Золоті Поля

Чжу Цзюньсі кинув суворий погляд, і його роздратування переросло в гнів. Йому було байдуже, як поводиться ця Ся Фужун сама по собі, але коли це почало стосуватися його особисто, він більше не міг цього терпіти:

— Панночко Ся, ви кажете несусвітні дурниці! Дівчинка відкрила лавку і займається торгівлею: вона продає, я купую — це чесна угода. Чому б їй було соромитися брати гроші? Чи, може, панночка Ся вважає, що у моєї родини не знайдеться десяти лянів срібла?

— Ні! Я зовсім не це мала на увазі... — побачивши, що другий панич Чжу нарешті глянув прямо на неї, але з виразом глибокої огиди, Ся Фужун миттю розгубилася. Перед паничем Чжу їй слід було бути стриманішою; вона картала себе за те, що дозволила цій негідниці спровокувати себе і втратила самовладання, зганьбившись в очах Чжу Цзюньсі. І в усьому була винна та дівка!!

Сама постійно чіпляється до людини, а потім звинувачує в усьому іншого — зустріти таку особу було справді дивовижно!

Чжу Цзюньсі вийшов із кавуном у руках. Погляд Ся Фужун, наче притягнутий магнітом, був прикутий до його величної постаті, і вона довго не могла відвести очей. Юй Сяоцао навіть стало ніяково за неї: так відверто і пристрасно будувати очі юнакові прямо при дорослих — хіба це пристойно?

— Фужун! Не змушуй мене шкодувати про те, що я взяла тебе з собою!! — пані Фань не приховувала свого розчарування племінницею, тому її голос звучав набагато суворіше.

Ся Фужун із неохотою відвела погляд і з люттю зиркнула на Сяоцао, яка спостерігала за цією сценою. Її серце сповнилося заздрощами: це все через цю дівку тітка вкрала свою любов до неї! Раніше тітка ніколи не дозволяла собі сказати їй жодного різкого слова!!

Бідолашна Юй Сяоцао вкотре стала безневинною мішенню.

— Фужун, йди-но сюди! Я хочу тебе познайомити: це Юй Сяоцао, названа донька мого чоловіка і твоя двоюрідна сестра. Ти на кілька років старша за неї, тому в майбутньому маєш добре поводитися з сестричкою, — пані Фань помітила ворожість, що виходила від племінниці, і дала їй чітку настанову.

— Хрещена мати, ваша племінниця тепер і моя сестра, не хвилюйтеся, ми чудово ладнатимемо, — Юй Сяоцао лагідно взяла Ся Фужун за руку і злегка похитала нею. — Сестричко, у нас тут так весело! Можна ходити в гори збирати дикі трави, ловити фазанів, або спускатися до моря за мушлями та делікатесами... Точно! Завтра я поведу тебе копати морських черв’яків! У нас вони такі жирні, товстіші за мій палець, довгі, м’які та м’ясисті, зовсім як величезні дощові черв’яки...

Ця маленька розбишака добре знала, що такі витончені панночки, як Ся Фужун, терпіти не можуть комах та всяку повзучу живність, тому навмисно описала піщаних червів дуже натуралістично. Справді, Ся Фужун миттю зблідла, з силою відштовхнула руку Юй Сяоцао і навіть штовхнула її саму, закричавши:

— Забирайся! Ти, брудна негіднице!!

Юй Сяоцао похитнулася від поштовху і зі звуком врізалася спиною в одвірок. В її очах забриніли сльози (і це було не прикидання — справді сильно вдарилася). Вона підняла обличчя і жалібно, по-дитячому запитала:

— Хрещена, здається, сестричка мене не любить... Але навіть якщо не любить, не можна ж так ображати! Всіх нас народили й виховали батьки, я теж скарб для свого тата й мами, то де ж я брудна і в чому моя ницість?

Терпіння пані Фань щодо сьогоднішньої поведінки племінниці майже вичерпалося. Дивлячись на обличчя Ся Фужун, спотворене не прихованою огидою, вона згадала її колишню слухняність та щирість... Ха-ха, виявляється, все це було лише грою, щоб догодити їй! Тепер, дізнавшись, що в домі Фань з'явилася названа донька і її надії марні, вона навіть не вважає за потрібне приховувати свій характер?

— Сяоцао, йди до мене, дай я подивлюся, чи ти не забилася? — пані Фань взяла Сяоцао за руку і лагідно погладила її по спині там, де прийшовся удар.

— Хрещена, болить... — Сяоцао відчувала, що на спині точно буде синець. Вона не очікувала, що така тендітна на вигляд дівчина має таку силу. Невже вона її так сильно спровокувала?

Пані Фань згадала звук удару і зрозуміла, що реакція Сяоцао була справжньою. Вона турботливо втішила її:

— Сяоцао, ходімо до внутрішнього двору, я змащу тобі спину лікувальною олією, і скоро все мине.

З цими словами вона взяла Юй Сяоцао за маленьку ручку і в супроводі двох служниць пройшла крізь лавку до внутрішнього двору. Проходячи повз Ся Фужун, вона навіть не глянула в її бік.

Пані Фань змалку виховувалася як законна донька головної гілки роду при своїй бабусі. Хоча в домі Ся в жіночих покоях панував безлад, двір старої пані був чистим, наче райський сад. Тому пані Фань виросла людиною прямою, яка чітко розділяла любов та ненависть. Якщо ти їй подобаєшся, вона готова віддати тобі найкраще; якщо ні — вона просто ігноруватиме тебе до кінця.

Пані Фань добре знала про інтриги в домі Ся. Вона думала, що Ся Фужун — це чиста квітка лотоса, що виросла в бруді, але залишилася незаплямованою. Виявилося, що все це було лише майстерним маскуванням. До людини, яка обдурила її почуття, пані Фань тепер відчувала таку ж сильну огиду, як раніше — симпатію.

Ся Фужун, яка прожила поруч із тіткою майже п’ять років, чудово знала її характер. Побачивши, як пані Фань ігнорує її, вона впала в паніку і почала виправдовуватися:

— Тітонько, я просто... я просто злякалася слів сестрички. Ви ж знаєте, я понад усе боюся комах. У паніці я випадково штовхнула її, я зараз же попрошу вибачення...

Досі не розуміє, в чому її головна помилка? Ех, цього разу вона справді помилилася в людині остаточно... Пані Фань лише на мить сповільнила крок, але навіть не обернулася і пішла далі.

Юй Сяоцао ж легенько вивільнила свою руку, обернулася і з серйозним обличчям мовила:

— Сестричко, ми бігаємо в горах, тож падати чи вдарятися для нас — звична справа. Те, що ти випадково мене штовхнула, мене не гніває. Мене гніває те, що ти дозволила собі такі підлі та образливі слова на мою адресу! Ти не лише поранила моє серце, а й показала всім своє справжнє потворне обличчя! Хоч я й селянка, але знаю приказку: «Лихе слово і в червневу спеку холодом обдає». У нашому селі тільки найгірші перекупки та сварливі баби дозволяють собі так лаятися на людях!

Почувши це, Ся Фужун знову скривилася: ця паскудна дівка точно приносить їй нещастя! Вона не тільки краде прихильність тітки, а ще й при кожній нагоді намагається очорнити її в очах пані Фань! Ні, треба, щоб тітка побачила справжнє обличчя цієї Юй Сяоцао!!

— Тітонько, я просто злякалася і не подумала, що кажу. Але ж сестричка порівняла мене зі сварливою сільською бабою, тітонько... — Ся Фужун дістала хустинку, промокнула очі й схилила голову, удаючи, ніби це її тут образили.

Пані Фань тихо зітхнула і сказала:

— Через два дні я відправлю людей, щоб вони відвезли тебе назад до столиці. Тангу — маленьке містечко, тобі тут не звично.

— Тітонько, не проганяйте мене! Мені тут подобається, дуже подобається! — Ся Фужун миттю запанікувала. Назад до столиці? Коли господарів немає в маєтку генерала, її точно відправлять у дім родини Ся. Їй вже тринадцять років; якщо вона повернеться додому, її неодмінно віддадуть у наложниці якомусь впливовому чиновнику заради вигоди родини. Після смерті бабусі в домі Ся панував справжній хаос та бруд...

Пані Фань вирішила, що цього уроку достатньо, і сподівалася, що племінниця зробить висновки. Вона холодно додала:

— Якщо не хочеш повертатися, готуйся до труднощів. Пам’ятай: я приїхала сюди не розважатися, а для того, щоб твій дядько міг спокійно нести службу, не турбуючись ні про що!

— Я зрозуміла, тітонько! — голос Ся Фужун затремтів. Цього разу це не було грою — їй справді стало страшно.

— Хрещена мати, ви ж не попередили хрещеного батька про свій приїзд, так? — Юй Сяоцао, бачачи, що Ся Фужун отримала своє, лагідно взяла пані Фань за руку і злегка похитала нею.

Пані Фань погладила її по голові, ведучи до внутрішнього двору, і відповіла:

— Саме так! Я хотіла зробити твоєму хрещеному сюрприз. А як ти здогадалася, що я нічого не сказала?

— Хрещений сьогодні поїхав у справах до столиці префектури! Якби він знав, що ви приїдете, ні за що б не поїхав без вас... — Юй Сяоцао весело підняла голову. Її погляд був відкритим і чесним, без жодних спроб підлизатися чи вивідати щось.

Здавалося, вона вже сприймає пані Фань як найближчу людину, з якою можна говорити про що завгодно, не боячись гніву. Пані Фань нарешті зрозуміла, чому в спілкуванні з Ся Фужун вона завжди відчувала певну стіну...

Вона легенько клацнула Сяоцао по лобі й удавано сердито мовила:

— Ох і дівчисько, яка ж ти смілива! Ти вже знущаєшся з власної хрещеної матері!! От повернеться твій хрещений, я йому на тебе поскаржуся!

Юй Сяоцао зобразила на обличчі страх і тремтячим голосом вигукнула:

— Ой, не треба! Якщо хрещений дізнається, що я вас роздратувала, він мені точно ноги переламає... Матінко, змилуйтеся!

Пані Фань не втрималася від такої кумедної вистави і розсміялася в голос. Вона присіла, підхопила худеньке й м’яке тіло Сяоцао на руки і з усмішкою сказала:

— Ти така кумедна та кмітлива дитина! Не дивно, що хрещений так тобою захоплюється!

Ся Фужун, що йшла позаду, була готова розірвати хустинку в руках. Тітка ніколи не була з нею настільки ніжною. Як би вона не намагалася стати такою, як хотіла тітка, між ними завжди залишалася прірва. Чому! Чому якась ница дівка, яку вона бачить вперше, отримує таку безмежну любов?

Проте Юй Сяоцао не встигла насолодитися обіймами, вона знову скрикнула:

— Ой-ой! Хрещена, спина болить!!

Пані Фань згадала про рану дівчинки, підхопила її, наче маленьку дитину, і швидко понесла до будинку. Сяоцао, сидючи на руках у хрещеної і обіймаючи її за шию, почувалася досить ніяково: їй вже майже десять років, а її несуть як дворічне маля. Було б соромно, якби хтось побачив! Проте вона здивувалася: хрещена здавалася такою тендітною, а насправді була досить сильною. Невже вона теж займається бойовими мистецтвами разом із чоловіком?

— Пані, дозвольте мені! — Лінлун, улюблена служниця пані Фань, поспішила забрати Сяоцао.

— Не треба, тут лише кілька кроків, я сама донесу! — пані Фань не хотіла випускати з рук цю маленьку та приємну дівчинку. Якби у неї була донька, вона напевно була б такою ж ніжною та милою.