Золоті Поля

«По-друге, для качки на дровах плодових дерев слід обирати нежирних качок вільного вигулу; якщо вони занадто жирні, то на смак будуть занадто масними. Потім потрібно використовувати дрова плодових дерев, таких як фінікове дерево, груша, яблуня тощо, як паливо у певній пропорції. Пропорції я напишу тобі згодом!»

«Для качки на дровах качку необхідно маринувати з використанням двадцяти восьми видів спецій, і жоден не можна пропустити. Я напишу тобі види та пропорції спецій, а ти дай дядькові Вану гарненько над цим подумати! Різниця між качкою у відкритій печі та качкою в закритій печі також полягає в тому, що під час запікання її можна будь-коли перевірити та перевернути. Коли качка потрапляє в піч, потрібно за допомогою спеціальної жердини регулярно змінювати її положення, щоб вона прогрівалася рівномірно!»

У кожній справі свої тонкощі, тож Третій молодий пан Чжоу слухав, наче в тумані. Він ретельно сховав написаний Юй Цао рецепт та застереження, трохи поміркував і сказав: «Може, мені попросити шеф-кухаря Вана повернутися, щоб він особисто повчився у тебе?»

Юй Цао похитала головою і сказала: «Столичний ресторан Чженьсю зараз переживає складні часи, і якщо відкликати ще й дядька Вана, боюся, справи зовсім підуть на спад. Хіба двоє учнів дядька Вана не в головному відділенні в Тангу? Зараз ринок містечка Тангу вже стабілізувався, і хоча одна людина буде зайнята більше, якщо додати помічника, вона впорається. Краще нехай один із них — Ян Фань або Лю Бі — спеціально вивчить технологію приготування запеченої качки!»

Двоє учнів шеф-кухаря Вана, Ян Фань та Лю Бі, вже завершили навчання, і їхня майстерність у приготуванні смаженої курки та солоної качки нічим не поступалася майстерності вчителя. З-поміж них двох Ян Фань мав більший хист і швидше сприймав нове, тому саме його обрали для вивчення технології приготування качки на дровах у Юй Цао.

Проте зараз нагальним завданням було збудувати піч для запікання. Третій молодий пан Чжоу побачив, що страви вже подано, а Принц Ян не мав наміру залишати його на обід, тому він підвівся, щоб попрощатися: «Цао, ти справді мене не розчарувала! Іншим разу я запрошу тебе на обід, щоб як слід віддячити! Спершу я піду попрошу людей облаштувати піч на кухні, а ви насолоджуйтеся їжею!»

Коли Третій молодий пан Чжоу вийшов, Джу Джуньян пильно подивився на Юй Цао, чекаючи на її пояснення.

Юй Цао торкнулася своєї щоки і здивовано запитала: «У мене щось на обличчі? Чому ти так на мене дивишся?»

«Рецепт качки з османтусом для ресторану Чженьсю дала ти?» — спокійно запитав Джу Джуньян, не забувши вказати на апетитні страви на столі та наказати: «М'ясо качки!»

Юй Цао, прислуговуючи цьому панові та прогулявшись цілий ранок, вже давно була такою голодною, що живіт до спини прилип. Вона сподівалася спокійно пообідати, але відтоді як вони зайшли до кабінету, управитель Лю зник і його не було видно. Оскільки руки принца не згиналися, під час їжі він, природно, покладався на її допомогу.

«Ех», — вона потай зітхнула і, змирившись з долею, підсунула свій стілець ближче до принца. Вона взяла палички перед ним, підчепила шматочок качки з османтусом і, ретельно видаливши кісточки, поклала його в рот Джу Джуньяну.

Скориставшись моментом, поки принц жував, вона поспіхом з’їла кілька шматочків страв; те, як вона жадібно їла, виглядало так, ніби вона не бачила їжі вісімсот років.

«Я питаю тебе!» — Джу Джуньян повільно проковтнув ароматне та смачне м’ясо качки, легенько штовхнув стілець Юй Цао ногою і продовжив попередню тему.

Юй Цао «героїчно» хильнула великий ковток чаю, проковтнула їжу, що була в роті, і кивнула: «Так! Є якісь проблеми?»

«Не дивно, що тобі не потрібно стояти в черзі, щоб купити качку з османтусом у ресторані Чженьсю! Але звідки в тебе рецепт цієї качки?» — Джу Джуньян знову вказав на смажену курку поруч.

Юй Цао забула змінити палички і своїми власними підчепила курячу ніжку, збираючись запхнути її в рот принцу. Джу Джуньян відвернув голову вбік і з огидою сказав: «Зміни палички, хто захоче їсти твою слину?»

Юй Цао скривилася і подумки пробурчала: «Чистюля такий, наче жук-гнойовик! Навіть якби ти захотів скуштувати мою слину, я б не погодилася! Хіба це не те саме, що непрямий поцілунок? Я і в минулому, і в нинішньому житті цнотлива дівчина, мій перший поцілунок ще при мені!!» Вона мимохідь поклала ніжку у свою тарілку, змінила палички, знову взяла шматочок курятини і піднесла до його рота. Коли Джу Джуньян проковтнув його, вона заплескала в долоні та розреготалася: «Знаєш, що ти щойно з’їв? Курячу гузку...»

Отримавши погляд принца, гострий як лезо, Юй Цао миттєво злякалася: «Гаразд, гаразд, я тебе обманула! Не будь таким серйозним, це просто жарт! Хочеш курячу шкірку? Найбільш насичений смак і сама суть смаженої курки — саме в шкірці...»

Джу Джуньян не піддався на її вмовляння; подивившись на іншу курячу ніжку на тарілці, він сказав: «Курячу ніжку!»

Успішно з’ївши ніжку, він повернувся до попередньої теми: «Качка з османтусом, качка на дровах... звідки в тебе всі ці рецепти?»

Юй Цао закотила очі й серйозно сказала: «Якщо я скажу, що ця панночка наділена надзвичайним талантом і знає, як готувати ці делікатеси без навчання, ти повіриш?»

«Правду!» — Джу Джуньян холодно глянув на неї, виплюнув курячу кісточку і промовив наказовим тоном.

Юй Цао навмисно глибоко зітхнула, похитала головою і сказала: «Ех, звичаї занепадають, люди вже не ті, що раніше. У наші часи ніхто вже не вірить правді...»

«Говори по-людськи!!» — Джу Джуньян дивився на перебільшену акторську гру Юй Цао; у душі йому було смішно, але він жодним чином цього не показав.

Юй Цао закотила очі: «Хто це не по-людськи говорить? Як ти можеш ображати?»

«Добре, добре! Я розповім!» — під гострим поглядом Джу Джуньяна Юй Цао продовжувала здаватися. — «Два роки тому я разом з онуком старого генерала Чжао, Чжао Ханем, пішла в гори ставити пастки на диких кролів. Ненароком ми розійшлися. Біля струмка я зустріла пораненого сивого старого. Побачивши, що він дуже нещасний, я врятувала його за допомогою своїх посередніх знань у медицині. Той старий, пам’ятаючи про порятунок життя, відчув, що йому нічим віддячити, тому дав мені уривок старовинної кулінарної книги. Усі страви, які я знаю, я вивчила саме з того фрагмента».

Закінчивши, вона зробила вираз обличчя: «Ну, цього разу ти маєш повірити».

У розслідуванні, яке проводив Джу Джуньян, цей епізод не згадувався. Він злегка насупився: можливо, оскільки це сталося в глухих горах, а дівчинка нікому не розповідала після повернення, цей момент і було упущено?

«А де фрагмент?» — Джу Джуньян знову змусив Юй Цао покласти йому шматочок страви і, з’ївши його, продовжив розпитувати.

Юй Цао вказала на свою голову з переможним виглядом: «Ось тут! Це ж скарб нашої родини для збагачення, звісно, безпечніше тримати його в голові! Не хвилюйся, пам’ять у мене чудова, все запам’ятовую з першого погляду!»

Джу Джуньян глянув на самовдоволений вигляд дівчиська і не став розпитувати далі, зосередившись на тому, щоб керувати Юй Цао, аби вона підкладала йому їжу.

Юй Цао потайки зітхнула з полегшенням — нарешті вона змогла все пояснити! Цю історію вона вигадала непогано; якщо надалі хтось запитає її, чому вона знає стільки рецептів, вона відповідатиме саме так. І байдуже, вірять вони чи ні, нехай спробують перевірити!

Щоб якомога швидше випустити качку на дровах плодових дерев та протистояти ресторану Дефен, Третій молодий пан Чжоу за ніч збудував піч за вимогами Цао, а також знайшов у місцевих садівників весняні гілки для використання. Підготувавши все, наступного дня він запросив Юй Цао!

Принц Ян сказав, що йому нічого робити, тому теж прийшов з ними. Юй Цао особисто показувала, як маринувати качку зі спеціями, як її перевертати під час запікання та як контролювати вогонь, детально пояснюючи все Ян Фаню під час тренування.

Коли з печі дістали першу порцію качки, аромат був такий сильний, що навіть відвідувачі в залі відчули його. Вони почали запитувати, яку нову страву випустив ресторан Чженьсю, що вона мала такий насичений і свіжий аромат. Головний управитель скористався нагодою, щоб розрекламувати качку на дровах, і оголосив, що в обід кожному столику, як у кабінетах, так і в залі, подарують порцію качки для дегустації.

На обід зібралося понад п’ятдесят столів у кабінетах та залі. Звісно, неможливо було подати цілу качку на кожен стіл, тож давали по половині; загалом двадцять п’ять качок вдалося запекти. Ян Фань справді виявився надзвичайно талановитим і швидко навчився самостійно запікати качок.

Юй Цао власноруч запекла більше десяти штук, а решту довірила Ян Фаню, даючи йому поради. До обіду всі тридцять качок були готові. В перерві Юй Цао зварила каструлю солодкого соусу з борошна (тяньмяньцзян).

Просто подати запечену качку було б недостатньо, щоб показати особливість ресторану Чженьсю, тому Юй Цао запропонувала «три страви з однієї качки». Спершу хрустку шкірку та тонкий шар м’яса нарізали скибочками і виклали на тарілку, поруч поклали скибочки огірка, нарізану цибулю та інші гарніри, додали солодкий соус і подали з тонкими млинцями, в які все це загортали. Потім м’ясо, що залишилося на тушці, зняли, нарізали соломкою і обсмажили у страву «три види соломки з качкою». Наостанок остов, що залишився, розібрали і зварили з нього смачний суп на качиних кістках.

Щойно качку на дровах подали до столу, вона отримала чудові відгуки. В цей час Юй Цао сиділа разом із Принцом Яном та Третім молодим паном Чжоу в їхньому приватному кабінеті, насолоджуючись смачною трапезою. Оскільки був присутній «сторонній», Принц Ян зберіг обличчя Юй Цао і не змушував її прислуговувати. Юй Цао потайки зітхнула з полегшенням: нарешті вона змогла спокійно поїсти!

Юй Цао взяла тонкий млинець, загорнула в нього шматочок качки зі шкіркою, змастила солодким соусом, додала огірок та цибулю, широко відкрила рот і запхнула все всередину. Вона мружилася і ретельно жувала, виглядаючи як кішка, що нарешті отримала рибу.

Кухарі ресторану Чженьсю мали чудову майстерність володіння ножем: скибочки качки були однакової товщини, м’ясо нарізане дрібною соломкою, а суп на кістках — неймовірно смачний. Юй Цао вже давно не їла такої смачної запеченої качки, тому її руки не зупинялися, загортаючи млинці один за одним, а вона їла з великим апетитом.

Управитель Лю, впіймавши погляд господаря, поспішив наслідувати Юй Цао і згорнув рулетик із качкою. Джу Джуньян сердито глянув на нього і холодно промовив: «Я не їм цибулю!»

Управитель Лю поспішив вибачитися — як він міг припуститися такої елементарної помилки? Відклавши перший рулетик, він згорнув новий, без цибулі, і підніс його до рота господаря. Джу Джуньян витончено відкусив шматочок: хрустка шкірка, ніжне м’ясо, що виділяло легкий аромат фруктів, у поєднанні з унікальним смаком солодкого соусу змушували хотіти ще й ще.

«М’ясо ніжне, смак насичений. Непогано!» — з’ївши рулет, Джу Джуньян дав схвальну оцінку.

Третій молодий пан Чжоу енергійно закивав і сказав: «Усе, що робить Цао — це справжній шедевр! Я куштував качку з закритої печі ресторану Дефен, її смак зовсім не йде в жодне порівняння з нашою качкою на дровах! Столичний ресторан Чженьсю врятовано!!»