао чудово розуміла істину "місцевий чиновник важливіший за вищого посадовця в столиці". Те, що принц Ян залучив і магістрата, означало, що він хоче знайти надійну опору для "Крамниці тушкованих страв родини Юй". Юй Цао була впевнена, що в майбутньому бізнес крамниці точно буде успішним. Але якщо родина Юй не матиме підтримки в префектурному місті, хороший бізнес не обов'язково стане благословенням; він дуже ймовірно може привернути неприємності або навіть лихо. Але якщо пан магістрат особисто зніме червону тканину з їхньої вивіски, то люди з поганими намірами двічі подумають, перш ніж щось робити.

Юй Цао з вдячністю подивилася на принца Яна і сказала: "Те, що пан магістрат зніме тканину з вивіски, є величезною честю для нашої крамниці. Чи буде це зручно для пана магістрата?"

Раз уже принц Ян погодився зняти тканину з вивіски, то магістрат Нін не міг відмовитися, навіть якщо йому це було незручно. Магістрат Нін поспішно сказав: "Що ви, що ви! Це лише дрібниця, про яку не варто й згадувати!"

Коли запалили довгу низку петард, принц Ян і пан магістрат з'явилися перед дверима крамниці. Серед простих людей, які спостерігали, мало хто впізнав принца Яна, але майже всі в префектурному місті знали "справедливого суддю" — пана магістрата. Побачивши, як пан магістрат особисто знімає червону тканину з вивіски крамниці тушкованих страв і золоті великі ієрогліфи "Крамниця тушкованих страв родини Юй" з'являються перед очима всіх, після короткої тиші пролунали бурхливі оплески.

У натовпі почулися перешіптування:

"Звідки взялася ця 'Крамниця тушкованих страв родини Юй'? Вони змогли запросити пана магістрата зняти тканину з їхньої вивіски!"

"Я чув, що ця крамниця спочатку належала родині пана магістрата і вони торгували шовком. Навесні її раптом зачинили, і після ремонту, що тривав більше півроку, відкрили цю крамницю тушкованих страв. Можливо, торгівля шовком принесла збитки, і тому пан магістрат відкрив цю крамницю?"

"Я так не думаю. Я чув від сусідів, що цей двір продали ще навесні. Це місце і крамниця розташовані так вигідно, що навіть якби крамниця шовку не приносила прибутку, її можна було б просто здати в оренду і отримувати непоганий щомісячний дохід..."

"Може, це чиновник ще вищого рангу, ніж пан магістрат, уподобав цей двір і купив його? Подивіться на чоловіка, який разом з паном магістратом знімав тканину з вивіски — по його поставі та манерам одразу видно, що він не з простої родини. І пан магістрат поводиться з ним так ввічливо, можливо, він і є справжнім власником цієї крамниці?"

"Якою б не була причина, ця крамниця має за опору пана магістрата і цього невідомого знатного пана. Не дивно, що коли вчора дружина кульгавого Вана прийшла сюди безпідставно скандалити, та дівчина зовсім не злякалася і навіть запропонувала, щоб пан магістрат їх розсудив..."

...

Спостерігачі обговорювали це на всі лади, і всі були переконані, що крамниця має пана магістрата як опору, і звичайні люди не можуть їй нашкодити. У префектурному місті деякі люди, які цікавилися рецептом тушкованих страв родини Юй, також тихо відмовилися від своїх намірів.

Пізніше ще деякі чиновники з префектурного міста, хоча і не мали жодних зв'язків з родиною Юй, з поваги до пана магістрата також прибули з привітаннями. Опівдні, оскільки були присутні пан магістрат і ці чиновники, вони не могли просто перекусити на задньому дворі. Що стосується принца Яна, хоча його статус і був високим, але навіть у скромних умовах старого будинку в селі Дуншань він щодня приходив їсти, і родина Юй не ставилася до нього як до чужого.

Обід був замовлений у ресторані "Чженьсю", і Юй Цао замовила великий стіл смачної їжі, серед якої було багато страв, що продавалися в обмеженій кількості щодня. Пан магістрат та інші гості, які прийшли привітати, були подумки здивовані. Хоча ресторан "Чженьсю" в префектурному місті відкрився лише цієї весни, усі в місті знали, наскільки він популярний. Зараз таку окрему кімнату можна було забронювати лише на місяць наперед.

Яке ж походження має родина Юй, що може в будь-який момент отримати окрему кімнату, та ще й замовити лімітовані страви? Таке ставлення не міг отримати не те що пан магістрат, а й багато впливових сімей у столиці, коли відвідували столичний ресторан "Чженьсю". Щоб поїсти у відомому ресторані "Чженьсю", навіть імператорські родичі повинні були слухняно бронювати столики і чекати в черзі!

Хоча в усіх були сумніви в серці, цей обід усе одно пройшов дуже радісно і для господарів, і для гостей. Особливо коли чиновники дізналися, що чоловік, який сидів на головному місці, виявився принцом Яном, який в останні два роки мав найбільший вплив при дворі, їхнє ставлення стало ще більш теплим і запобігливим. Пізніше Юй Хая, який, сидячи на бенкеті, почувався трохи напружено, взагалі всі поступово забули.

У перший же день відкриття "Крамниця тушкованих страв родини Юй" здобула собі ім'я в префектурному місті, а водночас отримала і захисну парасольку. Навіть якби в майбутньому популярність цієї крамниці наздогнала ресторан "Чженьсю", ніхто б не наважився прийти і створювати проблеми. Жарти жартами, але хто в префектурному місті не знав, що "Крамниця тушкованих страв родини Юй" має пана магістрата за опору, та ще й знаходиться по діагоналі від самої управи магістрату. Ті, хто прийде влаштовувати скандал, мабуть, вважають, що зажилися на світі, чи не так?

Протягом трьох днів після відкриття всі тушковані страви продавалися за півціни! Люди, які вчора брали участь у дегустації, стали живими рекламними щитами крамниці тушкованих страв; вони розповідали всім, яке ароматне там м'ясо, що овочі там навіть смачніші за м'ясо, що там також продають запечених курей і качок, як у ресторані "Чженьсю", і багато іншого...

До того ж, Юй Цао поставила біля дверей бляшану піч, на якій тушкувалися свинячі голови та свинячі тельбухи... Густий м'ясний аромат заповнював усю вулицю, і майже кожен перехожий, відчувши цей запах, зупинявся, щоб знайти його джерело.

Протягом цих трьох днів бізнес крамниці був неймовірно успішним. Юй Цао і старша тітка не справлялися, тому покликали на допомогу Лю Цзюньпіна і Лю Янь'ер. Лю Ху і Юй Хай відповідали за транспортування інгредієнтів, щодня подорожуючи між селом Дуншань і префектурним містом.

Незважаючи на те, що все продавалося за півціни, у перший день відкриття виторг сягнув понад триста лян срібла, і після відрахування витрат чистий прибуток склав більше ста лян. На другий і третій день виторг продовжував зростати, досягнувши доходу в п'ятсот і понад шістсот лян відповідно; двох свиней на день вже не вистачало для продажу.

Найшвидше розпродавалися відносно дешеві свинячі голови та тельбухи, а також такі тушковані вегетаріанські страви, як соєвий сир (доуґань), морська капуста і соєва шкірка (доупі). Щодня доводилося готувати три-чотири великі казани, і цього ледве вистачало. Ці казани були не такими, як у звичайних сім'ях, а такими великими чавунними казанами, з яких можна було б нагодувати десять-двадцять дорослих людей.