Золоті Поля

Коли сталося нашестя сарани, він навчався в академії у містечку. Хмара комах, що затулила небо й землю, неабияк налякала його, і він хотів піти додому, щоб перевірити ситуацію, але вчителі академії зупинили його. Отже, у процесі лову сарани він не брав участі.

Тепер, хоча головна армія сарани вже пролетіла, залишених комах було чимало, і вони обгризали всю суху траву та коріння, які тільки могли з'їсти. Якщо піти їх ловити, то за день можна зібрати досить багато! Шітоу не терпілося відчути радість від лову сарани.

Побачивши високий ентузіазм двох хлопців, Юй Цао теж взяла мішок і пішла за ними до лісу біля підніжжя Західної гори, куди вони зазвичай ходили. По дорозі, обабіч гірської стежки, яка раніше була вкрита зеленню, тепер залишилися лише голі стебла рослин та жовто-чорна земля. На залишках рослинності все ще сиділа зелена або жовто-бура сарана, яка з апетитом гризла все, що траплялося їй на шляху.

Колись сповнена життя Західна гора тепер виглядала похмуро і занепало, немов старець на схилі віку. Усі їстівні листки в лісі були з'їдені, залишилися лише голі гілки, через що здавалося, ніби настала глибока зима. У колишніх заростях трави та чагарниках незліченна сарана продовжувала вперто гризти все навколо, і якщо прислухатися, можна було почути шурхіт.

"Давайте ловити прямо тут, не будемо заходити вглиб лісу!" — дивлячись на такий ліс, Юй Цао відчула невиразну тривогу. Якщо сарана знищила всю траву і дерева, то травоїдні тварини можуть померти від голоду через відсутність їжі. А якщо травоїдних тварин не стане, чи не спустяться хижаки з гір, щоб нападати на село? Юй Цао глибоко зітхнула, сподіваючись, що її побоювання були марними!

Шітоу та Лю Фан Пін уже кинулися в траву, хапали сарану і пхали її в мішки. Звичайно, сарана відстрибувала або відлітала при наближенні людини, тому ловити її було трохи складно. Проте обидва хлопці мали великий досвід у лові коників; хоча їхня швидкість не зрівнялася б із тією, що була під час самого нашестя, за дві години вони могли наловити кілька цзінів!

"Заєць! Заєць!!" — коли Лю Фан Пін стрибнув у зарості трави, звідти вискочила спритна сіра тінь і швидко втекла. Хлопчик пробіг кілька кроків, втратив зайця з поля зору, надув губи і невдоволено повернувся назад.

Шітоу усміхнувся і сказав: "Фан Піне, хіба ти зможеш перегнати зайця! Скажу тобі по секрету: моя друга сестра майстриня ставити пастки на зайців. Якщо ти хочеш скуштувати заячого м'яса, попроси її спіймати кілька штук".

Очі Лю Фан Піна засвітилися, він підскочив до Юй Цао, і в його яскравих очах заблищали радість і очікування: "Друга сестро, це правда? Ти вмієш ставити пастки на зайців?"

За останні півроку Лю Фан Пін добре харчувався і спокійно спав у будинку свого дядька, постійно безтурботно веселився, і його вигляд уже зовсім не був таким виснаженим, як по приїзді. Юй Цао вщипнула його за щоку і з посмішкою сказала: "Вміти то вмію, але не так чарівно, як розповідає твій брат Шітоу. Якщо нікого не спіймаю, не плач!"

Лю Фан Пін від хвилювання стрибав навколо Юй Цао, наче щеня, що махає хвостом, і нетерпляче промовив: "Не буду! Друга сестро, що тобі потрібно, я збігаю додому і принесу!"

Юй Цао, мов за помахом чарівної палички, дістала з кишені кілька мотузок, вибрала приховане місце в траві і встановила пастку. Щоб не розчаровувати двох дітей, вона також капнула кілька крапель рідини з духовного каменя на суху траву поблизу.

"І це все?" — Лю Фан Пін підійшов ближче, подивився на просту петлю з мотузки на землі і з деякою недовірою запитав.

Юй Цао погладила його по голові і сказала: "Пастку я встановила, а чи пробіжить тут заєць — невідомо. Це все залежить від удачі. Ходімо, продовжуй ловити своїх коників!"

Юй Цао встановила загалом п'ять пасток. Ближче до обіду двоє дітей уже наловили більш ніж половину мішка сарани; вони нетерпляче підбігли до своєї сестри з однаково очікуючими та схвильованими поглядами.

Юй Цао заради жарту вимазала руки соком, що виділяла сарана, і одночасно провела ними по обличчях обох хлопців. Не чекаючи скарг Шітоу, вона змахнула рукою: "Вперед! Пішли перевіряти пастки!!"

З п'яти пасток три виявилися порожніми, а дві спрацювали. Одна спіймала живого зайця, а друга — фазана. Дивлячись на зайця, що складався лише з шкіри та кісток, Юй Цао ще більше стривожилася.

В обід двоє хлопців їли майже не м'ясного зайця та фазана з більшим апетитом, ніж звичайне м'ясо, бо відчували гордість, що впіймали їх разом із сестрою. Юй Цао розповіла вдома про свої побоювання.

Густі брови Юй Хая зійшлися на переніссі. Старий будинок родини Юй стояв біля підніжжя гори, на відстані трохи більше одного-двох лі від Західної гори. Якщо голодні хижаки дійсно спустяться з гір, то першими постраждають кілька сімей, що жили біля підніжжя.

Після обіду Юй Хай зустрівся з сім'ями Цянь і Чжоу, що жили по сусідству, і розповів їм про побоювання Цао. Обидві сім'ї також стривожилися. Батько Цянь Веня, Цянь Фугуй, подивився на Юй Хая і сказав: "Брате Хаю, з нас трьох тільки ти вмієш полювати; кажи, що нам робити, і ми зробимо!"

Юй Хай поділився своїми думками: "Я вважаю, що ми повинні вжити превентивних заходів. Біля стін наших дворів і на відкритих ділянках навколо них треба викопати пастки, щоб у нас був якийсь захист, якщо прийдуть дикі звірі. На щастя, стіни в наших трьох будинках досить високі, тож навіть якщо звірі прийдуть, не факт, що зможуть їх перестрибнути; головне — добре охороняти головні ворота! Сьогодні після обіду я планую піти в містечко, щоб купити трохи мисливського спорядження, ми поділимо його між собою, а ввечері почнемо копати пастки. Що скажете?"

Цянь Фугуй і Чжоу Даньнянь одразу ж погодилися. Вони обговорили це і сказали: "Тоді нехай брат Хай сьогодні після обіду трохи потрудиться. Наші стіни не такі міцні, як ваші, тож нам треба їх сьогодні підремонтувати".

Поки Юй Хай обговорював з сусідами, як захиститися від диких звірів, Юй Цао збиралася піти перевірити ситуацію на секретній базі. Коли Шітоу дізнався про це, він наполіг на тому, щоб піти з нею. Юй Цао, не маючи іншого вибору, взяла цього "хвоста" з собою.

Хто міг подумати, що коли вони виходили з дому, їх помітить Лю Фан Пін. Почувши, що вони йдуть у гори, він почав підстрибувати і кричати, щоб його теж взяли. Як би Юй Цао не пояснювала йому про небезпеки лісу, хлопчик не хотів слухати. Він навіть сказав: "Ви можете йти, а чому мені не можна? Якщо ти не візьмеш мене, сестро, я буду плакати, і ви побачите!" Ого, навіть погрожувати почав!

Юй Цао була змушена взяти цих двох тягарів і вести їх знайомим лісом. Сарана знищила майже всі кущі та бур'яни, залишивши хіба що жалюгідні стебла, що значно полегшило їм пересування.

Через дві години всі троє зайшли в темний отвір печери. Фан Пін міцно вчепився за край одягу своєї сестри і злякано запитав: "Друга сестро, а в печері немає звірів, які їдять людей?"

Шітоу почав його лякати: "Є! Чому б і ні? Минулого разу, коли ми з другою сестрою були тут, ми зустріли величезного і дуже грізного вовка!"

Фан Пін тремтячим голосом запитав: "Тоді... як ви врятувалися від вовка? Ви не поранилися?"

Шітоу з посмішкою назвав його боягузом і продовжив: "Той сірий вовк тоді не був голодним; моя друга сестра дала йому випити трохи води, і він пішов! Отже, не бігай тут туди-сюди, інакше великий сірий вовк тебе з'їсть!"

Лю Фан Пін слухняно кивнув і сказав: "Я буду слухняним, буду триматися біля другої сестри і нікуди не піду!"

У печері праворуч і ліворуч було безліч відгалужень. Шітоу вже колись досліджував їх; деякі з них могли вмістити лише одну-дві людини, а деякі були настільки великими, що там легко помістилося б сто-двісті осіб. Шітоу з гордістю розповідав про свої пригоди двоюрідному брату, який був молодший за нього лише на місяць. Лю Фан Пін час від часу захоплено зітхав.

"Д-друга сестро, а що то там так світиться зеленим? Це привид?" — Лю Фан Пін подивився в напрямку, куди показував Шітоу, і побачив пару блідо-зелених вогників, що повільно наближалися до них. З переляку він сховався за спину Юй Цао, виставивши лише голову, і з жахом дивився на зелене світіння.

"Вовче, це ти?" — дещо знервовано крикнула Юй Цао в напрямку зелених вогників. Зелене світіння, що рухалося в їхньому напрямку, на мить зупинилося, а потім почало швидко наближатися.

Лю Фан Пін жалібно скрикнув: "Він іде, він іде!! Друга сестро, тікаймо швидше!"

Коли зелені вогники наблизилися, Шітоу впізнав знайомого сірого вовка. Він відкинув камінь, який тримав для самозахисту, і повернувся, щоб заспокоїти Фан Піна: "Не бійся, це той самий великий сірий вовк, про якого я тобі розповідав. Він не кусається!"

Лю Фан Пін теж добре розгледів сірого вовка, який був вищий за нього, і з тремтінням у голосі сказав: "Ти сам казав, що минулого разу він тебе не з'їв, бо не був голодним. Хто знає, чи голодний він зараз?"

Сірий вовк зупинився в двох кроках від них і, схиливши голову, роздивлявся їх. Побачивши Юй Цао, він, здавалося, впізнав її; його хвіст легенько вильнув з боку в бік, і він граціозною ходою почав повільно підходити до неї. Лю Фан Пін від страху закричав, і сірий вовк знову зупинився, насторожено подивившись на нього.

Проте Юй Цао пішла йому назустріч, ласкаво поплескала його по голові і з посмішкою сказала: "Вовче, чому ти з'явився в печері, ти прийшов нас зустрічати?"

Сірий вовк лизнув її долоню і подивився на неї з жаданням. Юй Цао дістала з порцелянової пляшечки дві краплі рідини з духовного каменя, і сірий вовк швидко все злизав дочиста.

"Оце так, цей великий сірий вовк справді не кусається!" — Лю Фан Пін, який щойно мало не вмер від страху, тепер з подивом дивився на вовка і запитав Юй Цао: "Друга сестро, чи можу я його погладити?"

Шітоу його налякав: "Ні! Вовк навіть мені не дозволяє себе гладити, а тобі й поготів! Тільки не простягай руку, інакше відкусить!"

Почувши це, Лю Фан Пін поспішно сховав руки за спину і напружено дивився на сірого вовка.

Сонячне проміння пробивалося крізь щілини в стелі печери, тому всередині не було надто темно. Юй Цао з посмішкою спостерігала за тим, як молодший брат дражнить двоюрідного брата. Вона поплескала вовка і вже збиралася йти в долину, як раптом відчула, що хтось потягнув її за край одягу.

Юй Цао спочатку подумала, що це Фан Пін, але коли обернулася, то побачила, що це сірий вовк тримає край її одягу в зубах. Вона здивовано запитала: "Вовче, що сталося? Щось не так?"

Сірий вовк обернувся і пішов до одного з відгалужень печери; зробивши кілька кроків, він озирнувся на Юй Цао, яка все ще стояла на місці, ніби запитуючи: "Чому ти не йдеш за мною?"