Золоті Поля

Карета, проїхавши гамірними вулицями, попрямувала до будинку, який родина Юй купила в місті. Вулиці містечка Тангу були простими, але водночас людними і жвавими. У цей час тут було безліч торговців та покупців, а повітря наповнювали вигуки продавців смажених пиріжків (ючжа-го), збірних супів (цзахуей-тан), булочок (баоцзи) та пампушок (маньтоу).

Більшість перехожих складали прості люди в полотняному одязі з обвітреними обличчями, але траплялися й вчені в довгих халатах, які виглядали витончено та освічено, і, звісно, заможні люди в розкішному шовковому вбранні. Зрідка повз карету проходили молоді дівчата з вуалями на обличчях, за якими йшли служниці та літні жінки-служниці (попо), і доносився їхній тихий сміх...

Обличчя Лю Яньер та її братів ніби прилипли до вікна карети. Дивлячись на таку жваву і спокійну вулицю, їхні серця, які весь цей час не знали спокою через поневіряння, здавалося, знайшли втіху. Вперше вони могли так розслаблено милуватися красою вулиць, не боячись, що на них накричать або проженуть, і не думаючи про те, як з натягнутою усмішкою просити милостиню...

Досвід останніх кількох місяців міг би стати справжнім нічним жахіттям для всієї родини Лю. Юй Цайфен опустила голову і подивилася на свого чоловіка, який спокійно спав. Поки він поруч, вона не боялася жодних труднощів. Яким би важким не було їхнє майбутнє життя, воно точно не буде гіршим за ті дні, коли вони тікали від лиха і жебракували!

— Сестро! Приїхали!! Виходьте! — Карета зупинилася перед входом у двір із двома внутрішніми подвір'ями (лян-цзінь). Юй Хай зістрибнув з карети, відкинув завісу і радісно усміхнувся тим, хто був усередині.

Лю Цзюньпін ввічливо відмовився від пропозиції дядька допомогти йому спуститися, зістрибнув сам і простягнув руки, щоб допомогти молодшим брату і сестрі. Але виявилося, що дядько вже підхопив обох попід пахви і спустив на землю. Маленький Лю Фанпін радісно хихикав.

Сусідка, яка поверталася з ринку з покупками, побачивши Юй Хая з групою біженців у лахмітті, від яких відчувався неприємний запах, мимоволі насупила брови і сказала:

— Брате Юй, позавчора одна сім'я тут з добрих намірів прихистила сім'ю біженців, а ті вкрали в них гроші. Будь обережним!

Коли Юй Хай купував цей будинок, він відвідав сусідів ліворуч і праворуч. Тому, хоча він і не часто бував тут, сусіди все ж знали, що він є власником будинку.

Юй Хай кивнув їй і спокійно відповів:

— Дякую, невістко (саоцзи), за добре попередження. Але це моя рідна старша сестра, яка потрапила в біду по дорозі в гості. Вони не якісь там біженці!

Жінка зміряла сім'ю Юй Цайфен з п'яти осіб поглядом з ніг до голови, скривила губи і сказала:

— Ти ж не залишиш їх тут жити надовго, правда? Схоже, нам час змінити замок на дверях нашого будинку!

Почувши це, Юй Цайфен подивилася на неї з приниженням в очах, а її нігті глибоко вп'ялися в долоні. Юй Сяоцао поглянула на підгнилі капустяні листки в кошику жінки, холодно пирхнула і сказала:

— У вашому будинку? Є там замок чи ні — яка різниця?

Жінка змінилася в обличчі і крикнула:

— Що ти маєш на увазі?!

— Що я маю на увазі? Хіба не зрозуміло? Це означає, що ваш будинок такий бідний, що навіть якби двері були навстіж відчинені, злодії б і не подумали туди зайти! — Якщо ця жінка сама не має поваги до інших, то чому Юй Сяоцао повинна бути з нею ввічливою?

— Ти... — Жінка хотіла ще щось сказати, але її перервав п'яний голос із двору:

— Ах ти ж клята бабо! Пішла купувати овочі і так довго вештаєшся, хочеш заморити мене голодом?! Чого ти там стирчиш, швидко йди готувати їсти!!

Вся зухвалість жінки вмить зникла, вона затремтіла і покірно зайшла у двір. Незабаром звідти почувся крик болю, а потім рев чоловіка:

— Де вино? Де вино, яке я тобі наказав купити?! Ти навіть з такою дрібницею не можеш впоратися, який з тебе толк?! — Уривчасто лунали звуки ударів і стусанів.

Юй Сяоцао зупинила батька, який хотів піти розборонити їх, і тихо сказала:

— Тату, ми з ними не знайомі, краще не втручатися в чужі сімейні справи, щоб не стати тими, хто пхає носа не в свої справи. Тату, я відведу тітку та дядька в будинок, а ти піди в крамницю готового одягу і купи кілька комплектів речей!

Юй Цайфен швидко спробувала його зупинити:

— Ні... не треба! Наш одяг ще можна попрати, зашити і носити, навіщо такі витрати?

Юй Хай поспішно закивав:

— Це не витрати, зовсім не витрати! Сестро, ти спочатку зайди і відпочинь трохи. Коли я повернуся, ми разом підемо поїсти! — Сказавши це, не давши Юй Цайфен і слова вставити, він швидко пішов.

Вони постукали в двері, і їх відчинив сивий дідусь на прізвище Тан. Його єдиний син загинув під час шторму на риболовлі, і тепер двоє літніх людей залишилися без жодної підтримки. Юй Хай, зжалившись над ними, дозволив їм жити в бічній кімнаті біля входу. Сім'я Юй рідко бувала в цьому будинку, зупиняючись тут лише зрідка або готуючи їжу для Шітоу. Тож це було ніби безкоштовне житло в обмін на нагляд за будинком!

Дідусь знав Сяоцао, бо у вільний час вона готувала їжу для свого молодшого брата, який навчався в місті. Дівчинка готувала так смачно, що від одного лише запаху слинки текли.

— Дівчинко Юй, а це... — Дідусь Тан із запитанням подивився на сім'ю Лю з п'яти осіб, але в його погляді не було зневаги.

— Це родина моєї старшої тітки, вони щойно прибули до Тангу, — коротко пояснила Юй Сяоцао і запросила сім'ю Юй Цайфен на подвір'я. Подвір'я було невеликим і поділялося на переднє та заднє. На задньому подвір'ї були три головні кімнати в один ряд, а по боках — бічні кімнати (сян-фан), кухня та комора для речей.

Для сім'ї Лю, яка завжди жила в селі на північному сході, такий будинок із сірої цегли під черепицею та акуратне подвір'я були чимось неймовірним. Юй Цайфен таємно дивувалася: відколи це родина її брата стала такою багатою, що змогла дозволити собі купити такий будинок у місті?

Стримавшись кілька разів, вона все ж таки не витримала і запитала:

— Сяоцао, ви купили цей будинок у місті, а твоя бабуся про це знає?

— А чому вона має знати? — Сяоцао спочатку здивовано кліпнула очима, а потім раптом зрозуміла і сказала: — Тітко, ви ж іще не знаєте? Ми вже розділили майно і живемо окремо. Щодо купівлі будинку, то це ми самі вирішуємо!

Отже, вони розділили майно! Не дивно!! Хіба скупа пані Чжан дозволила б братові і племінниці одягатися так гарно, і хіба дозволила б їм купити будинок у місті? Виявляється, вони вже живуть окремо! Останні тривоги Юй Цайфен тепер остаточно розвіялися.

Спочатку вона хвилювалася, що якщо вони шукатимуть прихистку в родини брата, жорстока пані Чжан не пустить їх на поріг, і її братові доведеться розриватися між нею та мачухою. Вона думала: якщо пані Чжан їх не прийме, вони тимчасово поселяться в старому будинку (лао-чжай), а потім її чоловік піде з братом у гори вчитися полювати. На Західній горі багато їстівних диких рослин; якщо не лінуватися, з голоду точно не помруть.

Оскільки брат уже живе окремо, то й хвилюватися нема про що! Тепер видно, що родина брата живе непогано. Він завжди був працьовитим, і без пані Чжан — цієї п'явки, що висмоктувала з них усі соки — він неодмінно досягне успіху! Знаючи характер свого брата, Юй Цайфен була впевнена, що він не залишить її в біді.

Але вона, як старша сестра, теж не може повністю покладатися на брата. Вона вірила, що ці труднощі — тимчасові. Коли її чоловік одужає, він зможе знайти підробіток у місті, а наступної весни вони спробують орендувати кілька му землі... У сім'ї її чоловіка більше нікого не залишилося, тому повертатися в ті холодні та суворі краї на північному сході не було сенсу.

— Тітко, відпочиньте трохи, я піду нагрію води, щоб ви всі могли помитися! — Дзвінкий голос Сяоцао вирвав її з думок.

Юй Цайфен допомогла чоловікові сісти на стілець у кімнаті і, почувши це, швидко сказала:

— Краще я сама це зроблю!

Сяоцао з усмішкою відповіла:

— Тітко, навіщо ці церемонії між нами? Дядькові недобре, краще допоможіть йому лягти на піч-ліжко (кан) і відпочити.

— Мамо! Ти доглядай за татом, а я піду допоможу двоюрідній сестрі гріти воду! — Лю Яньер слухняно взяла Сяоцао за руку і попрямувала до кухні.

Поки грілася вода, Юй Хай повернувся знадвору з пакунком і пропустив уперед лікаря Суня з аптеки «Тунженьтан», за яким ішов учень із медичною скринькою.

Коли вони увійшли до кімнати, то побачили, що Юй Цайфен сидить на краю ліжка (кана), а її чоловік, спершись на її плече, відпочиває з заплющеними очима. Юй Хай запитав:

— Сестро, чому ти не поклала зятя?

На обличчі Юй Цайфен промайнула тінь збентеження, і вона тихо відповіла:

— Твій зять... він брудний, боїться забруднити вашу постіль!

На обличчі Юй Хая з'явився вираз невдоволення, і він з докором сказав:

— Якщо забрудниться — попрати можна! Швидко клади його, нехай лікар Сунь його огляне!

Лікар Сунь перевірив пульс, трохи подумав і сказав:

— У пацієнта застуда, яку вчасно не лікували, і вона перейшла у хворобу легень. Але ситуація не надто серйозна! Пацієнт має міцне здоров'я, тому, випивши кілька порцій ліків, він повністю одужає!

Насправді лікар Сунь поставив діагноз уже після того, як стан хворого покращився завдяки духовній рідині, яку дала Сяоцао. Якби не рідина з духовного каменя, Лю Ху вже був би невиліковно хворим, і він просто не дочекався б, поки лікар Сунь прийде його оглянути.

Лікар Сунь склав дві порції ліків зі своєї скриньки, сказав дати їх хворому, а потім піти в аптеку з рецептом за новими. Якщо приймати ліки три-п'ять днів і нічого непередбачуваного не станеться, він має повністю одужати.

Після того, як вони провели лікаря Суня, Юй Хай за допомогою племінника Лю Цзюньпіна викупав Лю Ху в гарячій воді, переодягнув його в чистий одяг і поклав на піч-ліжко (кан) відпочивати. Юй Цайфен у дворі варила для чоловіка ліки. Оскільки майже всі гроші, що дав Юй Хай, тоді пішли на ліки, вона навчилася добре їх варити.

Коли Лю Ху випив ліки і заснув, Юй Цайфен та її троє дітей уже теж прийняли ванну і переодяглися в чистий бавовняний одяг. Хоча одяг із крамниці готового одягу був зі звичайної тканини і без особливого фасону, троє дітей раділи так, ніби настало свято Нового року (Го-нянь).

До лиха сім'я Лю, хоч і не мала багато запасів зерна, не вважалася дуже бідною, проте новий одяг могли дозволити собі далеко не щороку. В дорозі весь пристойний одяг був закладений у ломбард, щоб оплатити лікування батька, а той, що залишився, складався з латки на латці і був занадто зношеним. Тепер можливість одягнути новий одяг робила їх неймовірно щасливими і вдячними.

— Тату! Вдома, окрім трохи рису, немає ніяких овочів, тож давай пообідаємо десь надворі! — Оскільки в будинку в місті майже ніхто не жив, на кухні, окрім невеликої кількості рису та борошна, майже не було інших продуктів. Поруч був ресторан із досить непоганою їжею, тому Сяоцао вирішила піти туди.

Юй Цайфен поспішно сказала:

— Ми щойно випили каші за міською брамою, приготуємо з того, що є вдома. Навіщо витрачати гроші на їжу надворі!

Юй Сяоцао відповіла:

— Рису вдома вистачить лише на те, щоб зварити дядькові трохи каші! А ми з татом рано-вранці вийшли з дому і досі нічого не їли, я вже ледве тримаюся від голоду! Якщо зараз ще йти на ринок купувати продукти і готувати, я просто не витримаю! Давай перекусимо десь надворі, це не коштуватиме багато!