Золоті Поля

Дружина принца Цзіна з усмішкою вилаяла: "Паршивцю, смієш погрожувати матері-консорту, стережися, щоб твій батько-принц не відшмагав тебе по сідницях!! Добре, мати-консорт зрозуміла, і якнайшвидше відправить твою кузину назад."

Дивлячись на широку і струнку спину сина, дружина принца Цзіна в душі безперестанку зітхала. Син виріс, він може поступово контролювати свої емоції і не піддаватися впливу негативної енергії, яку він отримує. Щойно його трохи дитяча "погроза" виглядала хитрою і цікавою, чи не так?

Рано-вранці наступного дня Цзян Цзисянь знову спіймала облизня за обіднім столом. Тітка сказала їй, що братик Ян пішов рано-вранці. Хіба братик Ян настільки зайнятий? Він точно ховається від неї! Вона не вірила у невдачу; з її, Цзян Цзисянь, гарною та красивою зовнішністю, стрункою та привабливою фігурою, а також неабияким розумом та методами, хіба вона не зможе підкорити принца Яна з його дивним характером!!

У резиденції генерала, у вітальні головного двору, Юй Цао, трохи напружуючись, тримала на руках пухкенького Ліньліня і підійшла до обіднього столу. Вона здивовано глянула на принца Яна, який спокійно і незворушно сидів за столом, і пожартувала: "Принце, невже сніданок у резиденції принца Цзіна не відповідає вашому смаку, що ви прийшли до нашої резиденції генерала, щоб напроситися на їжу?"

"Що ти за дитина, як ти розмовляєш з принцом Яном?" Пані Фан докірливо глянула на неї і з посмішкою сказала принцу Яну: "Ця дівчина звикла говорити все, що заманеться, будь ласка, не беріть це близько до серця."

Чжу Цзюньян, навіть не кліпнувши оком, дуже серйозно кивнув і сказав: "Кухарі резиденції принца Цзіна дійсно поступаються майстерності Цао."

Юй Цао закотила очі на нього і сказала: "Кого ти обманюєш? Думаєш, я не знаю, що ваші кухарі походять із сімей імператорських кухарів, і їхня майстерність навіть вища, ніж у головного кухаря ресторану 'Чженьсю'. Хе-хе... Чи не тому, що вам важко витримати милість красуні, ви й втекли сюди?"

Чжу Цзюньян підняв очі, глянув на неї, підняв брову і сказав: "'Важко витримати милість красуні' — звідки ти почула цю дурницю? Добре, що це сказано лише в цій вітальні, а інакше, якби хтось почув, то сказали б, що панна резиденції генерала поводиться негідно!"

Юй Цао скривила губи, зробила йому гримасу і сказала: "Говориш про що завгодно, тільки не про головне, я точно влучила в ціль!! Не очікувала, що принц має потенціал стати 'чоловіком-спокусником, що приносить біду'!"

Пані Фан, бачачи, що її слова стають все більш обурливими, легенько поплескала її по плечу і сказала: "Який ще чоловік-спокусник, я чула лише про жінок-спокусниць, що приносять біду! Звідки у твоїй голові стільки всяких дивних слів? Цао'ер, якщо ти й далі будеш говорити не думаючи, я запрошу палацову мамочку, щоб вона навчила тебе правилам!"

"Не треба! У мене є новий план, і через два дні я маю повернутися до села Дуншань..." Обличчя Юй Цао миттєво зблідло. Щойно зайшла мова про запрошення мамочки для навчання правил, вона згадала сцену з "Принцеси Перлини", де стара мамочка з обличчям, повним жорстокості, колола головну героїню голкою.

Чжу Цзюньян згадав тих знатних дівчат, у яких навіть дихання було розраховане і які були майже як під копірку зроблені — до смерті нудні. Тож він сказав: "Насправді, Цао зараз дуже хороша, вона безтурботна, як дикий мустанг, і немає потреби надягати на неї упряж."

Юй Цао з вдячністю кліпнула принцу і, безперестанку киваючи головою, підтакнула: "Еге ж! Мені здається, що всі ці так звані знатні дівчата наскрізь фальшиві, ніби носять маски; вони живуть зовсім не вільно і не розкуто, тут немає чому заздрити."

Пані Фан також вважала, що характер її доньки досить хороший, просто іноді вона буває занадто імпульсивною. Вона трохи подумала і сказала: "Цього року після осіннього збору врожаю, коли вдома не буде багато роботи, ти приїдеш до столиці. Я навчу тебе, як поводитися в суспільстві, деяких правил етикету у спілкуванні з іншими, а також тобі потрібно хоч трохи розуміти палацові правила. Дізнатися більше — в цьому немає нічого поганого!"

Чжу Цзюньян кивнув і сказав: "Ага, це можна зробити!"

Юй Цао опустила голову, пощипуючи пухку ручку Ліньліня, і подумала про себе: восени поговоримо про осінь. Той план, що у неї на думці, восени вже майже можна буде здійснити; тоді вона знову знайде якусь відмовку і уникне цього!

Ліньлінь, який притулився в обіймах сестри, побачивши, як перед ним поставили кашу з шматочками риби, миттєво засяяв очима; він не кліпаючи дивився на миску з кашею, плескав своїми пухкими ручками по руці Юй Цао і не дуже чітко кричав: "Їсти, їсти..."

Ліньлінь, якому скоро мав виповнитися рік, вже почав вчитися вимовляти слова. Пані Фан ніколи б не подумала, що після того, як вона так довго вчила його словам "тато" і "мама", першим словом, яке син зрештою вимовить, виявиться "їсти"! Коли виросте, точно буде гурманом-ненажерою.

Чжу Цзюньян, побачивши, що Юй Цао зі своїми тонкими ручками і ніжками тримає товстунця, а її біла і ніжна рука ще й почервоніла від його ляпанців, відчув деяке невдоволення: "Хіба немає годувальниці? Чому ти завжди забираєш чужу роботу? Як людина може зі спокійною душею отримувати платню?"

Годувальниця, яка прислуговувала поруч, у душі вкрилася холодним потом і поспішно підійшла, щоб забрати молодого пана назад. Ліньлінь висловив свою незгоду: в обіймах сестри так зручно, ароматно і м'яко, і їжа, якою годує сестра, теж смачна; не треба годувальницю, треба сестру! Ліньлінь відчайдушно відштовхував руки годувальниці, які та простягнула, і в поспіху кричав на неї: "Ні, ні!!"

Чжу Цзюньян підвівся, двома руками взяв малюка під пахви, одним рухом підняв його і всунув у руки годувальниці. Ліньлінь, борсаючи своїми пухкими ніжками, обернувся і подивився на темнолицього принца, боягузливо скривив губи і потягнувся всім тілом у бік Юй Цао: "Сестра! Сестра—"

Пані Фан відчула ревнощі; вона підійшла, забрала сина, обняла його і, торкнувшись його носика, сказала: "Невдячний, твоя сестра приїхала лише два дні тому, а ти вже підкуплений її смачною їжею. Вчила тебе так довго казати 'мама', а ти так і не навчився. А ось 'сестра' ти вимовляєш дуже чітко!"

Лінлун з усмішкою сказала поруч: "Пані, це свідчить про те, що панна має зв'язок з молодим паном, і їхні почуття як сестри і брата глибокі. Ви повинні тільки радіти."

Юй Цао взяла спеціальну миску Ліньліня, ложкою розім'яла в ній шматочки риби, зачерпнула одну ложку і ретельно оглянула, чи немає там кісток. Каша була зварена зі змієголова, тому кісток було небагато. Але коли їсть дитина, все одно треба бути обережним.

"Давай, повторюй за сестрою: ма... ма..." — Юй Цао спокушала малюка кашею з рибою.

Ліньлінь, як і очікувалося, був приваблений ароматом, і вся його увага зосередилася на знайомій ложці: "Їсти, їсти... сестра... їсти!"

Цей милий вигляд був справді надзвичайно чарівним. Але Юй Цао не пішла на поступки і, стримуючи сміх, сказала: "Навчишся кликати маму — тоді отримаєш кашу з рибою! Давай, повторюй за мною: ма... ма... Не можна хапати; якщо не покличеш маму, сестра сама з'їсть усю кашу з рибою!"

Сказавши це, вона піднесла ложку до свого рота. Ліньлінь, побачивши це, миттєво занепокоївся; він обернувся і з образою подивився на пані Фан, показуючи на Юй Цао, яка вже поклала кашу в рот, і зі сльозами на очах поскаржився: "Мама— їсти... їсти..."

Пані Фан, почувши перше слово "мама" від сина, була настільки зворушена, що на її очі навернулися гарячі сльози, і вона без упину повторювала: "Добре, добре! Наш Лінь'ер хоче їсти кашу з рибою, мама зараз нагодує Лінь'ера кашею з рибою!!"

Юй Цао промила ложку в кип'яченій воді, зачерпнула ще одну ложку каші з рибою і цього разу вже не дражнила малюка, а одразу поклала її в рот Ліньліню, який чекав на їжу. Кашу з рибою Юй Цао власноруч зварила на кухні рано-вранці; каша була м'якою, липкою і аромотною, а м'ясо риби — смачним і ніжним, що якнайкраще підходило як прикорм для дитини.

Ці два дні Ліньлінь їв різні види прикорму, приготовані Юй Цао, і навіть перестав пити грудне молоко, що дозволило уникнути болісного досвіду відлучення від грудей.

З'ївши миску каші з рибою, Ліньлінь сито відригнув, але його очі все ще були прикуті до каші інших. Пані Фан, боячись, що він переїсть і матиме проблеми з травленням, не наважилася давати йому більше і наказала годувальниці забрати його.

"Пізніше не забудьте дати Ліньліню ліки!" — Юй Цао не втрималася і нагадала.

Як тільки Ліньлінь почув слово "ліки", його обличчя миттєво зморщилося, і він виглядав так, ніби ось-ось заплаче. Годувальниця поспішила його заспокоїти: "Не будемо їсти ліки, наш молодий пан не буде їсти гіркі ліки, це солодка цукрова вода. Вчора ввечері ж пив, молодий пан забув?"

Як тільки зайшла мова про солодку воду, сльози Ліньліня, які лилися мов з крана, миттєво зупинилися. Смачна солодка вода: після неї горлу так добре, і кашлю немає!

Коли годувальниця розводила сироп з мушмули, очі Ліньліня невідривно дивилися на неї, ніби він контролював, щоб вона не замінила солодку воду на гіркі ліки. Коли йому піднесли першу ложку рідини, він усе ще стискав губи, обережно доторкнувся до неї губами, облизав їх, і лише переконавшись, що це дійсно солодко, почав пити великими ковтками.

Юй Цао спостерігала за цим поруч і з посмішкою сказала: "Названа мамо, молодший братик справді дуже розумний. Такий малий, а вже вміє стерегтися, щоб його не обдурили!"

На обличчі пані Фан з'явилася радісна усмішка, але вона зітхнула і сказала: "От тільки здоров'я в нього занадто слабке, постійно хворіє."

"У всіх дітей слабкий імунітет. У мене є рецепт для підвищення імунітету; цими днями я зроблю з нього медовий сироп, нехай щодня п'є його, розведений у воді, щонайменше тричі на день." Що то за медовий сироп — насправді це було лише прикриття, яке Юй Цао придумала для духовної рідини. З додаванням меду виходив солодкий смак, який дітям подобається пити набагато більше.

Чжу Цзюньян, який з нудьгою сидів поруч, побачивши, що сніданок з'їдено і ліки випиті, вирішив, що тепер мають знайти час і на нього. Він прочистив горло і сказав: "Цао, мати-консорт дізналася, що ти приїхала до столиці, і хоче запросити тебе до нашої резиденції в гості."

"Це наша недбалість; коли ми були в Тангу, дружина принца Цзіна виявляла до нас, матері та доньки, велику прихильність, і ми мали б самі нанести їй візит." Пані Фан попросила принца Яна трохи зачекати, вибрала для Юй Цао вбрання і наказала їй переодягнутися, а також попросила Хупо зробити їй чарівну і милу зачіску. Потім вона особисто підготувала подарунок, який не був надто показним, але й не порушував правил етикету, і повела свою названу доньку до резиденції принца Цзіна.

Принц Ян їхав верхи на високому коні поруч із каретою резиденції генерала, і вони всю дорогу прямували до резиденції принца Цзіна. Деякі нащадки впливових столичних сімей, які впізнали принца Яна, побачивши, що карета не належала дружині принца Цзіна, були дуже зацікавлені: хто ж удостоївся такої честі, щоб сам великий улюбленець імператора особисто його супроводжував?

Зайшовши через бічні двері до резиденції принца Цзіна, вони побачили, що біля внутрішніх дверей з різьбленими прикрасами на них вже чекала Мейсян. Побачивши матір з донькою, Мейсян з ввічливою усмішкою сказала: "Пані Фан, ви вже кілька днів не приходили до резиденції, щоб скласти компанію нашій пані принцесі-консорту в розмовах, наша пані дуже скучила!"

Пані Фан з ввічливою усмішкою відповіла: "Дитина ще маленька, не можна залишати без нагляду! Трохи згодом, коли побачу пані, я особисто попрошу в неї вибачення!"

Юй Цао з усмішкою йшла за своєю названою матір'ю, мовчки слухаючи їхній ввічливий обмін люб'язностями. Її очі не сиділи без діла; рідко випадає нагода побувати в княжій резиденції, тож вона сприймала це як туристичну поїздку. Вона побачила двір, оточений зеленими стінами, з плакучими вербами і пишною травою; з усіх чотирьох боків тягнулися криті галереї, стежки у дворі перетиналися і з'єднувалися, прикрашені штучними горами та камінням; усе подвір'я виглядало елегантно, розкішно та пишно...